Але в цьому добірному товаристві мушу бути одвертим. За два тижні старший лейтенант Гордаш, наш Незламний Команданте, вже командуватиме розвідувальним взводом окремої повітряно-десантної бригади.
— Тобто?! — хитрувато примружився віце-спікер, намагаючись збагнути прихований зміст цієї фрази.
— А й справді, як ми повинні розуміти вас? — уперше подав голос генерал-майор міліції Стрижак.
— Буквально. Річ у тому, що Гордаш — колишній сержант-десантник, який свого часу отримав звання офіцера запасу. В його активі — школа полкової розвідки і Курси перепідготовки командного складу військової розвідники. Поки його заступники займатимуться рутинною роботою по формуванню партії, їх лідер набуватиме військового досвіду, дописуючи при цьому нові, як то модно казати нині, "електорально важливі", рядки до своєї армійської біографії.
— Цікавий хід, — здивовано повів подвійним піборіддям опасистий заступник міністра внутрішніх справ.
— В усякому разі, шанувальникам "твердої руки при владі" він сподобається, — хитрувато примружився віце-спікер.
— Недарма ж і з'їзд відбувається не де-небудь, а... в Будинку офіцерів, — нагадав їм Тульчицький. — Не кажучи вже про те, що серед активу "Українського легіону" вже помічені керівники майже всх існуючих в державі офіцерських і ветеранських організацій та охоронних структур.
— Куди важливіше, щоб там виявилося хоча б кілька олігархів, чи принаймні більш-менш заможних бізнесменів.
— Дехто з фінансистів уже віднайшовся, ми про це потурбувалися, — парирував Тульчицький, водночас даючи зрозуміти присутнім, що майбутній політичний лідер країни знаходиться тепер під його протекцією. — Інші з часом підтягнуться.
— Шановне товариство, — з'явився в фойє один із розпорядників заходу. — Всіх вас запрошено на продовження розмови, тільки вже у вузькому колі, до ресторану "Президент-готелю".
— Зверніть увагу на місце проведення — в "Президент-готелі"! — прокоментував генерал від контррозвідки, по-змовницьки притишуючи голос. — Що теж досить символічно. До речі, Гарант в курсі того, що саме тут відбувається? — запитав, нібито ж ні до кого конкретно й не звертаючись.
Одначе відповів саме той, хто і повинен був відповісти — глава президентської адміністрації:
— Гарант завважив, що в проекті рішення з'їзду нема нічого такого... проти нього особисто спрямованого. До того ж, я подбаю, щоб Президенту сподобалася ця ваша ідея — на кілька років спрямувати енергію Команданте в армійське річище. Цього виявиться достатньо. Далі час покаже.
* * *
Спускаючись на перший поверх, вони, ще зі сходового майданчика, побачили Романа Гордаша. Кремезний, золотоволосий, він стояв на підмостках, у кутку просторої зали-вітальні, по плечі вивищуючись над гуртом "легіонерів", котрі, не наважуючись підступати до нього ближче, ніж на два кроки, все щільніше збивалися у чималий натовп. Звівши підборіддя, Великий Самозванець мовчав, і прихильники його теж поступово вмовкали.
Всі вони чекали, що їх Незламний Команданте ось-ось почне промовляти, причому так само мудро і переконливо, як нещодавно промовляв з трибуни офіційного зібрання. Але він мовчав. Він твердо і непорушно стояв перед ними, з холодним, немовби витесаним із жовтуватого мармуру, непроникним обличчям, і, заворожучи поглядом крижаними блакитними очима. мовчав.
Вони все ще сподівалися почути від нього ще бодай кілька слів, одначе змушені були дослухатися не до баритонного голосу його, а. до мовчання. Поки що навіть не усвідомлюючи, що вже проймаються віщим мовчанням... Вождя.
Одеса — Львів — Ірпінь — Кодима
2015-2016роки
ЗМІСТ
...Ще й підсиленого недоречним прологом..................................................
...І достобіса доречним епілогом ...................................................................
Частина перша
НЕПРИКАЯНИЙ РОМАН ..........................................................................
Частина друга
ПОМСТА ПРИРЕЧЕНИХ .................................................................................
ПРИМІТКИ
[1] Тобто на День незалежності України.
[2] Свого часу "тушками" в українському народі презирливо називали народних депутатів, які, проходячи до Верховної Ради по різних, здебільшого опозиційних, партіях, потім, за значні суми хабарів, продавалися, переходячи до фракції правлячої Партії регіонів і витворюючи в такий спосіб проросійськи та сепаратистськії налаштовану парламентську більшість.
[3] Це політичне пророцтво публічно висловлюване мною ще на початку 90-х років, під час зародження Єдиної Європи, й опубліковане в моїй публіцистичній книзі "Шлях України: нація і національна ідея" (Львів, 2004), з усією трагічною очевидністю почало збуватися вже в 2015 році, коли Європу заполонили мільйони афро-азійських біженців. Здійснювана під виглядом переправлення в Європу безкінечного потоку шукачів притулку, ця акція насправді виявилося добре спланованим й організованим вторгненням мільйонів і мільйонів мусульман-фанатиків у деморалізований євроінтеграторами і псевдодемократами європейсько-християнський світ. — Автор.
[4] Тут і даті цитуються фрагменти з моїх поезій. — Автор.
[5] В основу долі цього героя покладено реальний факт: у дні проголошення Незалежності один із сержантів-українців дезертирував із лав Радянської Армії і тривалий час переховувався у землянці неподалік Чорнобильської АЕС, прирікаючи себе на загибель.
[6] Тобто в київській письменницькій газеті "Літературна Україна".
[7] Історичний факт. Серед дезертирів, яких патрульні виловлювали в чорнобильській Зоні, були і втікачі аж із ташкентського військового шпиталю.
[8] Ідеться про письменника-дисидента, колишнього офіцера ГРУ Віктора Суворова, якому свого часу вдалося втекти з Радянського Союзу, за що його заочно, як зрадника, було засуджено до смертної кари.
[9] Приморський курортний район Одеси.
[10] Одна з галерей Лувра, яка розташована у флігелі "Денон", і в якій експонуються полотна середньовічних італійських та французьких майстрів, а також єгипетські, грецькі та римські старожитності.
[11] Ідеї цього та інших уявних полотен героя роману належать авторові.
[12] Ці запитання (зі зміною прізвища) взято з багатосторінкового "Допросніка", власне, заготовки протоколу, розісланого в усі обласні управління міліції в часи проведення акції "Україна без Кучми". Саме за цими кучмівськими "допроснікамі" слідчими райвідділів внутрішніх справ були допитані сотні реальних учасників цієї акції, або ж —у якості "свідків" — просто запідозрених в участі в ній.
[13] Цьому монастиреві присвячений мій великий історичний нарис "Слово про Скит Манявський", перше видання якого з'явилося в 2004, а друге, з благословення митрополита Івано-Франківського і Галицького Іоасафа, в 2012 році. — Автор.
[14] У своєму кіносценарієві "Помста приречених" Роман Ігуда вирішив ввести в ролі лікарки Євгенію фон Гретцкі, оскільки вона й справді була реальною співзасновницею Інституту радіаційної медицини. Цим він зробив сценарій реалістичнішим. Ще одне зауваження: і в сценарії, і в самому романі, часові і політичні площини зміщені, тому застерігаю читачів від.спроби вивчати історію України за подіями, які тут відбуваються. — Автор.
[15] Реальний факт. Таку групу комуністичних бойовиків справді було викрито, проте судили її не в Києві і не в Одесі, з якої походила частина бойовиків, а в провінційному Миколаєві, щоб подалі від. преси та від масиву українських патріотів.
[16] Це політичне пророцтво публічно висловлюване мною ще на початку 90-х років, під час зародження Єдиної Європи, й опубліковане в моїй публіцистичній книзі "Шлях України: нація і національна ідея" (Львів, 2004 рік), з усією трагічною очевидністю почало збуватися вже в 2015 році, коли Європу заполонили мільйони афро-азійських біженців. Здійснювана під виглядом переправлення в Європу безкінечного потоку шукачів притулку, ця акція насправді виявилася добре спланованим й організованим вторгненням мільйонів і мільйонів мусульман-фанатиків у деморалізований євроінте— граторами і псевдодемократами європейсько-християнський світ. — Автор.
[17] Про подальшу долю Незламного Команданте Романа Гордаша та інших героїв цього твору читачі матимуть змогу дізнатися з мого роману "Правитель". Автор.