ТЦК разом з поліцією після концертів, у ресторанах, розважальних центрах Києва, інших великих міст фільтрували публіку, щоб поповнити військовозобов'язаними людський дефіцит в ЗСУ. Не обійшлося без примусових, насильницьких дій. Вразило не стільки те, що це стало щедрою поживою для російських ІПСО, а те, як сприймали деякі наші люди, які кричали: "Ганьба!". Так і хотілось запитати: "Кому кричите?". В ТЦК і недавні фронтовики, яким ви недавно кричали "Слава!". Чи будете кричати "Ганьба!" москалеві, коли прийде сюди? Адже війна, на кону доля держави. А з п'яти мільйонів військовозобов'язаних не оновили свої дані й половина. Командири фронтових підрозділів щодень нагадують про дефіцит людей. Такі рейди — річ дуже небажана, але вимушена, наслідок запізнілого і недосконалого закону про мобілізацію. Тепер його "поліпшують" після чергового грюкання президентським кулаком по столу. Бо що робити з тими, хто хитрістю, удаваною забудькуватістю уникає робити те, що зобов'язаний. То ж не діти, яким треба розтлумачувати що можна, що ні.
З дітей, до речі, і треба починати. Тут варто і у ворога повчитись. Бо ми навіть кепкували з московитів: мілітаризують школярів. Так вони наперед готують резерв для загарбницьких війн. Нині тисячі викрадених українських дітей перековують на яничар. Ми повинні заздалегідь готувати захисників України. Розумний, поміркований націоналізм, як патріотизм, повинен дотримуватись у вихованні. Ще в перші роки Незалежності "Свобода" висувала такий проект, який зразу розцінили як голий націоналізм. Захід теж схильний до того, щоб цю делікатну проблему сховати найглибше, як джерело конфліктів. У мене нема відповіді на питання: чому любов до свого народу, до землі своїх предків, як своєї пуповини, є небажаною для демократії. Чи не вчувається тут дух комуністичної ідеології часів Союзу, — інтернаціоналізму, "єдіного совєтского народа", але ще масштабнішого?
Справді, крайній націоналізм, шовінізм нерідко перероджуються у нацизм, як це було у Німеччині, а нині торжествує в Росії, стає загрозою демократії, світопорядку. Як відомо, проти відродження цього зла після Нюрнбергу впроваджено юридичні запобіжники, його засуджено. Однак є і тіньовий бік справедливого вироку, який використовують ті, хто дмухає і на холодну воду, а швидше — недруги тих, хто бореться і відстоює незалежність, відстоює національні інтереси, свою ідентичність, національних героїв. Це яскраво демонструє Росія щодо України. Нацизм, як пугало, став одним із звинувачень у розв'язаній проти нас війні, хоч московія сама вже перейшла цю червону лінію, трансформувалась у фашистську диктатуру. Слизьке, розмите звинувачення, як шантаж, використовують проти нас у важкій ситуації й невеликі держави, від яких ми тимчасово залежимо, як от Угорщина з Орбаном, Словаччина. Ізраїль, як відомо, не злякався таких звинувачень, бо чує потужну підтримку США.
Любов до рідної землі, прагнення її захистити треба виховувати не лише з маленства. В дорослому віці теж. Бо ми сприймаємо рідну землю, устої нації і держави, як щось навічно нам подароване, як повітря, воду, сонце. Але її можуть від нас відібрати, що й чинить ворог. І коли зв'язок з нею насильно рветься, тоді це відчуваєш особливо гостро і боляче. Ви бачите, що роблять окремі військовополонені, вирвавшись з російських катівень? Ступили на рідну землю, цілують її, прапор.
До авторів нашої Конституції, депутатів, які її ухвалювали, у мене, як громадянина, виникає питання: чому про обов'язок захищати Вітчизну сказано так кволо, сором'язливо, невиразно, що навіть може викликати лукаве двозначне трактування — це просто обов'язок громадянина. Хочу виконую, хочу ні. Обов'язків у людини багато. Однак далеко не всі їх виконують. У даній статті Конституції чомусь щезло дуже важливе визначення обов'язку — "почесний". Ще краще
— "святий". В Законі про Тимчасовий устрій Гетьманату П. Скоропадського у 1918 році було записано: "Захист Вітчизни
— є святий обов'язок кожного козака і громадянина Української Держави". Відчуваєте різницю? В проекті Основного Державного Закону УНР часів С. Петлюри наголошено, що це обов'язок усіх громадян. Тому до статті про захист теж слід додати, що це святий обов'язок кожного громадянина, де б він не працював, яку б посаду не займав, які б статки не мав, якої б політичної, релігійної орієнтації не був. Адже перед Основним Законом, як він проголошує, усі рівні. Зрозуміло, йдеться про допомогу, сприяння. Роботу громадянина в держустанові треба оцінювати з позицій обов'язків захисника Батьківщини.
ТАНЦІ НА СТОЛАХ
Зустріла Лілія Настю Веремчук, яка йшла мимо нашої хати. Недавно повернулась з Рівного, там лікувалась в онкологічному центрі. Тиждень пробула, далі не захотіла.
Хіба їм можна вірити? — каже. — Стратилась майже, а тут вони ще таке влаштували! Та ви ж чули, вся Україна гула...
То вона про подію, яка й справді облетіла країну. Медики, після успішної наукової конференції, у своїй установі влаштували банальну пиятику, яка переросла в оргію. Танцювали на столах. Керівництво позбулось своїх посад. Та все одно гидко. Не хочеться й коментувати дії людей найгуманнішої професії. Не всі там такі, але вірус хабарництва в медицині міцно оселився. Ну, я ще з радянських часів пам'ятаю ситуацію, яка, трапилась, в Луцьку. Бабцю виписують з обласної лікарні. Вона від щирого серця: "Дякую, докторе дорогенький. Дякую". "Бабцю, — каже лікар, — такі гроші у нас не ходять". Державна і комунальна система охорони здоров'я, де згідно Конституції медична допомога надається безкоштовно, потребує кардинального реформування, яке б зняло багато проблем, в тому числі хронічне хабарництво, до якого ми звикли.
БІЛІ ХАЛАТИ, ДОЛАРОВІ ДУШІ
Ну, то вже таке, що до печінок дістало. Начальниця Хмельницької МСЕК (медико-соціальна експертна комісія) Тетяна Крупа з сином, очільником пенсійної служби області, налагодили систему реактивного збагачення. Надавали довідки ухилянтам, встановлювали фальшиву інвалідність. На квартирі начальниці у шафах, столах, шухлядах, матрацах знайшли шість мільйонів доларів, сто тисяч зелених у робочому кабінеті, рахунки у наших і закордонних банках, дорогоцінності, нерухомість в Україні і за кордоном. У Полтаві голова такої ж МСЕК оформляв інвалідність за дев'ять тисяч доларів. У Житомирі, у рядової лікарки, в робочому кабінеті знайшли мільйон гривень.
Викрито корупціонерів у Харкові, Київщині, Лвівщині, Одесі. В Рівному, у цій системі, було задіяно двадцять шість медиків. Епідемія. Через два дні відомий журналіст Ю. Бутусов кинув ще гучнішу бомбу: у тій же Хмельницькій області, тими ж дійовими особами, було визнано інвалідами другої групи 51 прокурора області. То вже щось неймовірне. Руйнується в час війни частина кадрової системи державного управління, її безпека. Невже таку резонансну справу спустять на гальмах, не зреагує Президент? От як покарали 216 хабарників із МСЕКів за хабарництво? Переважно штрафи, умовні вироки навіть без конфіскації майна, або припиняли справи за терміном дав-
ності. Один із здирців був украй оригінальним. До глибини душі "зневажав" хабарі, демонстративно брав їх через силу: "Взяти не можу, покладіть у кишеню".
Корупція вразила і тих, хто повинен боротися з нею, судову, правоохоронну, чиновницьку систему, народних депутатів. Не кажучи про митну службу. Мільярди. Тим часом Верховна рада змушена підвищувати податки, аби хоч трохи прикрити дефіцитну діру. А де податки на розкіш, ігровий, алкогольний, тютюновий бізнес? Бідним нардепам підвищують зарплати, суддям, прокурорам — пільгові місячні пенсії, що сягають вже за сто тисяч гривень — у 18 раз більше, аніж середня по Україні. Серед них і багатьом хабарникам. Піймати на хабарі суддю, прокурора нелегко. Ще важче покарати. Навіть за вбивство. Бо свій, такий як і вони. У цей нелегкий для країни час якоюсь дурістю виглядає намір в наступному році підвищити зарплату прокурорам. І в той же час просити допомоги у наших партнерів, а у людей — донатити на оборону. Як показує життя, високі зарплати, пенсії для окремих категорій держслужбовців, як панацея від хабарництва, не виправдовує себе.
Ми справедливо обурюємось брехнею кремлівських ротів. Але ж яку щедру поживу даємо їм! Що думають наші закордонні партнери, надаючи нам мільярдні субсидії? Або хто на нулі, чи ті, хто вже відвоювавсь, і після фронтового каліцтва дома? Ніщо так не деморалізує людей, як представники влади, які покликані боротися із злом, допомагати державі, служити людям, а роблять протилежне. В боротьбі з корупцією, хабарництвом, незаконним збагаченням повинен діяти єдиний принцип: не можеш довести законність своїх розбухлих статків, — вони конфіскуються без права оскаржень.
В часі мирного життя, в Основний Закон України, до розділу, де йдеться про права і обов'язки громадян, потрібно обов'язково внести ще одну статтю. Правам громадян в ньому присвячено 42 статті, обов'язкам — 4. От стаття 66: "Кожен зобов'язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки".
Що ж, важливо. А важливішого в країні нема? Хіба основа матеріального існування держави, людини, економіка, державна робота, діяльність, обороноздатність є другорядними? Тут, виходить, можна робити шкоду, не відшкодовувати її, працювати абияк, красти. Де стаття, яка б нагадувала: "Кожен громадянин на своєму робочому місці, посаді зобов'язаний працювати добросовісно, якісно. Шкода, нанесена державі з умислом чи недбалістю, відшкодовується у матеріальній, адміністративній, карній формі. Шкідництво, недбальство держслужбовця, чиновника, незалежно від посади, визначається як обтяжливе".
На цей раз Зеленський таки зреагував рішуче. Відбулось засідання РНБО, проводиться суцільна перевірка законності пенсій, виданих МСЕК суддям, держслужбовцям, прокурорам, ліквідовуються МСЕК. Генеральний прокурор, дуже відданий Президенту, позбувся посади. Але це виглядає, ніби ямковий ремонт дороги в дощову погоду. Треба системні реформи. Як, наприклад, будуть прокурори розслідувати справи колег?
"СВОЛАЧІ! АНІ І СЮДА ПРИЛЄТЄЛІ!"
То таки подія для села. П'ятеро хлопців-десятикласників з вчителем фізики Дмитром Бернацьким сконструювали дрон.