До речі, мені, як і тим, хто готовий увійти до "Українського легіону", хотілося б, аби ми одразу ж вели мову про наш "легіон", як про політичну партію.
— Нехай поки що і помірковано опозиційну, — застережливо уточнив генерал.
— Це принципово, — визнав бізнесмен. — То "вистачить" особисто вас, пане Ігудо, чи ні?
— Тепер уже вистачить, — рішуче, і з неприхованою погрозою в голосі запевнив бізнесмена генерал Тульчицький. — Карти відкрито і перегравати ніхто наміру не має.
— Тим паче, що поруч завжди будемо... ми, — в тому ж тоні нагадав підполковник. — А сценарій ми змінимо, і позавтра ж таки проведемо установчий з'їзд. уже не громадської організації, а партії. Часу для того, щоб змінити статут і переговорити з представниками обласних делегацій, вистачить.
— Але я хотів би почути запевнення самого пана Ігуди. Поки що я не помітив жодного прояву рішучості з його боку. А ми ж зважуємося на відчайдушну, причому фінансово дуже затратну, політичну авантюру.
Всі троє мовчки втупилися в Команданте.
— В мені можете не сумніватися. — По цих словах генерал переможно глянув на майбутнього олігарха і чомусь рішуче порухав уліво— вправо масивною вилицею, наче намагався поставити її на місце, або перевіряв на міцність. — Але ж ви розумієте, що формування "легіону", особливо ж розгортання його в повноцінну партію, вимагатиме значних коштів.
— За це відповідатиме пан Мальчук, — як про щось не варте особливої уваги керівника, пояснив генерал. — І ті люди, які перебуватимуть під його крилом і впливом.
— Але відповідатиму, як член політради партії та заступник лідера з її фінансовання, — одразу ж визначив бізнесмен своє місце в майбутній партійній ієрархії. Він говорив, налягаючи опуклими грудьми на стільницю, то знімаючи окуляри, які брутально не личили йому, то знову насаджучи їх на перенісся. — Звичайно ж, ми потурбуємося і про те, щоб ви мали змогу вести гідний спосіб життя. Позашляховик, зв'язок, охорона і дві "золоті картки" різних банків, з яких щомісяця матимете змогу знімати по десять тисяч гривень і тисячу доларів... Крім того, баронеса фон Гретцкі обіцяє подбати про вашу участь у її бізнесі.
— І баронеса фон Гретцкі — теж? — тепер уже настала черга Ігуди виказувати свій подив.
— Яка в політраді відповідатиме за міжнародні зв'язки керівництва партії, — одразу ж пояснив підполковник. — До речі, проблема, пов'язана з наданням їй громадянства уже на стадії вирішення. Цим опікується ціла група прихильних до нашого руху нардепів і високопосадовців.
— Тобто з фінансового боку все вже передбачено, — продовжив свій монолог Мальчук. — Для початку вам вистачить. А там побачимо, як розгортатимуться події. Уже зараз на підході до нашої організації перебуває один дуже впливовий олігарх, який, природно, ще певний час приглядатиметься.
— Тоді в мене останнє запитання: — усе ще сидів, войовничо схрестивши руки на грудях Ігуда. — Ким бачите себе ви, пане генерал?
— Підполковник відповідатиме за службу безпеки партії. Я ж буду військово-політичним радником лідера, офіційно не входячи до політради.
— Всього лише... радником?
— На початковому етапі цього досить, — знову порухав із боку в бік своєю могутньою вилицею генерал. — Не можна позбавляти наших опонентів і недругів можливості самим здогадуватися, хто саме стоїть за вами. Як і я, чимало наших друзів, у тому числі з олігархів і з депутатського корпусу, до часу залишатимуться у затінку. Такою виявляється логіка будь-якої політичної інтриги.
43
Ігуда вже вирішив було, що розмову завершено, проте Глотов поклав на стіл масивну шкіряну папку, яка доти лежала поруч нього на вільному стільці, і попередив, що слід торкнутися ще одного, і то досить делікатного питання. Вислухайте мене уважно, і не поспішайте з рішенням, оскільки воно має бути відповідальним.
— Це стосується мого сімейного стану? — поцікавився Ігуда, поки, тримаючи паузу, підполковник порпався у папці.
— Про нього теж слід подбати, — докинув генерал, для якого не було секретом, про що саме має намір "поделікатнічати" з майбутнім лідером партії його підлеглий. — Але згодом.
— Дівоче призвище вашої матері — Гордаш. Я не помиляюся? — з-під лоба зиркнув на нього підполковник. І на якусь мить Ігуда знову відчув себе піддопитним у кабінеті чи то КДБ чи вже СБУ.
— Мій родовід відомий вам значно краще, ніж мені.
— Можете в цьому не сумніватись. Так ось, зараз ми з вами під'їдемо до одного міліцейського чина і з його допомогою сьогодні ж ви отримаєте паспорт на прізвище Гордаш. Перш ніж відійти у кращі світи, ваш батько чимало років прожив окремо від родини, а ваша матінка, царство їй, мріяла про те, щоб ви перейшли на прізвище її предків. Тим паче, що, як ми з'ясували, вона походить з давнього роду козацької старшини, в якому траплялися і польські та українські шляхтичі, і російські дворяни. Тобто, виходячи з політичних викрутасів сучасного українського суспільства, виглядає так, що нібито "і нашим, і вашим". Та й прізвище... Хоч і суто українське, але без наївно хуторянського "енко", такого нелюбого для проросійського електо— рату. І завтра ж подбаємо і про заміну військового квитка.
— А що, Гордаш. Звучить цілком пристойно. І для лідера партії, і для президента країни прізвище цілком придатне, — першим від— реагував Мальчук, очікуюче зиркнувши перед тим на генерала. І той, порухавши щелепами, наче жорнами, поважно кивнув.
— Ми не можемо допустити, — з якимись брежнєвськими інтонаціями в голосі проказав Тульчицький, мабуть, у нього і справді щось там діялося зі щелепою, — щоб із перших днів вашого входження у велику політику десятки злоязиких газетярів і представники всілякої політичної шпани припускалися прикрої помилки при вимові і написанні вашого прізвища. Знаєте, занадто вже близькі ці слова — "Ігуда" й "Іуда". Не дивно, що свого часу таких помилок припускалися і співробітники КДБ, та й, каюсь, уже і співробітники нашої благословенної Господом "контори".
— Таке теж траплялося, — замислено підтвердив Ігуда.
— Через вас і ми поставатимемо в уяві широких верств, яко "іуди" чи "іудисти", — знову перехопив естафетну паличку Глотов. — Що було б історично несправедливо. Коротше, ми з Вараксою вже продумали, як патріотично відрекомендувати вас делегатам установчого з'їзду, в тому числі і під досі невідомим прізвищем, котре, водночас, постає й у вигляді вашого партійного псевдоніма. Наш трибун Орест Варакса, він же і "Робесп'єр" зуміє ненав'язливо подати цю новину. А щедро "приплачені" газетярі одразу в кількох виданнях ненав'язливо пояснять історію вашого переходу на давно омріяне козацьке прізвище. Якщо ж комусь із "не наших" писак захочеться пригадувати, та ще й із "неточностями", ваше попереднє прізвище, то ми його самого перетворимо хоч на Іуду, а хоч одразу ж на Сатану. Інша річ, якщо згадуватимуть про вас, як про Незламного Команданте. В такому випадку ми навіть пробачимо їм асоціації з відомими нам комуністично-анархістськими лідерами, такими як Че Гевара чи Фідель Кастро або Сандіно.
Підполковник замовк, і всі троє знову очікуюче втупилися в обличчя Команданте. По нетривалому збентеженні, Ігуда звів підборіддя і, вже входячи в образ лідера, проказав фразу, котра мала стати його словесною візитівкою:
— Приймається. Але вважатимемо це не моїм особистим прагненням, а нашим колективним, рішенням — і щодо прізвища, і щодо лідерства.
— І тільки такий підхід, — одразу ж погодився Глотов.
— Який навіть не обговорюється, — проскрежетав нижньою щелепою генерал.
Бізнесмен вийшов першим, а генерал і підполковник затрималися.
— У нас є всі підстави вважати, — довірливо притишив голос Туль— чицький, — що наш Північний Сусід розробляє плани військового вторгнення в Україну, з метою її розчленування й окупації значних територій, під виглядом створення якоїсь там "Новоросії". Інформація надійшла з надійних джерел, і ви маєте бути в курсі подій. Підполковник залишить спеціально для вас, із документів і фрагментів з різних кінострічок змонтовану, відеокасету. Окремі фрагменти, зокрема ті, що відтворюють манеру поведінки Сталіна та інших правителів і полководців різних країн, в тому числі і в акторському відтворенні їх образів, раджу переглянути кілька разів. У кого ще вчитися та переймати досвід, як не в сильних світу цього?
— А також фрагменти з фільму "Ліквідація", — додав Глотов, — у яких віднайдете епізоди, пов'язані з радикальними методами викорінення злочинності, запроваджувані в Союзі у повоєнний час.
— Усі вони допоможуть вам увійти в роль, — підсумував генерал. — Як ніколи раніше, Україна потребує зараз сильного, владного і вольового правителя. Хтозна, раптом доля вкаже своїм перстом на вас?
— Вважатимемо... — почав було підполковник, побоюючись, щоб якоюсь недоречною фразою Ігуда не зіпсував не лише фіналу їхньої "таємної вечері", але й загального враження генерала.
— Що доля вже вказала цим "своїм перстом", — несподівано твердим владним голосом проказав Команданте Гордаш.
44
.Прохолодний, оповитий легким туманом, світанок.
Вкрай знесилений, побитий, з лицем, усіяним ранами і синцями, Владьо Авгура бреде рідким узліссям.