Стримуєш ненависть, але іноді зашкалює. Гіркоти додає невігластво тих, хто інформує людей про ці злочини, як наших, так і закордонних споживачів їхньої продукції: "народжується новий Гітлер" — це про Путіна, "гітлерівські методи катувань", "геббельсівська брехня" тощо. Якщо у них такий рівень знань історії, політичної свідомості, то це серйозна біда. Знаєте, у мене тоді мимохіть вихоплюється: "Та ви ж хоч букварну історію вивчіть!" Якби ж то почули!
Адже правду ставлять з ніг на голову: виходить, звірства, які чинить Путін, він запозичив у Гітлера. Небезпечна заблуда. Методи, що ви приписуєте нацистському режиму, першим опробував комуністичний, виплеканий Сталіним і його соратниками: розстріли, репресії, методи катувань, концтабори, вбивство газом, пропагандистська брехня.
Німецький план "Ост" передбачав заселення наших земель лояльними людьми. Згадаймо, як вимерлі від голоду села більшовицька влада залюднювала московитами з глибинки. Ось звіт за 28.12.1933 року: "План пєрєсєлєнія в Украіну виполнєн на 104,7 процента. 320 ешелонамі пєрєсєлєно 21 856 хозяйств". Масове переселення Сталін калькував із дій своїх попередників: Івана Грозного, Петра І, Катерини ІІ. Після Сталіна переселення набуло інших форм. На Далекий Схід, Сибір направлялися випускники вузів, середніх учбових закладів,
велась потужна пропаганда, заохочення молоді на освоєння земель, будови комунізму. В областях, райцентрах працювали державні уповноважені з оргнабору. Далеко від України виростали цілі українські анклави, населені пункти з типовими нашими назвами. Путін продовжує практику в іншій формі — насильно переселяє наших людей з окупованих областей, викрадає дітей, вивозить в Росію на перевиховання.
Червоні карателі у двадцяті роки ради економії набоїв спробували труїти полонених в зачиненому кузові автомобільним газом від працюючого мотора. Ось рядок з наказу командувача військами в Тамбовській губернії від 12.VI.1921 року: "Ліси, де переховуються бандити, очистити отруйними газами". Бандитами були повсталі селяни. А метод вбивства газом "Циклон Б" винайдений під керівництвом вченого, лауреата Нобелівської премії, єврея Фріца Габера. Сам він емігрував, але члени його сім'ї загинули в таборах смерті. Від газу наступає швидка, майже миттєва смерть. Щоправда, при всій німецькій пунктуальності, як зазначають дослідники, документів нацистського режиму про цілеспрямоване нищення євреїв у газових камерах, їх існування не знайдено. Так моторошно, цинічно, блюзнірськи говорити про те, як легше вмирати. Та від долі не втечеш. Кожен знає, що не вічний. То ж чим ближче до фінішу, думає, аби це сталось швидко і легко. Приречені в'язні катівень, хочуть того ж. Десять мільйонів жертв, яких забрали голодомори в Україні, переносили пекельні муки, немислимі страждання, благали Всевишнього швидше забрати життя, багатьох зводили з розуму, матерів штовхали до неймовірного навіть щодо рідних дітей... ВЧК[CXXVII], яку очолив єврей Мойше Урицький, потім Дзержинський, застосовувала катування, які неможливо уявити. Вона навіть мала свою армію — 183 тисячі катів. В історію комуністичної імперії, Росії ця структура, що згодом міняла назви (ВЧК, НКВД, МГБ, КДБ, тепер ФСБ) вписала і пише жахливі сторінки. Там навіть діяв відділ чи управління ГУГБ, напрямом діяльності якого були методи допитів, форм тортур, катування, вивчалась специфіка середньовічних майстрів з цього жахливого ремесла. А про діяльність ВЧК часів червоного терору читаєш і жахаєшся: "... проспект увішаний трупами", "... колодязі заповнені людськими тілами", "... в госпіталях, лікарнях розстрілюють поранених, хворих, лікарів, медсестер, жінок, немовлят", ". людей розстрілюють без слідства", ". в підвалах організовано катівні", "активно будуються концтабори" тощо. В Петербурзі масові розстріли здійснюють під гуркіт автомобільних моторів. Про розправи з духовенством — це щось сатанинське, неймовірне. Терор став політикою держави. Розпорядження її керівників, партійних діячів рясніють словами: "повісити", "розстріляти", "удушити", "відібрати хліб", "конфіскувати". І на цьому фоні крайній цинізм: утворено Наркомат справедливості, який очолив єврей Штайнберг.
Після проголошення Незалежності відкрились і жахливі злочини, які вчинив сталінський режим під час війни. Зокрема, розстріл тисяч українських в'язнів у червні 1941 року у тюрмах Західної України, спроби приховати ці звірства. Нині про них відомо. А от що коїлось на території Росії, де компактно жили українці, нам невідомо, бо вона й після розпаду імперії приховувала їх. Свої ж робили. Ось лише дещиця із жахливого переліку злочинів тої каральної структури, яка виховала Путіна, — спогад очевидця із канадського видання "Кубанський край" (Торонто), 1952 рік. Його оприлюднив наш відомий вчений, історик Володимир Сергійчук у книзі "Соборна пам'ять України", 2007 рік, стор.152.
А Ічкерія пам'ятає, що у 1944 році, не без відома Сталіна вивозили чеченців у вагонах для худоби, а тих, хто залишився, палили в мечетях".
ПЕКЕЛЬНІ МАШИНИ РОСІЙСЬКИХ
КОМУНІСТІВ
(Оповідання очевидця)
"1942 рік. Під натиском німецьких дивізій червона армія залишила Катеринодар (Краснодар). Краєвий Отдєл НКВД вивіз усіх в'язнів Катеринодару в напрямі Новоросійське. Близько двіста товарних вагонів, набитих політичними в'язнями, скупчилося між Катеринодаром і станицею Кримською.
Побоюючись, що ці в'язні можуть потрапити до рук німців, російські енкаведисти облили вагони з в'язнями бензиною і підпалили.
Так у нелюдських муках загинуло кілька тисяч людей тільки за те, що їх підозрівали, що вони проти комунізму.
Захопивши Катеринодар, німці знайшли в околиці Сінного базару, в приміщенні Краевого Отдела НКВД, жахливу катівню. В льоху цього приміщення був збудований темний прохід, в кінці якого була дерев'яна підлога, що спадала вниз під гострим кутом. На кінці спаду була устаткована машина на зразок соломорізки. Фактично, це був диск з системою великих ножів, що оберталися з надзвичайно великою швидкістю. Машину приводив у рухи мотор.
Після допитів невинних жертв чекісти гнали їх проходом до спаду підлоги. Цим спадом ще жива жертва котилася під ножі пекельної м'ясорубки. Порубані кістки і м'ясо таких жертв спадало в каналізаційні труби і виносилося потоком відходів в річку Кубань. Це жахливе місце відкрили німці й дали можливість всім, хто тільки хотів, прийти й подивитися на цю нелюдську, пекельну машину вбивства. Тисячі людей відвідали це страхіття й разом з ними автор цих рядків.
Інші народи скеровують свій талант на винахід ліків, нових матеріалів, способів комунікацій, щоб поліпшити умовини життя. Російський нарід весь свій талант використовує на виробництво машин і засобів для масових мордів і катувань.
Кубанське козацтво повинно пам'ятати цей дар російського народу в Кубані, в підвалах Краєвого Отдєлу НКВД.
П. К."
Жах! До такого не додумався жоден кат у світі. Куди там Гітлеру! А мені це висмикнуло з пам'яті те, з чим довелось стрітись в житті. Пригадались з дитинства повстанці біля сільської ради... А нині — нерозуміння перепадів у оцінках якоїсь події, курсу, позиції, політичної свідомості людей Донецького регіону і Заходу України, прибалтів і України, України і Європи. Аршин тут один — час перебування під пресом російської імперії, яка скалічила свідомість мільйонів. Калічить і далі. Більше часу був — важче скалічений, менше, — отже легше. Те я пережив, знаю.
СОКИРА, ЯК "ИНСТРУМЕНТ
ЗАКОНА"
У величезних фондах нью-йоркського музею, є дуже цінний і оригінальний експонат, якого не має жоден такий заклад у світі. У нас про нього знає дуже мало людей. В музеях Росії, звідки його родослівна, й поготів. Бо свідчити ирс криваві злочини спецслужб — осердя комуністичного режиму, не випадає. А нинішня путінська ФСБ продовжує удосконалювати досвід своїх попередників — ВЧК. НКВС, КДБ.
На перший погляд, інтриги тут ніякої, — знайоме усім знаряддя праці, сокира. Та, ба! В певних умовах вона стає жахливою зброєю, якою тут і постає. Це іменна нагородна зброя чекіста. "тов. Новикову А. Н. за беспощадную борьбу с преступностью. НКВД СССР". Вигравіруване прізвище власника значиться на елегантній металевій пластині, що на топорищі.
Попри те, що керівництво НКВС вважало цю нагороду у відомстві найвищою, і відзначало кращих своїх фахівців за особливі заслуги перед організацією, нею ніхто не хизувався, її не брали ні на наради, ні інші урочистості. Нормальній людині навіть взяти в руки цей кривавий інструмент жахно. Але чекістам емоції не властиві. Проте, внутрішнє задоволення своєю всевладністю їм присутнє.
За оцінками фахівців, іменна зброя — витвір майстрів високого класу, мистецький. Робота над кожним вимагала знань, багато часу. Металева частина виготовлялась із сталі подвійної варки. Обидва її пласких боки несуть символічну інформацію, інкрустовані візерунками, карбованими малюнками: кремлівські башти, новобудови, вказані рік "1933", місце виготовлення виробу — "Златоуст", нинішня Челябінська область, колишня знаменита фабрика, де виготовлялись різні типи холодної зброї. Щоправда, до перемоги більшовиків у асортименті продукції сокира не значилась. Підприємство заснував з участю німецьких і російських фахівців цар Олександр І.
Якщо вважати цифру "9" на пластині музейного експонату, де зазначено прізвище власника сокири, за порядковий номер відзначених, а "1933г.", як дату вручення, то виробництво цих нагород просувалось украй повільно. Адже випуск їх було розпочато лише у 1927 році. Імена і число особливо удостоєних за криваві подвиги, навряд чи стане відомо. Окрім перерахованих ознак і деталей, експонат містить украй важливу, викарбувану в металі інформацію про його призначення. У двох словах спресована вся державна політика імперії зла і її попередника: "Инструмент закона". Коментувати зайве. Яким видом "злочинності" займалась НКВС, відомо. Це боротьба з інакомислячими на шляху до комунізму.
"Чекіст з сокирою? — усміхнеться сучасний читач. — Неймовірно!" За такий сарказм щодо овіяних славою і легендами безстрашних і розумних рицарів революції в часи СРСР можна було, як і в теперішній Росії, дорого заплатити.