Пуповина предків

Яке святотатство! Яка блюзнірська, цинічна, нахабна зневага пам'яті мільйонів! Захід мляво реагував на акти агресії, проти Чечні, Молдови, Грузії, Таджикистану, Південної Осетії та Інгушетії, Дагестану, України у 2014 році, які його лише "глибоко стурбували".

Тим він платив за спокійне, унормоване життя своїх громадян, віддаючи на поталу агресору принципи демократії, суверенітету інших держав.

УЧЕНЬ ВИЩЕ ВЧИТЕЛЯ

Але от холодний північний вітер повіяв і у європейських спальнях, порушив приємну дрімоту господарів. Війна. Справжня широкомасштабна війна. Їхній вчорашній партнер нахабно, мов бандит, напав на свого і їхнього сусіда, який давно проситься в європейську сім'ю, нічим йому не загрожував. Тривога наростала адекватно масштабності фронту, жорстокості окупанта, його погроз Заходу за допомогу Україні, що негайно позначилось на фронтовій ситуації, яка, дякуючи партнерам, вже почала складатись на нашу корить. В Європі, Америці став реанімуватись синдром страху. Давнього і свіжого. Запалав європейський дім, поруч жахіття війни — смерть, вбивства, руйнація, нелюдська, жорстокість, ґвалтування, мародерство. Так, лише в соціальних мережах, на екранах. Але ж то реальність... А з минулого? Це переможний марш військ царської, солдат комуністичної імперії у столицях багатьох держав, карибська криза. Москва ж бачила лише солдат Наполеона, але це не було його тріумфом.

Європейські дипломати, які в різний час побували в Росії, очільники держав, які воювали з нею, залишили масу висновків, застережень щодо цієї алогічної держави. Одним із таких далекоглядних був Наполеон. Дослідник московства, П. Штепа наводить слова цього видатного полководця: "Москвини — це варвари, які не мають батьківщини. Мою пам'ять пошанують тоді, коли ті північні варвари заволодіють Європою". Пам'ять Наполеона вшановують поки що не за це. А от чи пам'ятає Європа його застереження, чи не стане передбачуване "вшанування" відспівуванням демократичної Європи, залежить від неї, від її єдності, здатності відправити цих північних варварів з тваринними рисами, у вічну невідь, тьму віків. Справжній мир в Європі можливий лише після поразки Росії, коли напівдикий монстр повторить долю "Титаніка", крейсера "Москва".

Другою аналітичною, історичною особистістю був згадуваний вже У Черчіль і його знаменита промова, в якій він попередив, що після перемоги над гітлерівським фашизмом йому на зміну прийшов "новий", комуністичний. Тут я зробив би деяке уточнення. Як людина аналітична, добре обізнана з історією, Черчіль не міг не знати, що корені "нового" тягнуться вглиб історії Росії, це зло не ситуативне, як щойно переможене, що виросло після подолання Гітлером кризи, спричиненої наслідками Першої світової війни. Демократичний Захід, керівництво вже незалежної України після розпаду СРСР сприймали відверто фашистсько-чекістські випади російських політиків, ідеологів, депутатів щодо майбутнього України, Європи свого політичного устрою як дитячі погрози, хоча за цим стояла офіційна політика держави. Її головний ідеолог О. Дугін відверто визнавав, що в Росії "фашістській рєжим возрождаєтся", "фашізм бєзгранічний і красний". Отже, жахливіший гітлерівського.

Московія ж — із зачаття з цим злом, воно надихало її на війни, конфлікти, розбої. А зміна облаштунків — московія, російська імперія, СРСР, російська федерація їх суті не переінакшила. Дух зла живив їх, удосконалювався, бо на однаковому ґрунті виросли всі, хто сидів на троні: цар, імператор, генеральний секретар ЦК КПРС, президент. Для України всі творили зло. Це була естафета головних його призвідців, серед учасників якої були більші чи менші злочинці. Кожен вчився у своїх попередників. У бібліотеці Сталіна знайшли книгу О. Толстого про Івана Грозного. Рукою вусатого тирана було кілька разів підкреслено: "учитель", "учитель"...

Мучителі, нищителі України завдали їй багато важких ран. Але вона вистояла. Катів поглинув час. Небавом він зробить те саме і з сучасним, Дракулою ХХІ століття, Путіним. Він всотував у себе не лише стиль, ментальність "вождя" і тирана, а й усіх його попередників, катів України, удосконалив їх інквізириторські методи. На цьому грунті виросла глобальна маніакальна ідея — зробити з Україною і Європою те, чого не вдалось його попередникам. Тут його і справді підігріває вчитель Сталіна, який довершив з Новгородом те, чого не зміг зробити Іван ІІІ... Та відомо, історія не повторюється. Хіба, як фарс.

ЧИМ ГРІЗНИМ БУВ ГРОЗНИЙ?

В історії Іван ІУ, як самодержець, сприймається неоднозначно. Людина освічена, вів загарбницькі війни, впровадив і деякі позитивні реформи, налагоджував дипломатичні стосунки з державами. Однак значно більше його оцінюють за діями — Грозний, Лютий. Бо час його правління позначений особливою жорстокістю, що формувало свідомість наступних поколінь, політику держави. Він поклав початок державному тероризму задля зміцнення особистої влади, став хрестоматійним тираном після жахливої розправи над Новгородом, довершив те, що не закінчив його батько, цар Іван ІІІ. То ж трагедія Новгорода — їхній спільний злочин.

Новгород був типовою феодальною республікою, де проростали паростки демократії, важливі справи вирішувало віче. Тут жили переважно нащадки слов'янських колоністів. Від самодержавної московії вона відрізнялася не тільки устроєм, а й рівнем життя, що викликало особливу заздрість. Літописці зоставили опис дикої розправи: "отрєзаша" носів, губ, вух, відтинання голів, жахливі катування. Людей топили в річці, вішали, матерів разом з дітьми кидали у вогонь, ченців забили палицями. Протягом п'яти тижнів щодня умертвляли 500-600 людей. Тоді загинуло близько десяти тисяч новгородців. В Москву вивезли 300 возів із золотом, сріблом, іншими дорогоцінностями. Був покладений початок масовому переселенню народів. В Москву, Володимир, Муром, Нижній, Ростов, Кострому переселили тисячі новгородських бояр, іменитих громадян, купців. На їх місце прибули московити, які заволоділи чужим майном, землею. Колишній Новгород вмер і вже не воскрес, він став московським, а в Росії Грозний — національним героєм.

ТИРАНИ У ДЗЕРКАЛІ ІСТОРІЇ. СХОЖІ І РІЗНІ

Комуністичний фашизм, як диктатура, розповзся по планеті, до цього часу торжествує, розв'язав війну, загрожує світу. За деякими підрахунками фахівців, його злочини сягають більш як п'ятдесят мільйонів жертв.