Це ми усвідомили і активно зміцнюємо наш Оборонпром, впроваджуємо нові технології у виробництво своєї зброї, наносимо відчутні удари навіть у глибокому тилу ворога. Знищено третину Чорноморського флоту Росії, наша армія стала одною з найсильніших, найдосвідченіших у світі, реалізація Закону про мобілізацію зміцнить її.
Буде прийнята низка заходів, які посилять обороноздатність країни, єдність суспільства. Активізується перехід країни на військові рейки, з чим ми запізнились, на усіх щаблях влади будем підвищувати відповідальність за вчасну і якісну роботу. Створимо уряд національного порятунку, бо під час війни політика повинна бути одна — оборона, все для перемоги. Не стану вас тішити — шлях до неї важкий, болісний і довгий. Та іншого не існує, хоча нас і схиляють до торгу про мир за окуповані землі. Це не мир, а капітуляція. Тепер про головне.
Перемозі сприятиме єдність суспільства і влади. Тому прошу усіх долучитися до цього, незалежно від місця у суспільстві — чиновник ти, суддя, депутат, вчений, фахівець галузі, багатий, пенсіонер. Кожен у війні повинен знайти своє місце, бо йдеться про виживання держави, нас усіх. Це не значить, що чуття небезпеки повинно висіти над людиною, мов дамоклів меч. Про таке мріє ворог, аби посіяти в країні страх, зневіру, бажання ухилитися від будь-яких форм опору, чим полегшити досягнення мети. Кожен повинен жити в законодавчих, моральних рамках війни, з вірою у перемогу, надавати для цього посильну допомогу.
Безмежна ненависть до ворога за його страхітливі злочини, бажання помсти кипить у грудях кожного. Але цим не вразиш його, не вб'єш. Те зробить дрон, снаряд, ракета, РЕБ, куля. Тому нам потрібно більше сучасної зброї, техніки, на що йдуть великі кошти. Вони потрібні і для відбудови зруйнованого ворогом. Так, нам допомагають країни-партнери, їхні громадяни. Щойно, за короткий час, у Німеччині люди зібрали для нас мільйон євро! Фінансова, ще більш значима моральна підтримка. Неможливо підрахувати скільки наших людей донатять фронт в тій чи іншій формі. Це роблять пенсіонери, навіть діти. Глибока вам вдячність за це, бо важить кожна Ваша гривня, кожне зусилля допомоги. На жаль, і тут є свої ухилянти, які ставлять власні інтереси вище державних. Особливе обурення суспільства викликають ті, хто накопичив стільки, що й ліку грошам не знає, а на захист своєї країни шкодує сто гривень. Окремі чиновники, керівники встановили собі захмарні зарплати, премії, пенсії, що потребує негайного перегляду. Та при всій повноті президентської влади і повноважень, я не можу змусити будь-яку людину посильно донатити ЗСУ, Оборонпром. Навіть у стані війни ми є країною демократії, не порушуємо її основних принципів, а я не диктатор.
Однак те, що в межах повноважень моїх, Верховної Ради, слід робити вже. Тому на третину треба скоротити чиновницьку армію, заморозити зарплати, встановити рівень премій чиновникам, народним депутатам, переглянути витрати на їхніх помічників, фінансування політичних партій, радників моїх і Офісу. Жодної зарплати не повинно бути вище, аніж у бійця на нулі. А я, враховуючи ситуацію і прогнози, як Президент, громадянин України, вирішив відмовитись від посадової зарплати, премій, надбавок. Вони підуть на потреби ЗСУ А моя щомісячна оплата праці до нашої перемоги, закінчення строку повноважень, вимірюватиметься середньостатистичною, яка є в Україні. Я не закликаю наслідувати мій приклад. Це справа моралі, честі, совісті, свідомості кожного. Є чудовий приклад післявоєнної Японії. Ради майбутнього, її влада і суспільство пішло на самопожертву, добровільно жорстко обмежило власні потреби, оплату праці і країна швидко опинилась в числі держав з найвищим рівнем життя. Наше майбутнє в Європі бачиться мені таким же. І це залежить від нас самих.
Шановні громадяни! Дорогі співвітчизники! Я часто звішуюсь перед вами про свою роботу. Тепер хочу сказати про те, що ми добре знаємо, до чого навіть звикли, про що воліли мовчати всі мої попередники. В тому числі і я. Найчастіше про цю проблему нагадують всюдисущі журналісти, наші зарубіжні партнери, які вбачають в ній серйозну загрозу країні. Так далі не може бути, бо замовчувати її, робити вигляд, що її не існує — злочин. Корупція є таким же ворогом, як і той, який щодня і щоночі вбиває наших хлопців на фронті, цивільних громадян, дітей, руйнує міста і села. Цей внутрішній ворог калічить людей морально, сіє в суспільстві розбрат, зневіру в соціальну і правову справедливість, в наше майбутнє, знекровлює економіку, послаблює обороноздатність держави, відлякує інвесторів, прикриває нам двері в ЄС, НАТО, створює негативний імідж за кордоном, що позначається на рівні допомоги наших партнерів. Це потаємний спільник агресора, який віддаляє нашу перемогу.
Ніхто не знає скільки державних, Ваших грошей зникає у корупційній безодні. От лиш митні і фіскальні ненажери багатіють за рік на стільки, що два роки можна було б одягати, взувати, годувати наші ЗСУ. А які суми пожирає контрабанда! В той же час у держбюджеті у нас щороку величезна дефіцитна діра, ми постійно простягаємо руку до наших партнерів, МВФ, кредиторів: допоможіть.
Корупція — не окреме ізольоване явище.Воно не знає кордонів, ні моральних принципів, ні юридичних законів, національності. Як не прикро визнавати, але рівень корупції вважається маркером ефективності, оцінкою управління державою, її влади. Вищий рівень — нижча оцінка, нижчий — вища. Мені боляче сприймати, коли Україну, керівництво якою мені доручив її народ, називають однією з найбільш корумпованих.
Особливо загрозливим є те, що у важкий доленосний час, корупція проникла в механізм управління державою, зокрема і в органи, покликані боротися з цим злом. Воно, звичайно, не сьогоднішнє, має дуже древню історію. Влада кожної країни боролась з ним своїми методами.
Враховуючи нинішню ситуацію у країні, воєнний стан, я, як гарант Конституції, впевнився: лише рішучі дії можуть зламати хребет корупції. На цьому фронті боротьби є деякі успіхи. Але їх треба множити. Потрібні не слова, а дії. Тому із завтрашнього дня позбуватимусь кадрів, замішаних в корупційних оборудках. Незалежно від посад, рангів, звань, дружніх, кумівських, родинних зв'язків. До винних принципом стане невідворотність покарання, для підбору кадрів — їх доброчесність, фахові знання, патріотизм. То ж, коли ми прирівнюєм небезпеку від внутрішнього ворога до небезпеки від зовнішнього, то це справді фронт. До того ж небезпечний. І, аби очистити країну від цього зла, нам треба мати більше сміливих, грамотних, мужніх бійців не тільки в державних структурах, а й серед медійних працівників, громадських активістів. Для тих, чия діяльність допомогла запобігти кражі державних коштів у особливо великих розмірах чи компенсувати вкрадене, очистити кадрову систему від хабарників, будуть ухвалені заходи матеріальної і моральної винагороди, встановлено медаль "За громадянську мужність".
Будуть переглянуті антикорупційні закони на предмет їх ефективності, зняті антимедійні гальма для журналістів-розслідувачів, якщо вони стоять на державницьких позиціях. Держава буде захищати, підтримувати й громадські організації, які борються із цим злом.
Цю масштабну роботу почну з маленького кроку. У Офісі Президента всіх буде зустрічати полотно талановитого нідерландського художника Герарда Давида, яке відтворює метод боротьби з корупцією у шостому столітті "Суд Камбіса". Такі картини будуть висіти у всіх державних установах — столичних, регіональних, судових, правоохоронних, фіскальних, митних, антикорупційних органах, медичних закладах. Ні, то не натяк про можливість відродження диких методів. Вони практикувались у древні часи. Ми ж у двадцять першому столітті.
А художнє полотно, як витвір мистецтва, стане оригінальним і гуманним засобом у подоланні зла, бо нагадуватиме його замаскованим і потенційним носіям чого вони реально заслуговують, стане таким собі моральним щепленням проти хвороби. На роль головного персонажа картини був готовий клієнт — Голова Верховного Суду України! Та судді-колеги лише звільнили з посади. До пори йому — голова Конституційного суду. Це кривосуддя. Тим, кому нема змоги покласти у суддівську кишеню за невелику провину, — максимальна кара, іншим і своїм — мінімальна, навіть за тяжкий злочин. Журналісти часто натякають, що нитки особливо масштабних злочинів, тягнуться до керівництва антикорупційних, правоохоронних органів, СБУ, прикордонної служби, навіть до мого Офісу. Логічно це схоже на правду, бо особливо крупна риба без сприяння зверху не сховалась би за кордоном. Цьому покладемо край, винні понесуть заслужену кару. Держава, яка сама у фінансовій скруті, веде війну, подбала, аби судді не брали хабарів, чинили правдиво, були незалежними, жили небідно, забезпечила їх високими зарплатами, пенсіями, недоторканністю, пільгами.
Певно ж, у суддівській системі немало й чесних професіоналів. Вони й стануть опорою держави для системної реформи судочинства, яка назріла давно. Сподіваюсь, що на цьому фронті боротьби ви, шановні громадяни, журналісти підставите своє плече, як це зробило суспільство у 2022 році, коли ми зупинили знахабнілого агресора, завдали йому поразки. А найефективнішим є простий метод, доступний для всіх: не красти, не вимагати, не брати, не пропонувати хабарів. Зрозуміймо це. Гуртуймось. Україна переможе! Слава її героям!!!"
Як бачите, тут жодної загрози для президентського іміджу нема. Навпаки, він злетів би під стелю і був би для суспільства ефективнішим, аніж всякі там ухвали, закони, розпорядження.
— Оце то промова! Але заглибоко взяли, Ігоре Силовичу. Не для нього це. Хоч він і хоче мати високий імідж. Та, коли уявити, що ви, як працівник ОП, сотворили йому такий текст, того ж дня опинились би разом з своїм проєктом за порогом Офісу, якщо не гірше. В розумінні гаранта це і є замахом на його корону. А вона вище всього. Журналістам, активістам медаль? Уряд національного порятунку? Та ви що? Туди ж і Порошенка, інших опозиціонерів треба брати! Так, вони критикують владу, але ж часто розумні і необхідні речі пропонують.
— Бо опозицію й тепер влада розглядає як свого суперника, хоч вибори під час війни не проводяться.