Наймістичніша зоря небесна, найяскравіша. З нею пов'язано багато міфів і найперший стосується кохання.
— Це який?
— Починати треба з часів Шумерії, де символ п'ятикутної зірки зустрічається вперше.
— А до чого тут п'ятикутна зірка?
— Із символом зірки була пов'язана богиня шумерів Інанна, уособлення дівочої чистоти, справжнього кохання. Пізніше культ богині
— Ну і що каже наука про це?
— Траекторія руху Венери через Зодіак вимальовує пентакль. Точніше, пентакль — то є небесний, чарівний танець траекторії обріт Венери і Землі протягом восьми земних років, за які Венера облетить Сонце тринадцять разів. Протягом цих років відбудеться п'ять розворотів Венери на ретроградний рух і п'ять — на директний, прямий. За ці роки Венера з'єднається з Сонцем десять разів, на кожній своїй фазі. Все це разом сформує п'ятипелюсткову гармонійну і майже завершену Квітку. Точніше, дві Квітки. В геометричній схемі це буде відображено пентаклем, на вершини якого припадає з'єднання Венери і Сонця. А оскільки Венера, після Меркурія, є вічною та незмінною супутницею Сонця, то перідично протягом зміни фаз то зустрічає його, то проводжає. Краса її у Вранішній зорі і таємнича магія у Вечірній, — Еосфор і Геспер, а ще Люцифер, що з латини означає "той, що несе світло". Все це вона, Венера.
З часів Шумерії й до сьогодні, ота схема її руху на небі вважається могутнім захисним талісманом, бо немає сили могутнішої за Любов. Тут мова не про плотську виключно втіху, якою її нагородили семіти, а любов Божественну, що іскрою світла може висвітлити в людині справжню Істину й від низької, тваринної іпостаті перенести її ближче до Бога. Ще називають пентаграму Розою, маючи за символ хрест у колі, що в астрології належить Землі, тобто це символ земних доріг і страждань. Їхнє поєднання, отой танець Божественного й земного, відображає таємницю буття. Має в собі єдність матерії та духовності, а також — голос Любові, яким говорить з людьми Творець.
— Хіба не називають Люцифером повсталого янгола, що став уособленням Зла?
— Так. Це вже теологічні "накладки", бо як може світло бути злом? Зрештою, це ім'я спершу належало Христу й один із перших пап називався Люцифером. Але людина все чомусь викривлює, йдучи життєвими дорогами, й доходить іноді до абсурду. Бунт Янгола
спричинений потребою Волі й незалежності своєї думки. Але інститутам, що виковують релігію рабства, це не могло бути до вподоби, отож і додумались причепити те ім'я якомусь Сатані, котрого вигадали. Зробили пошук знань чимось гріховним. Це яскраво спостерігається в середньовіччі.
Насправді все живе в нас із приходом у це життя. Маємо в собі прояви добра і любові, маємо ницість і підлість, світло й темряву.
Маємо відсіювати в собі за допомогою знань, за допомогою підвищення духовного рівня все зле й плекати світле. Множити світло й дарувати іншим. Можемо не робити цього й занурюватись в грубу матерію, ставати гіршими за тварин, перетворюватись на що завгодно, тільки не в Людину. На те наша Воля, але таким чином віддаляємо себе від задуму Творця.
— І який його задум?
— Виходячи з усього, можна дозволити собі думати, що то наша Душа.
— Ну і чому ж, коли він Творець і всесильний, не може зробити цю Душу світлою?!
— Тоді, певно, все було б надто просто. Зрештою, вже існує тваринний світ, де все керується певними законами, побудованими на інстинктах. Хоча, правду кажучи, не раз помічала і розум, і душу у тварин. А створюючи людину, Творець дав їй розум, керуючись яким, вона повинна йти дорогою самостійно. Та процес цей і дорога довгі, Душа потребує пройти багато втілень, а разом з тим — еволюцію. Має пізнати себе з різних сторін. І ось, коли стане на щабельку вище, це буде означати і сходинку вище в дорозі до Бога, і так — крок за кроком, подих за подихом, до тих пір, доки не повернеться туди, звідки вийшла.
— Про це саме, тільки трохи інакше, вчать релігії, — прагматично до чогось докопувався Василіс, — але, попри це, світ заглиблюється в матерію. Все є як і було, а може й гірше.
— Вся та система давним давно перекинулась на матеріальний рівень, збираючи тіла, що не мислять, і все на що здатні, — то загляди пастирям в рот за наступною настановою і жити у вічному страсі перед якимось лютим Богом, котрий за все буде карати!
— Тобто потрібне осмислення своїх вчинків?
— Звісно. Як науково ти намагаєшся щось осмислити і пояснити, так само повинен зрозуміти свої вчинки, внутрішні пориви й бажання. Чому вони виникли, від чого, куди ведуть? А відповіді на такі питання приведуть і до методів боротьби у собі з тим, що видається негідним. Та лише через осмислення, а не через страх.
Релігія вчить покаянню, після чого станеш чистим і продовжиш грішити, бо ж знов покаєшся. Проте, не усвідомиш, не зрозумієш свого гріха і не відступишся від нього. Блуд і фальш. Поверхневість і лицемірство. Ритуали без змісту і віри. Ось і все з релігіями сьогодення.
А щодо зауваження подібності релігії та астрофілософії, — в цьому нема нічого дивного. Сучасна релігія будувалась на постулатах астрології і всіх попередніх язичницьких вірувань.
— Приклад? —вимагав Василіс як справжній вчений.
— Щодо Венери й Люцифера вже говорили. Візьму до прикладу зороастризм, що панував у часи Персидської імперії. Це вчення називали ще Доброю релігією. Вона стосується й так званої авестійської традиції. Тут Бог виступає як джерело Добра і кожен ін— дивідум має особисту відповідальність за здійснені ним вчинки. Отже, людина повинна вияснити для себе поняття Добра і Зла, щоб уміти їх розрізняти. Присутній тут і певний морально-етичний кодекс, що відображає Святу Трійцю, що це тобі нагадує? — глянула прискіпливо на Василіса. — Ця Трійця є ніщо інше, як Блага Думка — Благе Слово — Благе Діло. Також одним із основних принцпів є принцип золотої середини, його пізніше прийме Арістотель. У моїх предків ця трійця відображена в Праві, Яві і Наві. У сучасній релігії маємо Святого Духа, Отця і Сина. А свій початок триєдиність Бога бере від Сонця, від його руху на небі. Тобто схід, зеніт, захід...
— Те, що ніщо не первинне, мені відомо. Знання існували задовго до нашої, так званої, ери.
— Певно, справа в тому, як і для чого використовуємо знання.
— Справді, — погодився Василіс, — останнім часом — виключно для збагачення.
— Матеріального, бо все інше забули називати таким словом. Та овернуся до прикладів подібності. Заповіді того ж зороастризму, що вважалося там гріхом — перше, — це вільне чи мимовільне уподібнення Злу, коли ти йому потураєш і тим самим допомагаєш проявитися. Далі — вбивство, брехня, злодійство, гординя, підлість, боягузство і страх, заздрість, скупість, гнів. Нічого це тобі не нагадує із сучасних заповідей?
Сучасна релігія подає все це як догму, закон без осмислення. Викидає заповідь страху, бо примушує всього боятись, намагаючись за допомогою страху нав'язати свою волю. Але ж людина повинна мати свободу Волі! Цього не треба релігіям.
— Все це філософія, та чогось суто астрологічного я ще не почув... — наполягав Василіс, — застосованого релігією...
— Що ж, хочеш виключно астрології, то будь ласка. Почнемо з нашого світила, Сонечка ясного, за рухом якого людство спостерігало від своєї першої здатності мислити, хоча й невідомо де ця здатність зародилася вперше. То окрема тема. Отож, Сонце і його рух по небу, затемнення сонячні й місячні, вплив і значення повного Місяця, наявність на небі тих чи інших зоряних угрупувань відомих як сузір'я, сам Зодіак і Хрест Зодіаку — все це заслуги не наші.
Все це прийшло до нас із глибин древності й не раз було пов'язано міфами з різними культурами та віруваннями протягом тисячоліть. Тобто всі міфи пов'язані з Небом. Можемо згадати єгипетського Бога Гора і його опонента Сета. Вони завжди змагаються між собою, як Добро і Зло, Світло й Пітьма. Наспрвді це Схід і Захід того ж Сонця, втілені у міф. За легендою Гор народився 25 грудня від богині Діви Ізіди. До нього також приходили вклонятися три царі, він також мав дванадцять учнів, один з них його продав, після чого Гора розіп'яли на хресті, а після трьох днів він воскрес. Схоже відбувалося з фрігійським Аттісом, з Крішною, з грецьким Діоні— сом, з персидським Місрою.
З датою 25 грудня пов'язані всі ці народження, і Христа зокрема. Що відбувається в цю пору? А відбувається те, що та яскрава зірка, яка сяє на сході, коли народжуються сонцеликі, є Сіріусом, — найяскравішою зіркою відповідної пори і 24 грудня, вона утворює
пряму лінію з трьома яскравими зірками в поясі Оріона. Вони й до— сьогодні називаються Царями. Всі разом вказують на місце, де зійде Сонце 25 грудня. Тобто вказують на народження Сонця. Астрономічна ж смерть світила відбувається 22 грудня, коли у своєму русі на Південь воно призупиняється на три дні в сузір'ї Південного Хреста. Зупиняється протягом 22, 23, і 24 грудня, а 25 піднімається на один градус північніше, тобто починає знову збільшувати кількість світла і тепла, що дарує всьому живому. Тобто народжується. Мої предки, до речі, святкували народження Сонця і нового життєвого Кола, або ще Кодяду, також 22 грудня. Ось тобі й міф смерті всіх міфічних героїв, усіх епох на Хресті, і воскресіння після трьох днів. Ніщо інше, як Сонце — символ цього всього. Все пов'язано з поклонінням йому як джерелу Життя і Світла.
— Вперше чую таке. Та це геніально для створення будь-якого культу.
— Отож. І це ще не все. Знак Діви в астрології — то є латинська літера M, дещо змінена, хоча й латиною звучить як VIRGIN — непорочна. У Місри і Будди матері відповідно звались Мірра і Майя. У Христа, як знаємо, Марія. Зі знаком Діви пов'язані серпень і ве— реснь як місяці, коли збирають врожай та хліб, символом її і є Жінка з колоссям. Ще називають цей знак домом Хліба, що годує, дає силу до життя. Функція, яку виконує безпосередньо Матір. Назва Віфлеєму також перекладається як "хлібний дім".
Ну, а дванадцять учнів у всіх наших героїв — це дванадцять місяців, що супроводжують Сонце.
Саме Зодіакальне коло в язичницькому уявленні, — це знову ж Хрест, у центрі якого розміщене Коло. Тому й зображення Христа на іконах зустрічається з головою в центрі Хреста, від якого розлітаються промені.