Отакі кадри. І від Леніна до Горбачова у червоній імперії не було жодного лідера з вищою освітою.
— Ігоре Силовичу! Та це ж для мене сенсація! Я думав, що у виборі нинішнього Президента ми є піонерами. Виявляється, ні. "Вєлікій русскій народ" і тут попереду, а Єльцин і Путін — не перший і не другий його президент.
— Але достойники тих двох. Щоб оцінити у яку морально-правову прірву на 72 роки занурила країну нова влада, достатньо двох неординарних, асиметричних ситуацій. Леніна, як головного ідейного натхненника перевороту, пропагандиста терору, царська влада заслала відбувати кару в Сибір. Разом з дружиною, єврейкою, жив у окремому будинку, мав служницю. Добре харчувався, займався мисливством, писав, одержував від соратників літературу, від "тюрми народів" — гроші на побутові потреби.
Царя, який добровільно зрікся престолу, його сім'ю, ленінська влада арештувала, відхилила пропозиції європейських країн в наданні притулку, вивезла у далекий Єкатеринбург. Всю сім'ю, прислугу жорстоко вбили, тіла розчленували, облили сірчаною кислотою, бензином, спалили. Голову царя помістили у велику колбу з розчином, доставили Леніну в Кремль. Її виявила комісія, яка описувала документи і речі в його кабінеті після смерті.
— Жах! Це якийсь сатанізм... А вбивці відомі?
— Так, історія зберегла. Наказ давав Янкель-Свердлов, звичайно, не без відома Леніна. А конкретні, — їх теж варт назвати: Голощокін (Фрам Ісак), Белобородов (Янкель Вайсбардт), Сафаров, Юровський (Янкель Хаїмович) — головний кат, який власноруч вбив царя, Войков (Вайнер Пінхус), єврейські латишські стрільці. Войков і Сафаров — колишні пасажири опломбованого вагона. Спогади свідків важко читати.
Імперія ввійшла в епоху жахливішу, аніж при Іванові Грозному. Маніакальною ідеєю Леніна була світова революція. В її пекло він був готовий кинути майже всю Росію, на яку йому... "наплювать". "Пусть 90% русского народа погібнєт, ліш би 10% дожілі до міровой рєволюції". Вочевидь, червоний терор, громадянська війна, які забрали 20 мільйонів життів, і були спрямовані на відбір. Долю обвинувачених, згідно із визнання виконавців кари, визначали: його походження, виховання, освіта, професія. Нищились мораль, розум, совість, еліта. Купка обраних стала всевладцем, суддею багатомільйонної, чужої країни. Червоний терор також допоміг не лише збагатитись особисто, а й таємно розрахуватись з Німеччиною за історичну послугу частиною награбованих величезних коштів з царевої казни, церков, монастирів, у заможних.
Діти Сіону в партії більшовиків були на головних ролях, то ж і в новій державі зайняли вигідні керівні посади. Вони й стали її кадровою конструкцією, в багатьох установах займали 90-99 процентів штатного розпису. Основу жахливих каральних органів ВЧК, НКВД, партійних, радянських кадрів складали вони. На перших ролях були і при організації Голодомору. Достатньо згадати одіозного Кагановича, безжального виконавця сталінського плану нищення українців. Але української теми я не зачіпаю. З того часу, коли її "пулєй, саблєй, штиком і гранатой", підлістю знов загнали у російське ярмо, є достатньо матеріалу.
Від своєї роботи владні бонзи, мали значний особистий зиск. Попри палкі лозунги про захист знедолених, у сейфах, на їхніх рахунках в закордонних банках, стали рости величезні суми. Лицемірно демонструючи для мас зневагу, презирство до капіталу, багатих і багатства, Ленін обіцяв, що от-от народ сидітиме на золотих унітазах. Народ цю потребу робив як і раніше, а вождь і його соратники активно гребли. За курсом 1913 року більшовики награбували 2,5 мільярди золотих рублів. Величезна сума. Лише за рік в банку США рахунок Троцького поповнився на 11 мільйонів доларів, швейцарський
— на 90 мільйонів франків, Зінов'єва — на 80 мільйонів, Леніна
— 75 мільйонів, Урицького, всього за сім місяців — 85 мільйонів. Свердлов, голова ВЦВК, фактично президент Росії, виявився ще й мародером. Крім рахунків, після дворічного перебування на цій посаді, у його сейфі знайшли золотих монет царської чеканки на суму мільйон 25 тисяч рублів, 103 золотих предмети з дорогоцінним камінням, позначені вензелем "Р" (Романов) — особисті речі царської сім'ї, розстріляної за його наказом в Єкатеринбурзі. Місто на його честь назвали Свердловськом. Увіковічнили ім'я ката, вбивці.
Щоправда, майже всі діти Сіону, прийшовши до влади, змінили прізвища, ім'я, адже у суспільстві дрімав багатовіковий антисемітизм. Та їх тісний союз з російськими більшовиками в проведенні жорстоких заходів став відомим, що викликало локальні прояви спротиву. Моряки Балтійського флоту у 1921 році підняли повстання під лозунгом: "Геть комуністів і жидів!". На початку воно мало успіх. Однак його потопили в крові, тисячі матросів були розстріляні. Більшовицькі правителі часто вдавалися до послуг латиських стрільців, колишніх військовополонених — австро-угорців, німців, чехословаків, китайських добровольців, їх було дуже багато. Більшовицька армія в 1920 році налічувала 5,5 мільйона чоловік. Вони були доброю підмогою в критичних ситуаціях. Бо навіть жорстокість, кривавий терор не загасив опору. Сильними були вірні Росії залишки царської армії. Успішно вели бої з більшовицькими розбійниками війська есерів. За свідченням істориків, 6 липня 1918 року влада більшовиків ледь не впала. Врятували найманці.
Діти Сіону, на всіх етапах боротьби за владу проявляли вірність, старання. Як загальну винагороду за це, окрім посад, хтось запустив ідею передачі їм благодатного Криму. Швидше всього її автором був Ленін. Та він помер і влада перейшла до Сталіна. Схоже, що й він почував себе в небезпеці від національної солідарності богообраних з найближчого оточення, їхнього ментального прагнення до влади. З властивою йому підступною ієзуїтською багатозначністю він таки здійснив ідею. На Далекому Сході утворив для осідку Єврейську автономну область. Проте євреї туди не поспішали переселятись. Щоправда, сатрап, реалізуючи свої плани, лояльного ставлення до єврейства не змінив, хоч з опонентами розправлявся безжально, масово. А когось навіть підвищував у посадах, нагороджував, сповна використовував їх революційний запал, звичайно не безкорисливий, досвід, наполегливість, майстерніть обману, цинізм у реалізації генеральної лінії партії. На скарги селян, щодо пограбування зерна, одна з найвищих персон партії, уряду, Лейба Троцький відповів: "Це ще не голод. Коли Тіт[CXVI] брав Єрусалим, жидівські матері їли своїх дітей. Ось, коли я змушу ваших матерів їсти дітей, тоді можете прийти і сказати: "Ми голодуємо". Так і було в голодоморні 1932-1933 роки. Хіба це слова людини? Репресії, чистки кадрів, жахливий Голодомор, кампанія пошуку "ворогів народу", ГУЛАГ здійснились, брудна робота в основному була виконана, комуністична імперія зміцніла, кадри московитів набули досвіду, ставлення до дітей Сіону різко змінилось. Багато ревних служителів режиму розстріляли. Деяким пощастило врятуватись — покинули країну, яку будували, якій вірно служили...
— Неймовірно! Комуністи-московити облукавили євреїв, чого в історії ще нікому не вдавалось.
— Так. Але то обопільне лукавство. Для них і наступних вождів імперії зла. Бо її засновники і організатори на основі фальшивих ідеологічних, політичних, економічних державотворчих постулатів, що збурили маси, логічно заклали під неї міну сповільненої дії, яка спрацьовує на самознищення. Так, імперію комуністичну збудували, але владу діти Сіону втратили. Вона навіть у складі антигітлерівської коаліції перемогла у війні з Гітлером. Однак не встояла, не вціліла у суперництві з найсильнішою державою світу, де однокрівці сіячів зла виявились більш далекоглядними, розумнішими, грамотнішими в царині політики, економіки, державного управління: голі ідеї, не підкріплені матеріально, фінансово, девальвують найпривабливіші прожекти. Ідеї комунізму, земний бог Ленін — це для наївних. Справжній земний бог — долар, капітал. Він і став ним. До того ж єврейська спільнота цієї країни віддала перевагу ролі сірого кардинала, аніж претендувати на перші ролі. Мають євреї свою національну державу Ізраїль. Однак столицею світового єврейства вважається Америка. Потужне єврейське лоббі має й потужний вплив на державні справи.
А про роль тих сіонських сіячів зла я згадав лише тому, що цю тему дослідники історії старанно обходять, аби не образити нинішній ізраїльський народ, який нині теж переживає нелегкі часи. Здається, він став навіть заручником того монстра, якого вони народили, викохали, виростили, бо він, як і його правонаступник, нині погрожує озброїти сучасною зброєю ворогів Ізраїлю, що й таємно робить. Отже, наш спільний ворог. Однак стосунки з ним Тель-Авів тримає. Не хоче сердити монстра. Вочевидь, це є причиною того, що ізраїльсько-українські взаємостосунки значно нижчого рівня, що не відбувся візит нашого Президента до держави його однокрівців, якого він дуже хотів. Це не докір, просто епізод, але значущий. У кривавій біографії російського монстра багато злочинів, що не мають строку давності.
— Ой, тут навіть конкретні страхіття, які чинить у нас цей міжнародний злочинець, не викликають осуду і належної відповіді. Імпотентна ООН настільки товстошкіра і сліпа, що не бачить в них геноциду українського народу. Які ще докази їй треба?
— Я вже не дивуюсь їй. Вона стала ганчіркою, об яку Путін ноги витирає. Там немало підкуплених Москвою представників. Пам'ятаєте, у час приїзду Генсека ООН у Київ, столицю обстріляли ракетами. Мене, я вам скажу, навіть іноді бісить недалекоглядність багатьох західних політиків, державних діячів, простих громадян, які до цього часу не бачать вічного джерела зла, неспокою. Наполеон побачив це більш як два віки тому. Черчіль — одразу після перемоги над Німеччиною, хоч Союз і Англія були членами антигітлерівської коаліції. Він передбачав, що москалі, які називали себе антифашистами, стануть фашистами, радив наступнику Рузвельта Трумену, кинути по атомній бомбі на Москву і Ленінград. Зло було б закопане глибоко і назавжди. А непокаране відновлює силу, стає ще агресивнішим і сильнішим.
Таким воно і стало.