Хоча, по телефону вони розмовляють вперше.
— Так здалося, вибач.
— Нічого. У мене й справді не кращий період.
— Можу чимось допомогти?
Було стільки щирості в словах, що Слава не сумнівалась, що й допоміг би. Та чим?
— Дякую. Все вже минуло. То котра ж година твоєї щасливої появи на світ? — спитала вже жвавіше.
— Думаєш, та година щаслива?
— Чому ні? Та найперше, — маєш знати про це сам.
— Як?
— Просто. Життям своїм задоволений чи ні?
— Задоволений. Ось тільки особисте...
— То окрема розмова. У тебе в наталі ретроградна Венера і до того ж у важкій для себе позиції, а це не найкраще щодо сфери почуттів і жінок.
— І є на то рада?
— Рада є на все. Але про це поговоримо, коли гляну твій гороскоп. То ж котра та година?
Василіс назвав годину й домовились, що коли Слава буде готова дати йому пояснення й потрібну інформацію, вона перетелефонує.
Пам'ятала, що в космограмі геолога на неї справив враження сильний Сатурн у Водолії, що пов'язаний з науками, й безпосередньо з геологією. Потім, яскравий Марс у Леві, об'єднаний з Раху, що обов'язково блискуче проявить себе та свою діяльність протягом життя. Аспект цього Марса з Сонцем говорив про великі запаси
Місяць у Діві нагороджував чистотою й охайністю, звертав увагу на харчування та гігієну. Змушував людину шукати відповідних якостей у своєму оточенні. Така позиція Місяця сприятлива й для наукових досліджень, бо налаштовує ставитися до всього прискіпливо, критично й обережно. Перевіряти та надавати ваги кожній дрібниці.
Звісно, й ретроградна Венера в Скорпіоні[‡‡‡‡‡‡] не могла не привернути до себе уваги.
Переночувала ще одну ніч у Дарини, а вже наступного дня повернулась до своєї квартирки. Втім, їй подзвонили з обох сторін роботодавці, даючи звільнення до наступного тижня. День заповнювала астрологією, вивчаючи гороскоп геолога, а вечорами її відвідували Юля або Дарина. Щодня дзвонила Василісу, наприкінці тижня він був уже вдома. Коли спитала його, як обслуговує себе і що їсть, почула у відповідь докори. Виявилось, що не так легко в побуті одному, з поламаними ребрами і болями в руці, як гадалось. Вона мала би бути там, біля нього. Мала би взяти відпустку, бодай на місяць. А те, що це неможливо, або просто призведе до того, що втратить роботу, а потім буде довго шукати іншої, нікого не обходить. Знову від неї вимагається жертва, ніби вона у вічному обов'язку перед ним. І звісно ж, без будь-якої віддачі навзаєм.
Укотре стало гірко, а потім вітер протесту загуляв у грудях. Але ні, не тепер. Вона розуміє його. Все що залишається, це до кінця розібратися з собою. Де ж вона у цьому всьому? Вже роки...
В неділю дівчата зібралися у неї вдома, нанесли продуктів, взялися разом до кухні й до безкінечних балачок. Інна була задоволена своїм спільним проживанням з майбутнім чоловіком, весілля було вирішено відгуляти на початку червня, в Афінах. Юля не могла натішитись успіхами своєї доньки в університеті. Обоє сходились на думці, що згодом і Слава повідомить їм щось приємне, маючи на увазі пропозицію, що мала би надійти від Василіса щодо їхнього
З понеділка вийшла на роботу. Від найменшого необережного поруху віддавало болем у боці. Права рука, якою трималася з цупкістю бульдога за дверну ручку, затерпала після незначних рухів. Дивно, яким чином витримала рука таке навантаження. Тоді навіть не відчувала тіла, втратила будь-який контроль над ним. Виходить, включились рефлекси.
Щодня розмовляла з Василісом. Жалівся, що мучиться, але не цікавився її муками, згідно його теорії — "жінкам нічого не стаєть— ся..." Слава ж думала, що так обоє дожились до того, що мучаться не лише через фізичний біль. Чомусь здалося, що той біль віддзеркалює їхні стосунки.
В один з вихідних закінчила розглядати гороскоп геолога й вирішила подзвонити, щоб позбутися обов'язку. Інна, поміж іншим запевняла, що Василіс шукає в такий спосіб зближення з нею, а астрологія йому ні до чого. Навіть у Христоса випитував про неї.
Слава того не помітила. Якби була така особлива цікавість, вона відчула б. Інна лише зітхала й говорила, що Слава своїми руками вже вкотре відштовхує від себе щастя. Слава лише посміхалася й відповідала, що її щастя — завжди з нею.
Про зустріч із геологом домовились на суботній вечір, в одній затишній кав'ярні.
Відкриваючи дверцята в машину, побачила, що на сидінні її чекає червона троянда. "Невже?", — майнула думка, але ні в очах Василіса, ані в словах та поведінці упродовж вечора підтверджень тому не знайшла. Квітка — то швидше за все прояв уваги до неї як до жінки. Не більше.
Замовили по легкому коктейлю й Слава почала свою розповідь. У цій розповіді Василіс не без здивування для себе занурювався у знайоме йому життя. В його погляді неодноразово вловлювала, окрім цікавості, недовіру і навіть сарказм. Певно, думає, що всю інформацію їй принесла сорока на хвості в особі Інни, котра дізналася багато чого від Христоса. Але були в її оповідці такі дрібниці, про які міг знати лише він.
Поза цим, сприймати на віру якусь містику йому, вченому і прагматику, було нелегко. Час від часу, все ж ставив запитання. Слава відчула його недовіру, але бесіду продовжувала, хоча й без великого ентузіазму. Нарешті, дійшли до найважливішої теми.
— Ти не там шукаєш...
Це було про жінок.
— Що маєш на увазі? — перепитав, не розуміючи.
— Не там, мається на увазі, і не ту, та й не за тими критеріями потрібно обирати, якими зазвичай користуєшся.
— І за якими ж критеріями я їх вибираю? — дивувався.
— Найперше, ти кидаєшся на те, що блищить. Та блиск той — поверхневий. Хоча для тебе важливий. Тож, кидаючись на блиск, як виснажений до криниці, захлинаєшся своєю пристрастю. Спочатку то лише фізичний аспект, але далі шукаєш ментального. І ось тут розумієш, що тобі не вгамувати жаги, бо в тій криниці замало води для твоїх потреб. Починається невдоволення й розчарування, але ти вперто не залишаєш мілкої криниці, бо надто постійний у своїх звичках і зв'язках. До того ж, маєш виражене почуття обов'язку перед іншими. Та ось, рано чи пізно, твоє невдоволення починає розуміти інша сторона, і тут починаються проблеми.
— Все це ти побачила в гороскопі? — вже без сарказму питав Василіс.
— Звісно. Мені не наснилось, — уже вона відповідала з іронією, — і пташка на хвостику не принесла. І ще, — є вірогідність розлучення в твоєму житті, якщо був шлюб.
— Так і є. Шлюб був, нетривалий та важкий.
— Діти є?
— А що, їх не видно? — недовіра знову ковзнула по обличчю, як ящірка по каменю.
— В гороскопі можуть бути лише показники чогось, а не картинки, щоб я могла бачити певні зображення з подій твого життя, — спокійно вела далі. Вона повинна розуміти людські сумніви, особливо коли ці сумніви стосуються чогось незрозумілого для людини.
— Отож, про показники. Щодо дітей, вони трохи сумнівні. Можливе складне взаєморозуміння з дітьми й загалом непрості стосунки. Тут, по п'ятому дому дітей та кохання, йде сплата Кармічного боргу.
це розуміти? Якого боргу?
', як утворилися борги я знати достеменно не можу. Але астрологія має певні механізми, які показують, що такі борги утворилися в минулих втіленнях, через відповідну поведінку чи ставлення до чогось. У твоєму випадку — до дітей і кохання, або до творчості загалом. Можливо, ти повівся негідно в такій сфері, допустився певних помилок. Був, наприклад, жорстоким до дітей, а чи залишив дитину. В коханні мав схильність до невірності й перелюбства, або кривдив своїх коханих, а може, взагалі був жінкою легкої поведінки.
— Що-о?! — криво посміхнувся Василіс. — Я — жінка?!
— Якщо взяти до уваги, що в кожного з нас тисячі втілень і щоразу — в новій ролі для здобуття нового досвіду, то все можливе. Що тебе дивує?
— Для мене все це надто метафізично.
— Розумію. Ти ж учений. І до чого неможливо доторкнутись руками, того для тебе не існує. Я інакше бачу світ. Для мене астрологія
— не метафізика. Планетарні енергії живуть всередині нас, впливають на нас. Магнітні бурі на Сонці, що доведено наукою, приливи і відливи моря, та й загалом реакція рідин на фази Місяця. А людина — то сімдесят відсотків рідини. Невже її тіло, її емоційний і фізичний стан не відгукнуться на такі енергії? Ми й реалізуємо те чи інше у своєму житті, під впливом цих невидимих енергій, що перетворюються через нашу дію в певне матеріальне явище.
— Ні, я не хочу зовсім заперечувати чогось, бо коли не знаю чи не розумію деяких речей, то не маю права висловлювати судження, а чи заперечення. Незнання, саме по собі, не дає права на судження. Просто такі бесіди я веду вперше, — посміхнувся.
— Все в житті колись відбувається вперше.
— І що там стосовно боргу, я не зрозумів до кінця...
— Отож, все що ми накоїли — зле чи добре в минулих втіленнях,
— відгукнеться в нашому сьогоднішньому житті. Бо ми, точніше, наша Душа, — то є певна енергія, що існує вічно. Йде шляхом еволюції або інволюції протягом усього свого існування. На цій довгій дорозі пізнає себе різними шляхами, деградує або розвивається, але обов'язково відповідає за вчинене. Тож проблема минулого
— Як? — майже пошепки питав Василіс, уважно слідкуючи за кожним її словом.
— Найперше, — через страждання, випробовування, через біль. Проходячи через все це, маємо прийти до вирішення проблеми, до очищення, іншого бачення...
— Це вдається всім?
— Ні, не завжди. Тоді в наступному житті будемо покликані знов вирішувати невирішене і, можливо, ще й нові проблеми.
— Це коли говоримо про великих грішників.
— О! Бачу, ти починаєш розуміти, — посміхнулася Слава, — тому чим більший грішник, тим більше йому потрібно буде відпрацьовувати. Краще не запускати проблеми.
— Це як у житті.
— Саме так. Тільки в матеріальному житті, коли накладаємо одну проблему на іншу, зрощуємо гору й тягнемо її на плечах протягом кількох десятиліть, поки живемо. І це надто важко. А уявімо собі такий тягар для душі, коли вона мандрує від втілення до втілення.
— Бідні наші душі...
Слава стенула плечима.
— А моя душа не розплатилася за гріхи кохання... — мовив, роздумуючи. У мене є син від того шлюбу, але стосунки з ним напружені... — замовк, не знаючи, чи варто продовжувати.
— Говори, я слухаю, — зрозуміла його вагання Слава, — мені цікаво не лише астрологічно, але й по людськи.
Василіс почав свою розповідь.