Висшая іх мечта — ощутіть мужчину, забрюхатеть, радіть наследніка". Когда Вобла рассказал об ідее конкурса, его даже от восхіщенія вверх падбросілі. Конкурсную комісію із п'яті человек он же і возглавіл. Обошлі десятка три хат, отобралі восемь девок, баб. Сказалі, что будем чествовать іх, как лучших в селе, поскольку женскій праздник. Некоторие сопротівлялісь. Но отбор бил демократічним. В одной ізбе немощная мать і две сімпатічних молодих баби, двое мальцов. Матері предлагаем одну дать нам, на ейо вибор. Отдала невестку. Завелі всех в большую спальню школьного інтерната..."
Далі автор деталізує як проходило колективне ґвалтування. Щось коментувати нема сил. Але я, старий дурень, дав роздруківку Лілії. "Прочитай, — кажу. — Оце такі визволителі". Вона прочитала, мовчки поклала листки на стіл, пішла до постелі, лягла. Попросила принести води, корвалмент. Як трохи відійшла, каже: "Не давай мені більше такого читати, якщо не хочеш мене доконати..." Ну, знаю, що жінки надто емоційно реагують на біду, але от. Лихий під'юдив чи що?
ДИЯВОЛ В ОДЕЖІ СВЯТОГО
О, того чорного — через край. Чому? Те давно мені в голові муляє. Особливо, коли ляжу спати. Лілія бурчить, бо кручусь, не даю їй заснути. Каже, на старість хочеш неосяжне пізнати. Ну, неосяжне на те воно й неосяжне, що не піддається нам. Але те, що стосується кожного з нас, зрозуміти — то, здається, нормально для людини. "Є тільки одне благо — знання, і тільки одне зло — неуцтво", — то древній мудрець і філософ Сократ. То ж людині властиво думати, аналізувати, докопуватись до істини. На те їй Творець дав розум. Справа не лише в цій війні, яка є тяжким злом. Вона лише загострила цю потребу. Бо ж зло агресивно наступає по всьому світу.
Релігійники пояснюють: зло сіє диявол. Знавці витолковують: то політика, жадоба до влади, багатства, заздрість, радикалізм, політизація релігії. Та не все воно так. То, аби зрозуміти як, проштудіював "Старий Завіт". От тепер я подискутував би з отцем Борисом, хоч він назвав би, напевне, мої висновки богохульними, сказав би, що віра, на те вона і зветься так, треба вірити написаному, слову священика, а не влаштовувати дискусії.
Так, якщо вона не замаскована під хижацький інтерес. Аналітична, гуманна, без радикальної імперської мети, це корисна і потужна сила, доброчинна для суспільства, оберіг для миру і спокою на землі. Сліпа віра, де жахливе зло ховається в фальшивій одежі служіння Богу, нації, — страшна сила. Вона була причиною багатьох кровопролитних війн з багатомільйонними жертвами, бо за ними стояла політика, ненаситна влада, маніакальний месія. Релігійний націоналістичний, месіанський фанатизм — це вже хвороба держави, нації, політизована віра. На одному з кладовищ Іспанії поруч захоронені прижиттєві затяті ненависники. Без ворожди, у спокої. Мертві не ворогують. Їм нічого ділити, когось пригнічувати. "Вони вмерли за те, у що вірили", — пояснює напис. Агресивний, радикальний іслам загрожує багатьом країнам, які недооцінюють серйозної небезпеки. Згадаймо хоч би жахливу трагедію в Нью-Йорку 11 вересня 2001 року. Нині, цинічно користуючись цінностями демократії і свободи, які у себе нищить, масою мігрантів ерозійно руйнує їх і в Європі. Утворюються цілі регіони, де діють звичаї, закони шаріату, а не держави, яка дала їм притулок. Ці анклави є осередками для утвердження ісламу. Ісламській державі, якою є Іран, віра не заважає підтримувати вогнища зла, готувати ядерну зброю, поставляти зброю московії, якою та вбиває наших людей, руйнує Україну.
Такий же зв'язок влади і церкви у Росії. Путіну давно треба змінити статус найвищої особи на патріаршого президента, адже реально російською церквою управляє він, бо й Кіріла назвав своїм заступником. До якої зневаги, цинізму щодо Всевишнього треба дійти цьому кривавому ненаситцю, щоб стверджувати, що Росія веде правильну політику, бо нею напряму керує... Бог. Вочевидь, справа дійшла до того, що ним уявляє себе. То вже клініка. Йому вторить Кіріл, який заявляє, що жахлива ядерна зброя, якою московія шантажує світ, "создана по божьєму промислу". Для нього кривавий вбивця і кат Сталін — "слуга божій", "мстітєль во гнєвє".
Стати вбивцею — не обов'язково когось особисто вбити, тому і Кіріл, і Путін, і Сталін — однакові вбивці. Кров на руках кліриків московської церкви, що благословляють зброю, від якої гинуть і вже загинули десятки тисяч наших бійців і мирних громадян, дітей, на пропагандистах, які настільки зазомбували свій народ, що справжній Бог-Творець у їх затуманеній голові поступився місцем земному ідолу, маніяку, який мріє про месіанську велич.
ЗАДУШИЛИ СВОЮ МАТІР
Так, з російською церквою ми одновірці, православні християни, однак ми й тут різні. Бо вона стала частиною армії агресора у специфічній формі і зброї — в рясах, з хрестом. В історії наших стосунків з Росією релігійне одновір'я часто приносило сумні наслідки. Адже Церква є цементуючим духовним матеріалом суспільства. "Брати-єдиновірці" — це багато значило. Дорого заплатили за це, особливо богопослушні запорожці.
Цариця-розпусниця Катерина ІІ послала величезну, 100-тисячну армію, проти 20 тисяч січовиків! Бо знала, чого варті ці професійні воїни, знані в багатьох країнах. Ще й року не минуло, як вони відзначились в боях з турками. Монархиня нагородила отамана Калнишевського золотою медаллю з діамантами, надала звання генерала царської армії, тисячу козаків відзначила срібними медалями.
Вночі війська оточили місто-фортецю. Ранком запорожці побачили силу гармат, націлених на неї, генерал Текелі зажадав здачі. Майдан став, мов розтривожений вулик. Більшість закликала до бою. Ті, хто хитався, були переважно з старшини, боялись за свої статки. Калнишевський, сподіваючись на заслуги, реально оцінюючи сили, щоб завадити кровопролиттю, заборонив відкривати пушкарню із зброєю, порохом. Однак відчайдухи стали виламувати двері.
В цей критичний момент до запорожців звернувся архімандрит Володимир Сокольський, радник Калнишевського, духовний наставник Січі, агент "Тайной Канцелярії". Його емоційна, прониклива мова стала фатальною: Бог тяжко покарає тих, хто проллє кров братів-християн єдиноутробних, треба скоритись волі Божій, така, мовляв, наша доля. І запорожці склали зброю. Як образно каже один з героїв історичного роману "Зруйноване гніздо" Андріана Кащенка, старий запорожець Баган: "... славу козацьку затоптали в болоті..., власними руками задавили свою Матір.". Січ-Матір зрівняли з землею, церкву розграбували. Не зробив висновків старий Калнишевський з багатьох гірких уроків "дружби" з Росією, навіть з того, що сталось з гетьманом Полуботком за його вірність цареві, багатьма отаманами, старшиною.
Калнишевського хотіли стратити, але виявили "милість" — заточили в невеликий кам'яний мішок Соловецького монастиря, звідки не випускали навіть за потребою. Так, майже в темряві, промучився 25 років, де й спочив у віці 112 літ. Більшовики на базі Соловків створили страшну катівню "Соловєцькій лагєрь особого назначєнія", "СЛОН"..
Російська Церква в Україні теж сподівалась у наш час на розвиток такого сценарію і багато зробила для цього. Та вона, і її патріарший президент Путін, прорахувались. На превеликий жаль, частина наших громадян, не вникаючи в історію Церкви, стосунків з Москвою, є прихожанами цієї псевдоцеркви, бо, бачте, Бог один. Так, він єдиний, а от ті, хто вдає себе посередниками між Ним і Землею, — від диявола.
ШУКАЙ, І ЗНАЙДЕШ
Читаю "Старий Завіт" і ловлю себе на питанні, на яке не маю відповіді. Якщо кажуть, що Бог є любов, то це так. Разом з тим Він був і жорстоким до зла, не терпів його. Содом і Гоморра були негайно, безжально знищені за розпусту. Інші міста теж. Так нам треба діяти і з нашим агресором. Караючи, Всевишній давав дорогу добру, бо інакше зло міцніло і ширилось. Чому ж стільки віків він лише спостерігає як московія сіє зло? До глибин душі обурює висновок "біблієзнавців": голодомори, мовляв, то теж кара за наші гріхи. В голові не вкладається: за виконавця кари нашого, вочевидь, найбільш богошанувального народу, Всевишній взяв тих, хто сповідував атеїзм, не вірив ні в Бога, ні в чорта, руйнував храми, справжню віру назвав опіумом народу і замінив її пляшкою грішної води, солоним огірком?
Диктатори, політики лицемірно, з користю для себе, використали згадку у Біблії, що немає влади не від Бога. І порахували, що їм підвладна і релігія. Стверджувати це безапеляційно — значить виправдовувати найбільших злочинців і злочини, прийти до богохульних висновків. Отже, Грозний, Петро І, Катерина ІІ, Ленін, Сталін, Гітлер, Путін — криваві кати мого народу, ці сатанинські владці, — від Бога, його виконавці? Це духовно, морально обеззброює людей перед ворогом. Духовна роздорож для віруючих. Вочевидь, постулат про владу від Бога є помилковим, адже "Святе Письмо" довгі роки писав не Ісус Христос, а живі люди. Якими б вони мудрими не були, а і їм властиво помилятись, залежати від влади.
Я не атеїст, вірю в єдиного Творця, як Всесвітній розум. Але не тільки я, а й мільйони бачать, що життя часто не вкладається в релігійні догми. Тому, як кажуть, хоч в лоб стріляй, але не повірю, що все твориться з волі Божої, що навіть волосина не падає без неї. Не можу уявити чи треба мати розум, аби повірити, що з волі Всевишнього, майже на порозі храму, була вбита молода пара, яка несла освятити пасхальну корзину з дарами, маля в пологовому будинку, яке прожило півтора дня, вбито майже шістсот дітей, тисячі мирних жителів, зруйновано тисячі жител. Згадайте жахіття Бучі, Ірпіня, Гостомеля, Бородянки, інших населених пунктів, бомбування драмтеатру в Маріуполі, залізничного вокзалу в Краматорську, де перебували тисячі людей, прицільний ракетний удар у с. Гроза (за наводкою двох братів-зрадників з цього ж села), підрив дамби Каховської ГЕС і тисячі інших масових злочинів. Люди! І ви повірили у те, що то з волі Бога? Тоді у вас в голові замість мізків — полова.
От відповідь на "Не убий" у "Завіті" я знайшов. Зло на землі треба карати жорстко, негайно, безжально. Доки справа дійде до суду небесного, зло торжествуватиме, буде насолоджуватись перемогою, а жертви, в нашому випадку України, не стане.