Ваша ж теща не героїня. Ваша теща — втілення доброти. Вона часто наносить вам візити, візити дружби, візити взаємодопомоги. Чим ці візити кінчаються, ви знаєте.
Скажімо, на день вашого народження теща неодмінно подарує вам чудовий, найвищої марки закордонний програвач з трьома пісеньками на рентгеноплівці.
— Всі брали — і я взяла. Ви не повинні відставати від інших.
Учіться жити по-новому і пам'ятайте: ваші сусіди — ваші гості.
З ранку до вечора до вас приходять усі, кого тільки можна назвати сусідами. Кожен з гостей у вільний од роботи час вважає за свій обов'язок на такому програвачеві прослухати грампластинки.
— Не програвач, а чудо — захоплюються ваші сусіди й обіцяють привести ще й своїх сусідів.
Увечері ви плоскогубцями вириваєте голку, вночі намагаєтесь пристрелити хазяйчиного пса, який без причини сказився.
На день народження дружини теща подарує магнітофон, хоч вам хотілося б мати ковдру. Магнітофон теж виявиться "закордонним і найвищої марки". Зранку приходять до вас усі сусіди, крім глухонімих, і на магнітофон записують свої голоси — на згадку про зустріч. Увечері ви ненароком стукаєте молотком по магнітофону (теща казала: у нас такого не дістанеш), вночі завозите дружину в лікарню для нервовохворих.
Через місяць дружина вам скаже:
— Приїздила мама. Обіцяла на день видужання подарувати нам "закордонний, найвищої марки" акваріум з вуалехвостом, кометою і телескопом.
Ви з полегшенням зітхаєте: добре, що у вашому дитсадку лише 140 дітей і поруч нема жодного піонерського табору. Це про тещу, а далі
Що таке тесть
Крім тещі ви можете породичатися і з тестем. Це теж людина.
Від тещі його різнить те, що він чоловічого роду. Він носить штани, капелюх, їсть борщі, шніцелі й коржі (якщо вони є) з маком, п'є приблизно все те, що всі чоловіки, і вранці віддає перевагу холодній воді або розсолові.
Тесті бувають здебільшого мовчазні і менш ініціативні. Інколи в тестя слаборозвинена або зовсім не розвинена звичка закушувати. Це його примушує переходити від стану абсолютного мовчання до стану абсолютної балаканини. У цих випадках він, безперечно, вихваляє свою доньку — вашу дружину — і запевняє вас (хоч вам видніше), що ви найщасливіший чоловік на світі. Опісля розповідає, що вона, як дві краплі, схожа на його відьму, тобто на вашу тещу. Перегодом він вам відкриває "секрети" вашої дружини, яка "крім вас, нікого не любила", хоча у неї було їх, як маку. Особливо був один — це Петро. Завжди палив ті цигарки, що й тесть, і пив тільки "Любительську". Далі він вам, і теж "по секрету", вже в котрий раз скаже:
— Нам дуже хотілося, щоб за зятя був Петро, але хай уже буде так, як є. Ти на перший погляд теж ніби нічого...
Далі тесть не доказує. Шия його стає червоною від доброго ляпасу тещі. Це коментується так:
— Ото щоб не молов чого не слід. А потім до вас: — Ви не звертайте уваги. Він завжди так, — це, між іншим, ви вже знаєте, — як не закусить. Казала ж, закушуй. Хіба ж послухав?!
Чи варто бити пляшки?
Після одруження десь через місяців п'ять-шість таланить іще в одному — напрочуд легко знайомитеся з дівчатами. До одруження це куди важче вдавалося. З дівчатами ви розмовляєте так:
— Гарна ви дівчина. Жаль тільки, що я так рано одружився, а ви ж до одруженого на побачення не прийдете,
Вважайте, що вона неодмінно вам скаже:
— А чому ж? Коли призначите, то й прийду.
Ліпше не призначайте. Чим це кінчається, ви, гадаю, здогадуєтесь. Моя вам порада: їдьте на курорт. Там у вас неодмінно з'явиться друг... вашої жінки. Але ви жінки не берете — на неї ж путівки, як завжди, нема, А як є, то, між нами кажучи, в інший санаторій.
На курорті найкраще прогулюватися разом: ви, дружина друга і сам друг. Дружина друга посередині, а ви по боках. Прогулюватися рекомендується біля моря. На узбережжі можна подивитися на зірочки. Спочатку ви бачитимете від трьох до п'яти зірочок, згодом — значно більше, Після цього пляшки викидаються в море. Одні з них пірнають і занурюються шийкою у воду, а інші навпаки — набирають води і шийкою стирчать догори.
Коли вже пляшки погойдуються на хвилях, подруга вашого друга каже:
— Ану, хто з вас скоріше в пляшку поцілить?
Ви тут, безперечно, вже готуєтесь до поєдинку, а ваш друг допитується:
— А переможцю що за це буде?
Подруга друга на те:
— Подарую морський камінчик.
— Е-е ні, — каже ваш друг. — Мені пляшку коньяку, а другові замість камінчика гарячий поцілунок.
Подруга образиться. Це неодмінно.
— І як тобі не соромно таке казати, Ваню. — І ви відчуваєте міцний потиск руки вище ліктя. Мовляв, не надавайте значення тому, що говорить жінка. Вона говорить одне, а думає інше.
Ваш лікоть стискує подруга вашого друга, а друг Васько тим часом пляшки б'є — на коньяк заробляє.
— Ви ж напишете? — питає Васькова подруга. — Жінці ж першій писати якось незручно.
— Неодмінно. Але куди? Невже ви завтра вранці виїжджаєте? Невже ми з вами більше не побачимося?
— А це від вас залежить. У вас олівець є?
— Є,
— А папір?
— Нема.
А зараз так хочеться його мати, хоч клаптик. А його нема. Але Іла (так, скажімо, звати героїню вашого серця) знайде три карбованці.
— Ось, візьміть!
— Не розумію вас. Для чого, Іло, у мене є гроші...
— Я тут адресу написала, коли йшла сюди. Ми завтра їдемо. Так, Суворова, 36. Не забудьте. Але краще — Головпоштамт, до запитання. На Суворова теж можна. Там моя мама живе. Вона в курсі.
А Вася пляшки б'є — заробляє на коньяк.
Чи варто писати листи Васі
Листи до Васі писати не варто. Хай спочатку Вася напише. Він же обіцяв вам фотографії з "видиками" прислати. Ви чекаєте "видиків", а самі поки що бігаєте на Головпоштамт. На пошті вам у перший день здаватиметься, що на вас всі дивляться і всі про все знають. Ви почуваєте себе так, ніби щось украли або когось утопили.
Чи варто так жити? Вам видніше: робіть як знаєте. Тільки, як на мій погляд, то я б вам не радив бігати і оглядатися. Краще вже поперед себе дивитися. Принаймні хоч усе видно. Але ви все ж бігаєте. Берете лист один, другий, третій. А в одному з них: "Хоч не гарно писати першій, та я все ж пишу. Чому ти (!) до цього часу мовчиш? Невже ти ще не повернувся з курорту?" А далі: "Вася мені дістав ще одну путівку. Дуже жаліє мене. Числа 16-го буду в тебе. Дам телеграму. Міцно (поки що на папері) цілую тебе і обнімаю.
На жаль, ще не твоя..."
— Шістнадцятого? А куди ж я з нею дінуся? Не візьму ж я її додому. Що жінка скаже?
Не лякайтесь. Головне, щоб телеграма не прийшла вам на квартиру. Пригадайте ліпше, яке число в той день, коли ви читаєте листа. Напружуйте пам'ять і вигукуйте:
— Шістнадцяте! Невже?
Біжіть на роботу. А там:
— Ось телеграма. Від якоїсь Іли, — каже секретар-друкарка.
— Не від якоїсь, а від племінниці, — сердитесь ви. Можна сказати, що від двоюрідної, троюрідної сестри. П'яти— або десятиюрідної згадувати не варто. Можуть відчути фальш. Моліть Бога, що на роботу телеграму прислала. А могла ж і додому. Відпрошуйтесь, показуйте телеграму сміливо, — мовляв, од сестри, — і біжіть зустрічати.
Іла вже давно на пероні нервує.
— Нарешті. Я вже більше години з оцим чемоданом — Де ж це ти був?
— Знаєте, я... я перейду з вашого дозволу... Словом, ти... Словом, розумієте, я.. Одне слово, — у цю мить оглядаєтесь: спочатку ліворуч, потім праворуч, а тоді поверніться назад, — я, розумієте, тільки що з пошти і...
Коли раптом до вас:
— Толю (Вово, Сашо, Ваню, як уже там вас звати)!
Ви похололи. Волосся, здається, зразу ж виросло на десять сантиметрів. О-о, це єхидство в голосі, манера звертання! Ви не повертаєтесь, бо й так усе зрозуміло. Обличчя ваше стає як кров. Нарешті ви обертаєтесь, розплющуєте перелякані очі і... Так і є. Це не ваша дружина. Це сестра вашої дружини.
— Ти не на роботі?
— Ні.
— А як там Галя (Надя, Світлана, Ніна, як уже там вашу дружину звати)?
— На завод пішла.
— А ти не на роботі?
— Ні.
— А Галя на завод пішла?
— Так.
— А це ти виїхав зустрічати когось?
— Ні, тобто так.
— А Галя не знає?
— Про що?
— Що ти не на роботі?
— Я їй дзвонив. Вона якраз на зміні була.
Вам начебто легшає.
— А ти цим трамваєм їдеш?
— Цим.
— Ну добре, а я вже наступним.
— То, може, разом?
— Ні, я почекаю друга. А ти приходь, ми тебе чекатимемо.
— Не зможу. Квиток на поїзд узяла — додому їду. То я побігла.
Нарешті ви можете зітхнути.
— Це хто? — питає Іла.
— Сестра.
— А Галя хто?
— Її сестра.
Теж правильно. А те, що Галя (Надя, Світлана, Ніна — викресліть) ваша дружина, не варто уточнювати. Краще заспокойте себе: "Не здогадалася". Вона теж вдає, що "не здогадалася". А потім:
— А чому ти нас не познайомив?
— Хіба? Я вас не знайомив? — Ваші очі бігають у різні боки. — А мені здалося...
— Ти когось шукаєш? Ти сьогодні такий розгублений. Зовсім не такий, як тоді біля моря... А Васько таки на пляшку коньяку заробив.
— То, може, поїдемо?
— Куди?
— Та куди-небудь. У кемпінг. Ти не була в кемпінгу?
— Я взагалі тут ніколи не була.
— Сідай. Валізку можна в багажник.
Природу до кемпінга і в кемпінгу ви не помічаєте. Ви взагалі нічого вже не помічаєте. В голові тільки: "Ти не на роботі? А як там Галя?" За таксі розплачуєтесь тією ж троячкою. Зберегли, незважаючи на спокусу. А тоді до адміністратора:
— Ми до вас у гості. Добридень. Приймете?
— А чого ж? Здалеку?
— Та ні, з Зореграду.
— Місцевих не приймаємо.
— Та я ж той... вас прошу. Ми сюди, так би мовити, на екскурсію. Всього на одну ніч.
— Ну, на одну ніч уже прийму. Вам палатку?
— На двох.
— Гаразд. Давайте два документи: ваш і жінчин.
— А жінка не взяла... Забула.
У цей момент робите знаки "жінці". Мовляв, вийди, я вже сам якось... Але робите знаки ви даремно. "Жінки" давно нема.
— Без жінчиного документа не можу.
— Та вона ж записана в моєму паспорті.
— А звідки тут видно, що ось ця — саме ваша жінка?
— Та хіба в наш час — і той...
— Це ви мені кажете? Що ви ще розумієте?
Справді, так.
— Та я що?! Я, звичайно, ще мало бачив.
— Отож. То краще не сперечайтесь. Поживете стільки, як я, —більше побачите. Я за своє життя вже надивилась. Були такі, що й сюди приїжджали за чоловіками. Коси, як пір'я, летіли. З вас не полетить?
— Думаю, що не полетить...