тки) ток-шоу (балачки) "Табу" ("Зась!"). Зверніть увагу: останній приклад не містить жодного українського слова. В нинішні часи подібні конструкції трапляються дедалі частіше.
Салогуб з університетом
104) Одного разу, не в силі стримати роздратування, я розвоювався проти дівчат, які продавали студентам пончики перед фасадом інститутської їдальні. Дівчата, налякавшись, сприйняли мої зауваження, як належне. Через день-два, на тому самому місці, я зустрів тих‑же дівчат в товаристві їх начальниці у білому халаті. На значках з ціною, красувалися, ясна річ, ті самі пончики (пампухи, пампушки). На моє коротке іронічне, але стримане, зауваження начальниця в білому халаті, яку я необачно відірвав від перечитування і перевірки цінника (може, навіть, price-listа), дала зрозуміти, що сприймає мене за напівхворого дивака. Я, дійсно, подивляю "інтеліґентність", відповідальність, українське сумління керівного пана від господарки у ВИЩОМУ навчальному закладі, котрому абсолютно байдужі подібні "дрібниці", і котрий наймає до служби таких працівників, які можуть собі дозволити вийти на люди з пончиками. Чи його дружина удома теж смажить пончики? Перефразовуючи за деякими українськими політичними діячами вислів "або Україна демократична, або – ніяка" (думка, яку я не поділяю), хочу, на противагу, зовсім серйозно запитати: навіщо давати освіту студентам, діти яких ласуватимуть пончиками замість пампухів. Чи потрібна Україні така "інтеліґенція"?
105) Від словотворення є "вчені" люди. Як ми домовлялись, ця катеґорія далі розпадається на три нерівні часті: інтелектуалів (менша частина), вільних інтелектуалів (мізерна кількість) та "інтеліґенції". Ще є четверта часть, яка складається з однієї особи – автора даної статті. Ця четверта часть, з огляду на нечисленність, не вартує окремої уваги. Так от. Іще перед війною парубок йшов учитись, аби зробитися інтелектуалом. Інтелектуал має обов'язок думати. I думати критично, вільно, творчо. Зате під Совєтами молода людина "поступала" до вузу перш за все для того, щоб з наймита фізичної праці зробитися наймитом праці розумової. Розумова праця не обов'язково передбачає думання, ще й вільне та творче. Вона дуже легко може звестися до інтелектуального мавпування. Без гідних розумної людини зацікавлень. В галузі стислих наук інтереси такого підсовєтського "інтеліґента" зводились до вміння обчислювати інтеґрали, або переводити рахунки з опору матеріялів. Жодної греки, жодної латині, жодної історії, халявні заліки з філософії, діялектики, педагогіки та психології; ніякої культури, тим паче – культури думки; жодного поняття про звичаєву пове´дінку. З приємностей – телевізія, смачна дружина, в товаристві – кава (переважно з коньяком) і світські плітки. Критичне мислення відсутнє, рівень скромности і самокритичности вимірюється великим від'ємним числом. Начитаність визначається кількістю нерозрізаних книжок декоративної домашньої бібліотеки, потяг до краси – багатством колекції домашніх порноґрафічних відеофільмів. Оскільки довоєнні цінності (на яких виросли і Пласт, і ОУН) аж ніяк не підпадають під сьогоднішню мірку прикольної струйовости, їх давно викинуто на смітник.
Інтелектуальна анемія
106) Повернімось до інтелектуалів. Може, інтелектуал, якому вдалося якимось чином вижити у підсовєтській Україні, заходиться нині відбудовувати те єдине, що насправді є вирішальним для етнічного розвою – стиль мислення і логіку висловлювання, закладені у мову рідного етносу? Де там! Єдине, чого можна добитися від нинішнього інтелектуала – визнання біди, туга за втраченим, вічне нарікання на українську долю, "остання" надія тільки на Бога, яка супроводжується зневірою у словотворчих можливостях української мови – зневірою, що граничить з якоюсь незрозумілою підозрілістю у стосунку до будь-яких пропозицій з боку рідної мови. Ця лінґвістична підозрілість особливо характерна для науковців від наук точних. Більшість цих добродіїв, в усьому иньшому – щирих патріотів, заражені вузько-професійною зарозумілістю куцої логіки точних наук, вщент позбавлені чуття емоційно-митецької широти і неоднозначности процесів підсвідомо-асоціятивного творення мови. Такий звужений педант вимагає (без найменшої рації), щоб українське слово-термін було або прямою калькою, або щоб воно суто формально відтворювало сенс, закодований у чужомовному першоджерелі. При цьому іще вимагають, щоб український термін не звучав надто незвично для збольшевизованого вуха. Попорпавшись хвилинку-другу у своєму небагатому словниковому запасі, горе-перекладач безпорадно розведе руками перед "неспроможністю" української мови і вчинить один з двох лінґвістичних злочинів: або перепише в українському звучанні ро´сийське слово, або перемалює кириличними літерами чужомовний термін. Тим часом, вимога т. зв. "дослівности", чи "понятійної точности", не має сенсу. Так само, як прості, односкладові слова, за своїм походженням, виражають в першу чергу не логіку, а емоцію звучання, яка узгоджена з емоціями чуттєвого сприйняття відповідного предмету чи дії, – зовсім так само і більш, так‑би мовити, "інтелектуально насичені" терміни можуть лише приблизно, з великим ступенем довільности, відповідати логіці стислих понять, у них закладених. А тим паче, логіці заформалізованого словотворення. Швидше такі називники (терміни, як частіше кажуть) мали‑б викликати свої, українські, асоціяції, які далеко не мусять співпадати з асоціяціями, що виникають при першому учутті чужомовного терміну українським вухом. Це загальновідомі речі для літературного перекладу. Я стверджую, що і науково-технічний переклад так само повинен ґрунтуватися не на тупій логічній кальці, а на ХУДОЖНЬОМУ СПРИЙНЯТТІ. З тим, що до науково-технічного терміну прикипає певний точний зміст, однозначна сутність, до якої слід звикнути, а не виводити її з логіки побудови слова. Альберт Айнштайн стверджував, що справжній фізик мислить не формулами, а о´бразами. Це саме можна сказати і про справжніх математиків, програмістів… вчених від усіх наук. Всі, хто ТВОРИТЬ (в тім числі, і нові поняття, що вимагають нових назв), – є творцями, себто художниками, мистцями, а не просто спеціялістами від рахунків. Тому нові терміни обов'язково навантажені суб'єктивними образами-емоціями: "дивні" кварки – "кольорові", "запашні", "чарівні" (частки, з яких складається світ), "кінки", себто "ґудзі" – все це є строгі терміни, але‑ж вони тягнуть за собою певні асоціяції, принаймні попервах, чи не так?
107) Сказати, що мова – це є засіб спілкування – значить поставити на ній хрест. Ця функція мови є останньою. Важливішими є: виховна, психологічна, звичаєва, евристична. Але найважніше – що мова це є сукупність механізмів творення, з'єднаних в один живий орґанізм. Не та мова старіє і мертвіє, яка виходить з ужитку! Мова може бути мертвою, навіть якщо нею розмовляє 40 мільйонів п'яних рабів. Вирішальними є динамізм, розвиток. Мова, яка не вправляє закладених до неї механізмів словотворення, а, мавпуючи, користає з чужих – оце щойно справді мертва мова. Мертва задовго до свого зникнення з ужитку.
Алґоритм термінологічного пошуку
108) Для себе я виробив ось який алґоритм науково-технічного перекладу (можна застосовувати не лише в науці):
109) 1) Добре освоїтися в певній області знань;
110) 2) Постаратися, пам'ятаючи суть явища, разом з тим "забути" чужомовні терміни, які Ви засвоїли, вивчаючи предмет за чужомовними джерелами;
111) 3) Викликати в уяві ті образи, емоції, настрої, логічні зв'язки та асоціяції, які супроводжують ваше особисте сприйняття та розуміння предмету;
112) 4) Спромогтися виразити всі ці пов'язання українським словом, яке і стане новим українським терміном. Після чого всі, хто йде за вами, змушені будуть змиритися і запам'ятати точне значення терміну, – незалежно від того, чи їхні особисті емоції співпадають з вашими, – хоча в спеціялістів одного профілю асоціятивні емоції та логіка переважно схожі. Передбачається також, що Ви добре чуєтеся в глибинах рідної мови; якщо ні – берете до рук синонімічний словник звичайної (побутової) мови (боронь Боже – спеціяльний технічний!). Але припустімо, що ваші пошуки зазнали фіяско. Тоді:
113) 5) Лише після описаних вище чотирьох процедур Вам дозволено, у випадку невдачі сумлінно переведених спроб (1) – (4), згадати первісний чужомовний термін і спробувати його перекласти, але не як спеціяльний термін, а як звичайне англійське, німецьке, чи иньшої мови слово, котре у власному мовному середовищі має відповідне емоційно-мотиваційне навантаження і означає якийсь простий предмет, просту дію, ознаку чи стан. Не лякаймося простих слів. Знаєте, як на´рід великої культури, Французи, називають ґальванічний елемент? – стопка або купка (pile). Атомний реактор – атомна купка. Гарно, правда? Ми часто в назовництві забуваємо, що "не святі горшки ліплять". Скажімо, резонанс це є дослівно відзвук (sonner – звучати). Чим погане слово? Нині розповсюджений в "Інтернеті" термін site (сайт) не означає нічого таємничого, а перекладається всього-лиш як сторона, ца´рина, царинка, сторінка, сторононька, обі´йстя, домівка, те´рен; тоді page мало‑б значити картку при такій домівці.[43]
114) 6) Власне первісне, емоційне, не наукове значення чужого слова слід пробувати описати українським відповідником. Приклад: поширений термін спрей мав‑би перекладатись, як фуркавка, прискавка. Нерідко чужинецькі слова своїм звучанням викликають неадекватні асоціяції, шкідливі з