ів непереборного прагнення поміжна´родньої "злагоди". У 1885му році професор Володимир Антонович написав статтю з нагоди повісти Г. Сєнкевича "Вогнем і мечем" (гляди переклад у "Літ.-наук. бібліотеці НТШ", число 86). То´му 115ть років українські патріоти, разом з цілим "проґресивним людством", щиро вірили, що різні народи вдасться замирити поміж собою не на підставі балянсу грубої сили, а виходячи з певних ідеалів справедливости у взаємних стосунках, на ґрунті твердих міжнародніх правил (тепер ми знаємо, що вони помилялися, разом з цілим "проґресивним людством"). В отій–то статті стверджується принцип, що вимовляти й писати географічні імена (топоніми, гідроніми, иньші) слід так, "як їх виговорюють і пишуть туземці". Не підлягає сумніву, що Антонович уважав туземцями Ряшева – Українців, бо, скажімо, його учень Грушевський чертив мапу компактного розселення корінного українського етносу аж попри Краків. Я не ставлю перед Поляками питання так, щоби зсувати границі, або перейменовувати Жешув. Я пропоную розважити справу писання подібних імен в спосіб, немислимий для демократів проминулого століття – пропоную викинути на смітник всілякі "об'єктивні" міркування. Кожен нарід не тільки історично називав по-своєму різні місцевості, де він на довше, чи на коротше затримувався, але і поперекручував на свій лад чужинецькі назви – бо не пілягає ортоґрафія однієї мови – правилам иньшої мови. Ось далеко не повний перелік прикладів (лиш ті, що першими спали на думку): Montenegro (Чорногорія), La Bas Pays (Нідерлянди), Napoli (він‑же Naples, він‑же Неаполь), München (Munich), Roma (Rome, Рим), Firenze (вона‑ж Фльоренція), Paris (Париж), Warszawa (Warsaw), Slavkov (Austerlitz)… Я‑б не радив, наче Дон Кіхот, воювати за те, аби Москалі у своїх виданнях писали "Львив", а Поляки – "Lwiw" (хоч воно і злагодило‑б віковічні непорозуміння). Чи прийме Поляк, що Львів є українським містом – залежить од сили української волі, рівня економіки та готовности українського війська, а не від того, яким чином Поляк вимовлятиме назву нашого міста. Щось подібного можна стверджувати і про Перемишль – колиску галицької цивілізації, першу столицю Князівства і осередок греко-католицької дієцезії – щось на зразок нині поділеного Єрусалиму; або про Холм – столицю Королівства, місто, де знаходиться гріб короля Данила. Теж я не ставив‑би питання так, щоб писати "Riasziw" в межах правочинности польської мови. Але там, де послуговуємося українською мовою (тобто, в україномовну тексті або в українській частині багатомовного тексту), повинно ся писати і звучати: Ряшів, Володимир, Пряшів, Дорогичин, Кошиці, Берладь, Чорні Води, Малий Галич (а не Галац), Переяславець, Озов, Сянік (місто), Сян (ріка), Бог (ріка), Корсунь, Козлів, Таган-Ріг, Білгород, Острозьк, Вороніж, Берестя…
Хто має творити (але не хоче) українські терміни
101) Відповідальність за нову хвилю захаращення української мови повністю лягає на космополітичних покручів-професорів від таких наук, як економіка, політологія і подібних. Це вони повинні запроваджувати відповідники новим термінам, що заполонили "ринкову" Україну. Повинні‑би, але… Безпорадні селюки за світоглядом і загальною культурою – в кращому разі, а переважно – безрідні або змасонщені випортки євро-комунівської плутократії, речники "евросоюзної" баламутерії, вони не знають, не можуть, і, в першу чергу, не бажають надати українській мові розвитку в напрямі термінологічних потреб сучасного суспільства. Бо не люблять її.
102) З иньшого боку, постава навіть політично свідомої української "інтеліґенції" гідна жалю, бо ніяк не грішить інтелектуальною свободою. Цю поставу, як правило, характеризує апріорний спротив найменшим спробам частково відновити перед-большевицьку термінологію, спротив, який нерідко супроводжується безпідставним осміюванням, що є знаком підсвідомої ненависти до передвоєнної інтеліґентности і культури. Небажання сприймати будь-які нові українські відповідники до англомовного назовництва, котре нині пре, наче сарана. Безпідставне мавпування ро´сийських перекладів таких чужих слів, котрі давно вже мають своїх довоєнних українських аналогів, – тих відповідників, які хіба тільки для голопузого пост-совєтського інтелектуального босяка можуть виглядати "новими". Неготовність до сприйняття навіть окремих змін у "загальноприйнятій" за Совєтів соціяльній, суспільно-політичній та урбаністично-побутовій лексиці. Повна відмова від плодів величезної праці українських вчених-патріотів міжвоєнного часу (35 українських термінологічних словників, виданих лише на Великій Україні до 1933го року). I найважніше – відмова від того НАПРЯМУ українізації термінології, якого раніше дотримувалися українські авторитетні вчені, що були вільні од хибного большевицького "осучаснення", від інфантильно-босяцького баламутства. Всі перелічені вище характерні ціхи вкупі формують образ, який я називаю лінґвістичним яничарством нинішньої "інтеліґенції".
Не плюймо на нарід
103) У найменшій мірі не заслуговує простий на´рід на зарозумілі звинувачення у засмічуванні мови. Після цілоденної праці в полі (де, до речі, з нічого ТВОРИТЬСЯ хліб насущний), після виснажливої тяганини з фарисеями податкової інспекції, з бандитами у формі народної міліції, після жалюгідного і не менш виснажливого поневіряння по заграницях та "вітчизняних" барахолках задля заробітку суми, потрібної для вступу сина чи доні до окупованого Iнтером, вкупі з корисливим "Патріотом", вищого навчального закладу, перейменованого в академію, коледж, ліцей (які солов'їно-прибуткові катеґорії!) – в надії, що ця дитина, вивчившись на невдаху-менеджера, нездару-доктора чи злодія-юриста (иньших не готуємо), не дасть все-таки здохнути з голоду батькам на рідній українській пенсії; після всього цього простий "невчений" Українець мав‑би здобутися на лінґвістичний самоконтроль, чуття смаку´? Мав‑би майстерно прощебетати витонченою українською мовою лібретто ринково-снікерсної арії – лібретто арії, іще навіть не написаної для нього лінивою рукою його рідної "інтеліґенції" в суєті конференцій, "стажувань", відряджень? Лібретто зкосмополітизованої євро-"цивілізаційної" оперети?! Не буде запрацьована, вічно поспішаюча, ще й не дуже "вчена" людина дбати про чистоту мови. Чистота мови прививається автоматично, змалечку, суспільством, школою, батьками… а батьками – звідки? Від Святого Духа? Тому чуємо: гололід (ожеледиця); лєбьодка (воротило, навій); трос (линва); тормозити (гальмувати); перевести годинника (наставити); тротуар (хідник); проїжджа частина (їздня); соковижималка (чавилка, вичавлювач); кофеварка (запа´рник); кофемолка (млинок до кави); електром'ясорубка (млинок, машинка) – "Наше місто", 23го червня 2000го року; "японські ножі "Шоґан" не потрібно точити" (гострити) – рекляма на ТБ; лідирує (вирізняється, є попереду, веде перед); "відправ (відішли) три різні етикетки" (наліпки) – "Акція Пепсі", канал 1+1, 15го жовтня 2000го року; поїзд відправляється (відходить); "майно, відравлене в Африку" (відіслане, переслане до Африки) – "Повернення Шерлока Холмса"; автобус дальнього слідування (дальньої дороги, довгої мандрівки, дале´шній, дальній, далечинний); заправочна станція (заправна) – радіо "Свобода"; Турція, Словакія; накопичувати досвід (набиратися досвіду); показувати по телевізору (у телевізорі); інвалідна каляска (візок); прицеп (причепа); мотоциклетна каляска чи люлька (причіпка, візок); дитяча ка(о)ляска[41] (візочок, колиска); "міс (пані) Морстон прислала по Вас коляску" (двоколка, кеб, бричка, біда´рка, візок) – "Повернення Шерлока Холмса"; рельси[42] (рейки); "не проснулась ти" (прокинулась) – з "української" естрадної пісні; врятувати дочку (доню, доньку) – кіно; "не дьоргай мене за рукав" (не смикай, не то´ркай); складний випадок (трафунок, від укр. трапитись – невдалий переклад рос. случай); дорожньо-транспортна пригода (тут якраз краще – випадок); "на Львівщині скоєно шість автопригод" (сталося шість випадків, скоєно шість аварій) – Львівське радіо, 16го листопада 2000го року; "затримані за управління в нетверезому стані" (водій керує автом, а не управляє) – радіо, 27го листопада 2000го року. Читач вже зрозумів, що спотворення стають узаконеними і незворотними. Далі: спускатися (з'їжджати, сходити додолу, низійти); "понеділок – важкий день, пора спуститися в підвал" (зійти до пивниці або у погріб) – радіо "Ініціятива", 8го травня 2001го року, 1125; "чекала ваших дзвоників" (чекала на ваші дзвінки); "вже перший дзвоник (дзвінок, рос. звонок)" – радіо "Ініціятива", відповідно, 1го листопада і 22го листопада 2001го року; "спитай торговця (крамаря, купця, гендляра); "коли я недавно побачила (зустріла) свого знайомого, я розстроїлася" (знервувалася, згіршилася, була прикро вражена, розчарована) – обидва приклади з радіо "Ініціятива", 13го червня 2001го року; сигарети (цигарки) – в "Укр. шляху" № 34 автор одного допису розповідає про походження слова "сигара" від назви комахи цикади і тут‑же кумедним чином успішно іґнорує таку нагоду на користь не-українського (з французької) суфікса ет: сигарети; замовити товар по телефону (телефоном, через телефон); "ви відправляєтесь на завдання" (відбуваєте, вирушаєте на завдання); "у ваше розпорядження поступає машина" (вам надається автомобіль); "а можна забрати свої журнали?" (чи можна…) – обидва приклади з освітньої (!) програми "Недільна школа розваг"; "я дуже поважаю цукровий буряк" (ціню) – навряд чи буряк вартий аж такої відданої поваги, як, скажімо, ваш батько чи хороший учитель – 1ша програма радіо, грудень 1998го року; підприємство з непреривним циклом виробництва (неперервним); топливно-енерґетичний комплекс (паливно…) – дві "перлини" з "Новин" радіо 14го квітня 1999го року; він зрозумів, що третій лишній (зайвий) – пісня "Грім серед ясного неба", радіо, 9го червня 2001го року; народ бавився на повну котушку (розперезався) – "Високий замок"; "без питань" ("нема мови"); дякуючи (такому–то) (завдяки…) – "Телеманія"; сервірувати "нічний телестіл" (накрити) – з однойменного висилання; "ми збиралися опублікувати" (вибиралися) – "Поступ", 13го жовтня 1999го р.; "…не збирається захищати воїнів дивізії "Галичина""; "викрито і ліквідовано (зліквідовано) ще один наркопритон" (кубло, ки´шло, гніздо) – два останні речення з "Поступу", число 10(668), 18го – 24го січня 2001го року; об'ява (оголошення) анонсу (оповіс