nder harmless – зробити нешкідливим) не заглянув. Чи, може, для "загальноприйнятого" рівня добросовісности перекладу слова нешкідливий і знешкоджений є синонімами? Очевидно, логіка контексту мало обходить перекладача-халтурника. Глядач‑же змушений проковтнути нісенітницю. Ще один приклад з того‑ж таки фільму: "це найменше, що я можу для тебе зробити" – йдеться про легку смерть. То як – найменше, найбільше, чи "принаймні це я можу для тебе зробити"? Мене не обходить, що ро´сийський переклад, до якого заглядають "українізатори" – теж халтура. Мене дивує иньше – як можна отримувати зарплату за очевидний абсурд; яким чином нормально розвинутий мозок дозволяє собі перекласти англійський вираз "at least" (принаймні, щонайбільше, "по меньшей мере", "самое большее, что я могу для тебя сделать") таким самим чином, як "the least" (наименьшее, "самое меньшее, что я могу"…). І до якої міри можна собі дозволити не вникати в те, що плеще твій язик. Скажімо, Москаль робить переклад англомовного фільму (коли не помиляюсь, "Ренеґат"): "парень сказал – парень сделал". Інтеро-"Украинец", замість заглянути до ориґіналу (оскільки "художній рівень" перекладу очевидний), скоропально мавпує неоковирність, і вже тепер українському глядачеві в'януть вуха від абсолютно дикої фрази "хлопець сказав – хлопець зробив", огидність якої лише зросла від заміни ро´сийського "парень" українським "хлопець". А можна‑ж було за ті самі гроші вжити стандартне "сказано-зроблено"… чи не можна було? Халтура часом буває дивоглядною. Наприклад, морських свинок (guinea pigs) можуть обізвати "ґвінейськими свинями" – уявляєте, яке щастя, що ваш син чи внук не береться плекати таких "свинок" у папендекльовій коробці? (З кінострічки "Смертельне захоплення", "Новий канал", 18го січня 2002го року: "мы хотим, чтобы с нами обращались как с людьми, а не экспериментировали, как с гвинейскими свиньями"). Канал "Інтер" розсмішив мене іще більше (13го січня 2004го року, фільм "Печія"): "філе курки загортаємо в прооливлений папір та додаємо крему і цибулі." В англійській мові creem означає сметану. В тому‑ж фільмі далі чуємо захоплений вигук матері у відповідь на лепет її дитинчати: "оце річ!" Не подумай, Читачу, що річчю мати називає свою дитину. Англійською мовою speech означає промову (рос. речь). Звичний до кацапської мови диктор не помічає ріжниці… Чому все американське надходить в Україну через Москаля? За правом першої ночі, коли сюзеренові вільно у весільну ніч позбавити невинности кожну наречену кожного свого васала?
70) Росіянин (а в першу чергу – Великорос, або‑ж Москаль) завжди був славний особливою зневагою до слов'янських мов (може тому, що у своїй рідній, кацапській, мові найбільше шанує не-слов'янські елементи). Те саме можемо сказати і про українського Iнтера, який нині визнає тільки англійську мову, і на неї молиться. Плюс брак ерудиції. У телефільмі "По той бік минулого" ("Міст") персонаж "поспішає на конференцію в університеті Чарльза… в місті Прага! Слов'янин мав‑би знати, що у столиці Чеської Республіки знаходиться відомий і давній Карлів університет (Univerzita Karlova), назва якого виключно для англомовних анальфабетів перекладається як Charles University. Україна‑ж до цього часу не належала до англомовних країн!
71) Не тішмо себе ілюзіями, ніби–то вроджені галичани далеко випередили заїжджих Iнтерів у знанні слов'янських мов. Непорозуміння щодо напису на польських могилах, коли мудреці з когорти цвинтарного начальства переплутали wojownika (woja) з wojakiem, було описане в "Поступі", число 71 від 18го травня 1999го року. Автору трапилась рідкісна нагода спостерегти іще один вияв сваволі львівських спеціялістів від осміювання чужих мов. Тим разом польську абетку було безжально вкорочено рівно на одну літеру: десь у березні 2000го року афіша при вулиці Kopernika запрошувала відвідати виставу Krakowskiego Teatru Factu під назвою "Taka mala". Світоглядну користь від такого "правопису" важко переоцінити: незнайоме слово у назві вистави кличе до глибоких екскурсів по словниках чужих мов. Поляки мають слово "malec" чоловічого роду. Англійська мова слова "mal" не знає, у німецькій мові іменники пишуться з великої букви (Mal=цвях), а от у французькій "mal" означає – зло, лихо, біль, біду. З чого я зробив абсолютно логічний висновок, що "Teatr Factu" ставив польсько-французьку п'єсу під назвою "така-собі хреновинка". Брак літери "ł" (тверде ел) багато чого міняє в польській мові!…
72) Мене дивує, як освічена людина, журналіст, може мешкати під самою польською границею, і не подавати навіть найменших ознак щодо правильної орієнтації в польській мові. "Поступ" за 3є – 4е березня 2001го року, число 36(694), сторінка 7: "Якщо Європа не хоче програти історичної цивілізаційної реалізації із цими двома центрами (США і Японія), то вона мусить розширюватися". Поминаючи сов'єтизм Європа, якого напевно не вжив Тадеуш Ірвінський в розмові з "Поступом", пропоную заклад о повний ящик з коньяком, що пан цей мав на увазі ривалізацію поміж суперниками, а не реалізацію з ними. Реалізація в цьому контексті більше нагадує злягання. До речі, так і залишається невідомим, хто перекрутив зацитовану паном Ірвінським приказку, правильний текст якої звучить: "jeżeli mam być szczery, to Wilno możemy oddać, Lwów – nigdy". Отак приходиться губитися в здогадах, читаючи компетентну пресу…
73) Не краща ситуація і на радіо. "Український" варіянт п'єси "Троє у човні, не чи´слячи пса" містить фразу "тебе взяли, щоб ти за всім спостерігав" – тоді як зі змісту діялоґу випливає, що до персонажу, навпаки, висловлюються претензії з приводу його бездіяльности; що його "взяли" якраз не для того, аби він "спостерігав", а для того, аби він щось робив. I дійсно, англійський ориґінал вживає дієслово superintend (стежити, керувати, контролювати, управляти, наглядати, слідкувати, завідувати). Українські переклади Прокопчука (1956й рік) і Лісняка (1974й рік) пропонують слово "наглядати"; два існуючі ро´сийські переклади (Салье і Донского–Линецкой) пропонують відповідно устроил і присматривал. Скажіть мені, чи хоча‑б ро´сийське "присматривал" має українським відповідником пасивне "спостерігав"? Чи диктор, який озвучував діялоги, шанує себе перед слухачами до такої‑ж міри, як власну кишеню, і чи дозволено йому критично підходити до абсурдного тексту, написаного безвідповідальним редактором-постановником? Що за народ, властиво, зайнятий на телебаченні та радіо?
74) У березні 2001го року, на тому самому місці, де перед цим висіло запрошення на виставу "Taka mala", я зажив наступної з черги приємности оглядати на афіші кінофільму "Нескорений" ґенерала Чупринку з большевицько-партизанським біноклем на грудях. Не буду стверджувати, що у волинських лісах, та ще й начальному провідникові, не часто виникала потреба брати до рук бінокля. Але‑ж потрібно зважати і на деякі стереотипи. Не великий гріх, якби подати історичну правду в такий спосіб, аби командир УПА не нагадував совєтського партизана на всі сто відсотків. Задля самої назви кінофільму теж варто було‑би потрудитися більше. "Ґенерал нескореної армії", "Ґенерал Опору", від біди – "Міф", "Шухевич", звучало‑би виразніше. Суворий лаконізм у назві ("Нескорений") є добрим в тім випадку, коли він не нагадує французьких комедій на зразок "Щасливчик", "Роззява", чи "Поліцай". Де‑ж ті наші професіонали, чи перестануть, нарешті, гнати ґапу?!
Комунізм в етері і у звичаях
Комуняцьке ретро
75) Хвалити окремі радіовисилання не буду – є декілька, які очевидним способом заслуговують на повну підтримку та щиру вдячність хоча‑б за те, що вони є: "Історичний календар", "Слово", "Родина", "Шануймося", "Тиждень" (в минулому), "Забуті імена", висилання Романа Коваля "Отамани гайдамацького краю" про Холодний Яр, ще й иньші. Та Національне радіо, нехотячи, успішно виконує ще й другу функцію: змушує збагнути міру безголов'я офіціозних потуг в національному інформаційному просторі. Тут є дві лінії. Перша лінія – стовідсоткове використання досвіду комуністичної когорти укладачів інформаційних програм. Не потрібно думати, що комунівська заспокійлива пропаґанда надоїв та ґрандіозности успіхів радянського будівництва в промисловості і сільському господарстві не була високопрофесійною. Нині цим займається "Інформаційний випуск Національного радіо". Останньо пошесть оспівування перекинулася і на Львівське радіо. Оспівують, як загальні "успіхи", так і Перших Осіб Держави поіменно. Оспівують зі знанням справи, вишуканою літературною мовою, багатством художніх засобів. Досить є уважно переслухати центральні та місцеві випуски новин, щоб зрозуміти, що Україна вже давно взялась наново за будівництво світлого комуністичного майбутнього. На чолі з парторгом Південьмашу. Без усяких-там псевдокомуністів симоненків чи псевдосоціялістів морозів. І незважаючи на позірність "ринку".
76) В попередніх комуно-большевицьких експериментах здоровий глузд нинішньої епохи мав‑би критикувати зовсім не саме слово "комунізм", як таке, і зовсім не той, закладений в основу теорії комунізму, соціологічний факт, що кращі люди люблять свою працю, добровільно і старанно працюють, одержують моральне задоволення від акту творення, від почуття добре виконаної власної, та не змарнованої чужої праці, і при цьому не оглядаються особливо на винагороду