Що ж до Франції, то вона, разом із Англією, Нідерландами
[34] Данією, входила до протестантської ліги. На той час, коли відбувалися змальовувані події, війна все ще тривала, хоча й відбувалися бойові дії досить мляво. Названі ліги здебільшого не воювали, а лише перебували у стані війни.
1 Поширений в XVII столітті вид окулярів, якого слід вважати прообразом і пенсне,
[36] сучасних окулярів.
[37] Публічне спалення на вогнищі та інші покарання засуджених судом інквізиції.
[38] "Коронним гетьманом" у Речі Посполитій називали головнокомандувача коронного, тобто державного, регулярного війська. Він же й виконував роль військового міністра. Під час бойових дій військами, як правило, безпосередньо командував польний гетьман, що був заступником коронного.
[39] Існує, так би мовити, альтернативна версія польського історика А. Чоловського, згідно з якою проектував і споруджував фортецю Кодак нібито не інженер де Боплан, а саме полковник (за іншими відомостями капітан) польської служби Жан Маріон, теж француз за походженням. Але в працях більшості вітчизняних і польських істориків ця версія визнання не знаходить.
[40] Тут ужито польський термін. Поляки називали війну з козаками "домовою", тобто домашньою, громадянською, не бажаючи визнавати, що йдеться про українськопольські проблеми.
[41] Слід мати на увазі, що в ті часи і Сіверський Донець, і дніпрова притока Самара, були значно повноводнішими і по-справжньому судноплавними. їх береги були засаджені густими лісами. До речі, екіпаж однієї чайки складався з сорока-п'ятдесяти козаків, а на озброєнні у нього було до шести легких гармат (фальконетів).
[42] Історична постать. Саме на території, контрольованій донським отаманом Ломом, який не підпорядковувався московському правителеві і, попри мирну угоду з турками, продовжував нападати на османські володіння, і зимував гетьман Сулима зі своїми козаками з 1634 на 1635 рік.
[43] Згодом, у цитованому літописцем С. Величком листі полковника-отамана І. Сірка, мовилося, що 1633 року, у свій останній морський похід, січових козаків Сулима повів, будучи "гетьманом Війська Низового Запорізького". Щоправда, в деяких пізніших історичних джерелах Сулиму іменують "гетьманом нереєстрового козацтва", та, загалом, це не суперечить твердженню Сірка.
[44] Ідеться про похід запорізьких козаків на чолі з гетьманом М. Дорошенком у травні 1628 року на Крим, для участі у боротьбі кількох представників династії Гіреїв за ханський престол. Під час цього походу, у битві на річці Альмі, гетьман загинув. Син Дорош перевіз тіло гетьмана в Україну.
[45] Периметр обвідних вадів цієї фортеці сягав близько 1800 метрів.
[46] Бурдюг заглиблена на метр-півтора в грунт напівземлянка-мазанка, з очеретяним дахом та вимуруваною з каменю піччю. Саме з таких осель складалася більшість козацьких зимівників.
[47] Слід нагадати, що Григорій XV зійшов на Святий Престол 1621 року, одразу ж по смерті Павла V, але пробув на ньому лише до липня 1623 року А вже в серпні того ж року конклав кардиналів обрав папою Урбана VIII (помер у липні 1644 р.). Саме за його духовного правління й відбувалися події під Кодаком, а також суд над Сулимою.
[48] І побоювання гетьмана справдилися. Вже 12 вересня 1635 року, тобто через місяць після падіння Кодака, коронний гетьман Конєцпольський відмовився від наміру воювати зі шведами, уклав з ними мирну угоду і повернув армію до Польщі.
[49] На бойове, це селянське знаряддя перетворювали, закріплюючи лезо коси таким чином, щоб воно ставало продовженням руків'я.
[50] Історичний факт. Саме в такий спосіб і було страчено коменданта Кодака, французького офіцера на польській службі, полковника Жана де Маріона.
[51] Подеколи в історичній літературі А. Киселя іменують "сенатором". Це помилкове твердження. Сенаторів сенату призначав король, а Кисіль був депутатом сейму, обраним волинською шляхтою.
[52] Нагадаю, що добре відомий королеві сучасник цих подій Гійом де Боплан написав книжку "Опис України", а паризький часопис "Газет де Франс" тематичні добірки інформацій регулярно публікував під рубрикою "Вісті з України". Тобто термін "Україна" був досить знаним.
[53] Історики й досі не дійшли спільної думки щодо того, де саме розташовувався останній табір гетьмана Сулими у фортеці Кодак, чи на одному з дніпровських островів. Я ж дотримуюсь тієї компромісної думки, що, після здобуття Кодака, військо повстанців певний час базувалося в ньому, але по тому, як чисельність його збільшилася і з'явився чималий обоз, гетьман переніс свій основний табір на острів, залишивши у фортеці лише незначний гарнізон. Обґрунтування цієї версії — у тексті роману.
1 Саме такими посадами й оплатив польський уряд старшинам І. Караїмовичу та
[55] Барабашу їх зраду.
1 За свідченням московітського посла у Варшаві, полковника Павлюка-Бута справді було помилувано завдяки клопотанням сенатора Т. Замойського і канцлера Польщі. Існує припущення, що король та уряд Польщі розраховували побачити згодом у його особі слухняного поводиря слухняного козацтва, проте сталося так, що незабаром він
[57] сам очолив повстання. Існує також припущення, що помилувано було і полковника Я. Жадика. До речі, в романі відтворюється історично засвідчена лінія поведінки Сулими на суді, під час якого він прагнув схилити суддів на свій бік та розчулити їх.
1 Мається на увазі польсько-турецький договір, укладений 23 вересня 1617 року в українському місті-фортеці Буші (нині село Ямпільського району Бінниччини).