Я вірю, що скоро розійдуться хмари,
І щезнуть зомбованих орків отари…
І сонце всміхнеться – весна навкруги…
І Матінка Божа торкнеться руки.
08.03.22
Мрія
І знов журавлі прилетіли,
Фіалками мріють гаї,
І знову з'являються сили,
Хоч сльози… й задимлені дні.
І знову у серці надія,
І знову у серці весна…
І мрія… лише одна мрія…
Про те, щоб скінчилась війна.
26.03.23
Відлітають у вирій лелеки
Саші Конєву
Відлітають у вирій лелеки…
Відлітають, журливо летять.
Їм шумлять на прощання смереки,
І зірки уночі мерехтять.
З висоти вони бачать як скаче
Ненаситна химера-війна.
І Сашко… Він уже не побачить,
Славний воїн навічно зостався
У пекельних донецьких степах…
Хоча зоряний шлях розіслався,
Хоч душа його лине мов птах.
Із лелеками лине смілива,
Сонцесяйна Сашкова душа.
Він хотів, щоб були ми щасливі.
Але сам… Він завжди поспішав.
Відлітають у вирій лелеки…
Відлітають, журливо летять.
Їм шумлять на прощання смереки…
Як зірки уночі мерехтять!
25.10.22
Весна 2024
У тюльпани, рясна́,
Місто вбрала весна,
І ключем журавлі –
Лине пісня землі.
Почуття і слова,
Пелюстки і трава,
І небес глибина,
І душі таїна...
Зайва тільки війна.
06.04.24
* * *
А земля квітує дивним цвітом –
Мить осяйна,
І кружляють ластівки над світом,
Хоча війна...
І гартується моя незламна віра
У рідний край.
Вогник дива й божої довіри
В душі палай!
20.04.24
Колись я так любила грім
Колись я так любила грім…
Розлогий, серед зелен-цвіту,
Він дарував щасливе літо,
Хоч іноді й здавався злим.
Як спрагло слухала земля
Те чарівне грізноголосся!
І шум дощу, і ноги босі,
А що ж тепер?.. Війна... війна...
І так бентежить голос грому…
І хтось ніколи вже додому...
Більш не повернеться… лиш в снах…
І лине в ніч душа й слова…
Всі, що здавалися простими
Й були одвічно золотими, –
Їх знає час, шляхи, трава...
Війна гримить вже який рік...
Але в природі все як звично,
І злива щедро миє вікна.
Колись я так любила грім...
Колись я так любила грім!
07.06.24
Кленові листи
Присвячую зятю Конєву Саші
Розсипала осінь сузір'я барвисті,
Схилилися клени і небо над містом,
Кленові листочки – то щирі листи
Від тих, хто назавжди пішов в засвіти.
Пожовкле листя облітає,
Твій подих віти пам'ятають…
А знаєш, скоро вже зима…
І прикро, що тебе нема.
За волю і краси розмай –
Життя віддав за рідний край,
І плинеш променем в імлі…
Без тебе сумно на землі.
А листя кленове, воно наче зорі,
Там сонячний шепіт яскравих історій…
І радість, і мрії, і все, що люблю…
Листочок опалий до вуст притулю.
17.11.22
Почуй нас, Боже!..
Почуй нас, Боже!.. Дай нам стільки сили,
Щоб ми здолали цей тернистий шлях,
Й зітхнула наша зморена земля
З надією на крилах солов'я,
І вибухи війни нарешті стихли,
І вишні у садах кругом розквітли.
Ти будеш вічно жити, Україно,
Воскреснувши з пекельного вогню!
Загартувавшись в горі і в бою,
Зберігши душу і красу свою…
Тебе не змусять стати на коліна,
Нехай твоя по світу пісня лине…
Славетна і свята, вишнева Україна!
11.02.24
Моя незламна Сумщина
Скажи мені, Боже, чим ми прогнівили?
Навіщо? Для чого ця дика війна?
Упала сльоза, та здіймаються крила –
Нарешті діждалась від рідних дзвінка.
З тобою назавжди, завітний мій краю!
Крізь постаті, досвід, крізь відстань і час,
Крізь зорі й тумани, крізь мандри-розмаї…
Допоки життя мого вогник не згас.
Моя ясноока, незламна Сумщино –
Колиско моїх незабутніх стежин!
В молитві з тобою я кожну хвилину…
Прошу тебе, Боже, мій край бережи!
21.09.24
Скільки, мамо, в небі журавлів
– Скільки, мамо, в небі журавлів!
Майструвати татко їх умів.
Глянь, у твоїх косах сивина…
А матуся тиха і сумна.
В журавлинні відданих сердець
Із терниння Господа вінець.
Вороженьки, наче сарана,
Українці ми – і наша в тім вина.
Вже хлоп'я за тата не пита,
Все чекає, а його нема…
Дивиться журливо в небокрай:
– І чому то кажуть, що там рай?
– Я не знаю, синку, чому так. –
Каже неня, біль і сум в очах.
– Хтозна, що ховає небокрай,
На землі існує пекло й рай.
– Рай – це і землі, й душі краса,
Тепле слово й вранішня роса. –
Пояснила мати сину так. –
Твій татусь тепер небесний птах.
Усього малий не розумів,
Обійняти таточка хотів…
Та він так далеко від землі –
Лине серед зграї журавлів.
Річка, поле і зелений гай –
Рідний серцю мальовничий край…
І згадалось хлопчику як знак –
Татуся всі кликали "Добряк".
– Скільки, мамо, в небі журавлів!
Майструвати тато їх умів.
…І він шле привіт нам з висоти:
Його Рай – це Україна, я і ти!
19.08.23
Скільки болю довкола
Скільки болю довкола, і втрат, і прощань, сум'яття…
Війна хижо вдосвіта вдерлася в наше життя,
І кожен страждає, вимолює світлу дорогу…
Та чорний птах тінню затьмарив пів світу… і Бога.
Чи, Боже, не бачиш, як боляче люду простому?
Як дружна сім'я залишилась без рідного дому?
А діти зростають… підвали… сигнали тривоги…
Та вірять у перемогу, і в тата, як в Бога.
І я вірю теж… Бо інакше не можу й не хочу…
І прошу тебе, Боже, почуй наші зморені душі,
Витри сльози гіркі, хай прозріються очі…
На Твою перемогу – таку дорогу, непорушну…
Погляну на сонце – хай втішиться серце натхненням –
Хай співає, як пташка, на тлі мого смутку і болю…
Я знов відпускаю свою ластівку-мрію на волю,
Хай сміливо летить над життєвим бурхливим безмежжям.
12.03.25
І хоч війна, а тепле літо
І знов прийшло до нас у гості літо,
І ластівки, розраджуючи знов,
Несуть на крилах сонечко привітно
У глибочінь поезії дібров.
Над полем, що одвічно пахне хлібом,
Прослали сині мрії небеса,
І вітер, і метелик лине слідом…
І погляд зачаровує краса.
Край степу розливають чари липи –
Медовий цвіт над травами блука,
Хвилини золоті із неба сипле
Могутнього Творця легка рука.
Так солодко іти – щасніти цвітом,
Втопивши у житах усі жалі…
Яке це щастя милуватись літом
Святої української землі!
17.06.25
Лелечі надії
Тривоги вщухнуть і тиша настане,
Така солодка, неначе сон на зорі...
І рідне подвір'я, і стежка, і хата,
І серце зрадіє щасливій порі.
Війна скінчиться, і сонце засяє,
Розквітнуть маки, заколосяться поля...
І буде мир у лелечому краї,
І відродиться знов українська земля!
І будуть в мирі зростати діти,
Й небо стане ще глибшим від здійснених мрій,
І сонячна вдячність до Бога летіти
Буде на крилах лелечих надій.
13.11.25
Тоді, як довкола все бачиться сірим
Тоді, як довкола все бачиться сірим,
І думи ґелґочуть, як зграя гусей,
Я знову погляну, я знову повірю…
Як бути щасливим повчуся в дітей.
Як мало дитині для щастя потрібно –
Тепло в ріднім домі і хліб на столі…
Щоб поряд завжди були друзі і рідні…
Щоб сяяло сонце… й був мир на землі.
07.11.18
Коли мелодія в мені…
Моя творчість – мої думи,
Пісня серця, світла туга,
Тиха радість, ніжна втіха,
Вірне щастя, мої ліки.
07.12.20
Світанкова земля
І знову пташечка співає…
Шумлять сади… шумлять сади…
І течією річка грає –
Зве до води... зве до води...
Пв:
Для нас яскраво сонце сяє,
Для нас день нóвий розпочавсь,
І вся земля, і небокраї
Вітають нас… вітають нас...
Сміється росяна мережка –
Блищить трава, блищить трава.
Все далі й далі кличе стежка
І мить нова… І мить нова...
Пв.
Плекають казку дні і ночі –
Там чудеса… Там чудеса.
Та знову так милує очі
Землі краса… Землі краса!
Пв.
03.06.18
Святкові промені зими
Заспівали снігурі – дочекались свят!
І святкові промені дружно мерехтять,
І стежками білими ллється передзвін –
Сповіщає про дива всім довкола він.
Хай Різдво і Новий рік
подарують втіху,
У домівку завіта щастя світле
й тихе.
Хай дзвенить дитячий сміх
і ялинка сяє,
А надія і любов серце зігріває.
Мить зимова чарівна – заповітний час…
І сніжинки – угорі білосніжний вальс,
Й погляд лине сонячно в божі небеса.
І серденько радісне вірить в чудеса.
17.11.25
Сонячна Коляда
Коляда, коляда
Ясним сонцем опустилась,
Через села й міста
Дивним святом покотилась.
Всіх вітаємо з Різдвом!
Дім хай сповниться добром,
І здоров'ям і багатством, –
Духмяніє сонцем ясним
Кутя медова на столі, –
Хай буде мир на всій Землі!
Золота, золота
Світом звістка розійшлася,
Божий Син народивсь –
Всім на радість, всім на щастя!
Коляда, коляда
Йде від хати і до хати,
Славлять Боже дитя
В небі янголи крилаті!
15.11.25
На нічному небі…
На нічному небі сходять срібні зорі.
Наче в тихім морі човен золотий,
Місяць ясно сяє та усіх вітає
Із Різдвом Христовим!
Із Різдвом Святим!
Христос народився!
Христос народився!
Чарівничим дзвоном лине знов і знов!
Христос народився!
Христос народився!
Щоб усіх єднала віра і любов!
Любий наш Ісусе, ти у кожнім домі,
І у кожнім серці сяйвом неземним
Запалив надію і розвіяв втому,
І душа зігрілась Вечором Святим.
14.11.25
Вірте у дива
Зима ступає по доріжках
У пишній шубі білосніжній…
Й дарує радість чарівливо
Тому, хто щиро вірить в диво.
Застеляє сріблом підвіконня сніг.