лник, ділач, розпорядник, відпоручник, уповноважений) і т. д. (Це передавалося з однієї новорічної посиденьки на Львівській телестудії – коли пан Ігор Калинець абсолютно справедливо проґнозував пошесть лузання насіння далеко неінтеліґентним способом з відповідним запльовуванням хідників та площ П'ємонту). Щодо згаданих вище ексклюзівни та дилерівни – згадується старий анекдот про доярку, котра на колгоспних зборах вчула від голови, що будуть дебати, та й викликалася, аби її першу… З тим, що нині молоденьких доярок залучає до репродуктивно-розривкового бизнесу не голова колгоспу, а статечний спонсор-добродійник, обов'язково – "патріот", ґенеральний директор холдінґової (розпорядчої, держацької, державської, надзірної, управляючої, контрольної), консалтінґової (дорадчої), чи трастової (довірчої) компанії (товариства), орґанізовує для них тренінґові курси (вправи, вишкіл), майстер-кляси (той‑же вишкіл, тільки із залученням "спеців" вищої кваліфікації), наділяє бизнес-плянами, проганяє через фітнес (руханка для вироблення постави і справности), складає лістінґ (список) їхніх котіровок (вартісности) відповідно до маржі (допуску, випуску, поли), встановленої "нац"банком, укладає ф'ючерні (прийдешні, майбуттєві) контракти (угоди), які набувають сили при виїзді до офшорних зон (поза-краєвих, непідлеглих, закрайїх, закрайних), в розпорядження ближче не обумовлених борделів. Від чого провайдер (доставник, спорядник, постачальник, забезпечувач) одержує мультиплікаційний ефект (явище множення – з виступу на засіданні Львівської обласної ради) від попереднього фандрейзінґу (залучення здобутих коштів). I множення байстрюків України теж.
56) Ці байстрюки пізніше закладають склепи, у яких продають ґоям фіранки на вікна, і які чомусь називаються Єврейська Варта (скорочено – ЄвроГардин, ще й з помилкою на літері "Ґ", – при вулиці Городоцькій, число 81). При вулиці Франка, число 61, забракло навіть місця для останньої букви (букви "о"), так що склеп дістав абсолютно незрозумілу для невтаємниченого покупця назву: "Євролайн"!
57) Ґої, аби не відставати, на ґвалт вчаться прононсу окремих американізмів, – властиво тільки таких, що містять не більше одного складу – бо це є максимум того, що може за один раз поміститися в голові сучасного аґрарно-патріотичного менеджера. Крамниця "Бест" (правильніше – The Best) фірми Серпанок. Ціле щастя, що малі байстрючата з вулиці Наукової вже настільки знають англійську мову, аби розуміти, що тьотя за прилавком такого склепу нічого спільного з бестією не має. За Поляків мались‑мо бестію, за Сталіна – "Приму" (значить – "перший сорт"), за Хрущова часом говорили "вищак", а за Незалежно–Непритомного маємо знову "бест". Мова живе, вирує, змінюється, паскудиться, гниє… і щезає.
58) Можна писати цілі романи "українською" мовою, не вживаючи українських слів, окрім службових. Пустопорожня зарозумілість учорашнього гнояки (знову‑ж не образа, лиш термін з царини зоології), – який нині себе гордо іменує трейдером (гуртовиком, перекупником) або риелтером (майновиком від нерухомости), – має зрозумілу психопатологію. Але як оцінити позицію освіченої людини, котрій чомусь кортить називатися, скажімо, не творцем, спорудником (гляди сл. Грінченка), чи постановником, лиш неодмінно – продюсером фільму. Чи на такому прізвиську можна більше заробити? Ще приклад: невже футболіст-чужинець перестане бути найманцем, якщо його прикрити фіґовим листком леґіонера? Чим "шоу" миліше звучить від забави чи вистави, а оповістка – від анонсу? Так, для декого ці слова звучать миліше, навіть "інтеліґентніше" – для того, хто не зносить української мови!
59) З великою сатисфакцією, гідною вродженого злорадства расо´вого Малороса, зауважу приємний факт, що Інтер пріє для користі Кацапа в не меншій мірі, чим для користі Хохла. Мені потрібно було з'активізувати всі свої знання англійської мови, аби у слові дайвэры (фільм "Загибель корабля "Salem-Express"", ро´сийською мовою) – упізнати ро´сийський відповідник ныряльщики (українське нирці, (у)пірнальники). Ще раз переконуємося, машиніст якої раси сидить в локомотиві інтер-американізації. Не Кацап, очевидно.
Санкційоноване державою опаскудження
60) На державному рівні, опаскудження мови просто беруть, та й узаконюють: чи від того, що нагляд, опіку, контроль не обзивати моніторінґом – чи від того надзірна діяльність перестане бути легітимною? У висиланні "Вікна опівночі" голова антимонопольного комітету пан Олександр Завада 20го червня 2001го року (коментуючи своє звільнення з посади) прохопився зауваженням "є таке слово транспарентність, яке більш влучно відображає суть справи, ніж прозорість в діяльності комітету". Дуже мені жаль, що українські урядовці, начитавшися американських посібників, роблять висновки на шкоду рідній мові. Психологічна нестійкість тут є очевидною. Числа 8го березня 2000гороку – вже під час чергової хвилі "українізації", викликаної радощами з приводу доленосної перемоги Старого Нового Президента, державні новини подали репортаж про інституцію "шерифа" у сільській місцевості. Проста українська жінка десь на Київщині ніяк не могла збагнути перед телевізійною камерою, чого від неї хочуть, коли кореспондент питав про їхнього "шерифа". Звісно, це біда тимчасова – Iнтер швидко навчить селянку з Великої України вимовляти "шериф", так само, як галичанина вже навчив говорити "туфлі". Та що там проста селянка – сам галицький Намісник 21го червня 2000го року помилився при про´стому ввімкненні зі залі засідань: "шеріф"! Або не мав нагоди бачити цього слова на письмі, або в частих поїздках до Центральної Зкацапізованої Адміністрації так вивчився "братово´ї" вимови, що й орієнтацію стратив. Мене у цій справі цікавить тільки позиція патріотичних "інтеліґентів" – істориків, етноґрафів, літераторів. Невже так важко знайти українського відповідника до англійського виразу "shire reeve" – "повітовий відпоручник (совєтське районный уполномоченный)? Осавула, становий, гайовий, опікун… Гай-гай, де ви – мужі вчені, філологи ясні?
61) Чи скаже хтось, навіщо задурманювати порядних, чесних, але не завжди високоосвічених простих Українців, не-поліглотів, етикетками Бон Акви (Доброї води), або глибокодумними радіоновинами з колгоспного "брехунця" про з'їзд омбудсменів? (правових захисників, громадських заступників, уповноважених, юридичних представників, відпоручників, комісарів). Це щоб крутий Iнтер почув себе вище від "лоха"-абориґена? А між иньшим, ґенетичний потенціял нації – не в зіпсованій мішанині популяцій гнилого міста, а якраз в тілі народу: у мільйонах живих, працюючим, думаючих, відчуваючих Українців, які заселяють сотні маленьких містечок і тисячі сіл, і які, на відміну від різних волкових, табачників, кравчуків-молодших, вміють власними руками зростити хліб. Бо поки-що люди іще не навчились харчуватися пастильками.
62) Я не маю себе за людину абсолютно не начитану. І не єсьм без освіти. Мимо цього, чув‑єм ся повним ідіотом, полюючи по різноманітних словниках за словом піар, котре вже десь від року 2000го гуляє етером. Спитати теж не було в кого. Пробував‑єм вгадати англійське чи французьке походження, перевірив‑єм різні транскрипціії… Ніц! Поки врешті Степан Бандера-молодший не виписав 26го квітня 2001го року у своєму дописі до газети "Поступ" англійське скорочення PR (читається пі-аа(р) і значить "гра на публіку", по-українськи – дурисвітство). Кінець мукам, о щасливий день! Але… на якого слухача Ви розраховуєте, панове українські теле-репортери, ведуни і оглядачі всілякі?
63) Навіть не Iнтер, а рідні "патріоти" час від часу орґанізовують для шмаркатої, але заможної "еліти" різні місії та джемборі (міжнародний зліт), під час яких ще не сформованих пластунів-"націоналістів" перевиховують на космополітичних скавтів. Такий скавт вже не здивується, чому в глухому селі без асфальту на задрипаній господарській крамниці пише "Рибалка & мисливець". Зате дивуюсь я: важко зрозуміти, з яких державних міркувань пан від культури у міській адміністрації має настільки зв'язані руки, що геть боїться примусити хамського львівського нувориша замінити значок "&" на старе добре українське "і" у написах на таких вивісках, як "Тютюн & алкоголь"? ("Бахус", вул. Шота Руставелі). Вже зовсім прикро стає, коли зненацька наштовхуєшся на цей‑же паскудний малий значок у назві ансамблю "Скрябін & Чубай", що виконує пісні "наших партизан"! Чи ми геть подуріли? Невже "прикольний" англо-американський значок ampersand (&) легше малювати та коротше вимовляти, аніж просте українське "і"? Чому в газеті "Експрес", яка видається в "цитаделі українського націоналізму", одна з постійних колонок підписана "Боб & Доктор"? Мабуть тому, що націоналізм наш дуже дрібно "буржуазний". Міщанський себто. Не дивно, що український "патріотичний" вискочка, несподівано для себе опинившись на посаді, раніш доступній тільки для партійно-совєтської номенклятури, перехоплює жаргон ситого тваринно-споживацького середовища: шампура для номенклятурно-гастрономічних забав, сигарети (цигарки) "Ротман", боулінґ (кеґлі), охота (полювання), кутюр'є (звичайного кравця мало!), д(?)жакуз(?)і (Jacuzzi) (з якою насолодою вимовляємо це незрозуміле, зате "аристокр