Крім того, азаби, значну частку яких складали найманці, або колишні невільники, використовувалися турецьким командуванням під час бойових дій, для висадки рейдерських десантів та створення узбережних плацдармів.
[2] Як вдалося з'ясувати досліднику О. Лазаревському (Сулиминский фамильный архив // Киевская старина. 1882. Ноябрь), отаман Іван Сулима походив із давнього українського роду, коріння якого сягало чи не XIII століття. Батько його був польським — за титулуванням, а не за етнічним походженням своїм — гербовим (що володів родовим гербом) шляхтичем, який мав маєтності у селі Рогощі Любецького староства на сучасній Чернігівщині.
[3] В даному випадку йдеться про тексти енциклік, тобто промов, з якими папа римський виступав перед кардиналами.
[4] До слова, папа Павло V, в миру князь Камілло Боргезе, вважається прямим предком командира італійських морських камікадзе фрегат-капітана Валеріо Боргезе, котрий, яко сподвижник Отто Скорцені, прославився своїми диверсійними операціями під час Другої світової війни.
[5] Булла послання, з яким папа звертався до церковних та державних діячів світу.
[6] Консисторія — зібрання кардиналів, які постійно перебувають у Римі. Використовується папами як дорадчий орган, а також для оголошення нових призначень.
[7] Кандидат на канонізацію в святі повинен мати за душею щонайменше два доведені релігійні дива, а кандидат у святі — чотири. От тільки з доведеністю цих "див" у церковників завжди виникали проблеми, тим паче, що вже в ті часи знаходилися наполегливі розвінчувачі їхніх "чудес".
[8] Французьке містечко поблизу Авіньона. Герцог де Невер, якого вважали прямим нащадком останнього візантійського імператора Палеолога, мріяв перетворити його на столицю Ліги християнської міліції, тобто об'єднання військ християнських країн, яке протистояло б натискові на Європу з боку Османської імперії.
[9] Вперше римляни загарбали частину Іллірії, яку займало плем'я ардиеїв, ще в 167 році до н. е. Що ж стосується далматів, то їх римляни змогли підкорити лише після кількох походів, і сталося це в 23 році до н.е. За версією науковців, сучасні албанці є нащадками одного із іллірійських племен, якому, вже в іпостасі народу, вдалося проіснувати до наших днів.
[10] Йдеться про висвячення в 1620 році на митрополита Київського єпископа Іова Борецького, завдяки чому в Україні, зусиллями гетьмана Сагайдачного та його старшини, було відроджено митрополію.
[11] Історичний факт: Сагайдачному запропоновано було посаду головнокомандувача військами Ліги християнської міліції, члени якої порівнювали себе з хрестоносцями і намагалися продовжити традиції хрестових походів. Свого часу в архіві французького містечка Карпантри, у якому розташовувалася штаб-квартира ліги та самого герцога де Невера, було виявлено ділові папери, які переконливо засвідчили, що переговори з приводу цього між герцогом де Невером та Сагайдачним справді відбувалися.
[12] Інтердикт (лат. rnterdiktum заборона) тимчасова заборона всіх церковних дійств і треб (сповіді, миропомазання, вінчання, євхаристії.) на території країни, на яку було накладено інтердикт. Якщо йдеться про окрему особу, інтердикт щодо неї називався "відлученням від церкви". Інтердикт стосовно Венеції виявився останнім в історії римо-католицької церкви щодо цілої країни.
[13] Про Агрона знаємо лишень, що він здійснив похід на грецьке місто Акарнанію та прилеглий до нього край, і що, після смерті в 231 році, правити почала його войовнича вдова Тевта, яка здійснила кілька вдалих походів проти грецьких провінцій і здобула Коркіру.
[14] Хорватів ми, українці, можемо вважати близькими нам по крові, оскільки доведено, що на береги Адріатики вони прийшли з теренів сучасної Західної України.
[15] Іллірія історична область на Балканському півострові, що охоплює частини сучасних країн: Хорватії, Словенії та Боснії і Герцеговини.
[16] Йдеться про битву хорватського війська під командуванням короля Петара Свашича в 1097 році на горі поблизу хорватського міста Купи. Після цієї поразки хорватська аристократія визнала династичну унію з Угорщиною, відтак у 1102 році угорський король Кальман Книжник був коронований на короля Угорщини і Хорватії, якою відтоді правив бан, тобто королівський намісник.
[17] Коловорот, завдяки якому моряки і ііді ііма_ іи якір.
[18] Князь Бранимир (879892) продовжив об'єднання хорватських земель, розпочате його попередником князем Трпимиром I. Але, справді, Бранимира першим з-поміж правителів Хорватії було визнано Ватиканом. Папа Іоанн VIII навіть надав йому титула "dux Chroatorum", визнавши правителем доти роз'єднаних Паннонської та Далматинської Хорватій.
[19] Цей формальний акт було здійснено 1618 року, причому без згоди польського короля та всупереч Вільшанській угоді (1617 року), згідно з якою козаки не маги права самостійно, без королівського дозволу, виступати проти Османської імперії чи Кримського ханства. Це відбувалося напередодні польсько-московітської війни 16181619 років, у якій із загоном козаків брав участь у битві під Москвою і гетьман Петро Сагайдачний.
[20] Ідеться про Тридцятирічну війну 16181648 років, основними супротивниками в якій були Франція та Іспанія. Нагадаю, що змальовувані в романі події відбуваються 1620 року
[21] Ідеться про відомого козацького ватажка, гетьмана Якова Нероду, більше відомого історикам під іменем Яцька Бородавки, страченого влітку 1621 року за особистим наказом Сагайдачного.
[22] "Абордажними кортиками" в ті часи називати короткі, ледь вигнуті шаблі, з розширеними лезами, якими справді зручно було фехтувати під час абордажних боїв. Ось чому особливою шаною ці кортики користувалися у піратів.
[23] Рід Боргезе належав до "чорної знаті", як називають аристократичні роди Італії, що споріднені з котримось із понтифіків. Традиційно представники "чорної знаті" обіймають найважливіші посади, як у самому Ватикані, так і в його представництвах. Нерідко саме вони стають послами (нунціями) Святого Престолу в католицьких країнах.
[24] В армії стародавнього Риму існувала така непорушна традиція: якщо якийсь легіон знеславив себе в бою, змити цю ганьбу він міг лише пройшовши через децимацію, тобто страту, за відліком або жеребом, кожного десятого.
1 "Sacco di Roma", тобто "Римською різаниною" італійські історики називають події, що розгорталися в Римі 6 травня 1527 року і стали наслідком авантюрної політики папи Климента VII з роду Медичі. Створивши під своїм патронатом союз Франції та дрібних італійських держав Венеції і Мілана, він вирішив покінчити з непокірною Священною Римською імперією, до складу якої входили тоді Германія, на чолі з Карлом V, Австрія, Угорщина та Італія. Проте германці розгромили армію папи
[26] вдершись до Рима, вчинили там жахливий погром та різанину. Сам папа лише дивом урятувався втечею з Ватикану.
[27] Делікатною мовою ватиканських церковників "грошем святого Петра" називають відрахування церковних приходів, котрі щорічно поповнюють скарбницю Ватикану. До речі, подеколи цим терміном іменують і саму ватиканську скарбницю.
[28] Історичний факт. У часи, коли відбувалися змальовувані тут події, значна частина православних українських парафій та монастирів, що перебували під юрисдикцією Речі Посполитої, перейшла у греко-католицьку віру, тобто в уніатство.
[29] Як один із нащадків візантійського імператора Палеолога, де Невер мав родовий титул князя, а, як кузен французького короля, здобув титул герцога (з нім. Herzog що дослівно означає: "Той, що йде з військом", воєначальник).
[30] В основі цих відомостей історичні факти, пов'язані з участю герцога де Невера та братів Періньяні Сфорца у створенні лицарського ордену Ліга християнської міліції, установча асамблея якого справді відбулася 17 листопада 1617 року в Оломоуці. Планувалося, що значна частина козацької старшини реально увійде до складу цього лицарства, мета якого — організація христового походу на Стамбул.
[31] Тут процитовано автентичний текст листа, виявленого свого часу дослідниками серед архівних документів, які зберігаються у бібліотеці сучасного французького містечка Карпантри, що на південному сході Франції, неподалік Авіньона. Саме в цьому містечку, з волі герцога де Невера, і розташовувалася штаб-квартира Ліги християнської міліції.
[32] Така угода справді існувала. Під назвою: "Угода, що укладена запорозькими послами з О. Марконом, 7 квітня 1618 року", цей документ зберігається в Парижі, в Національній бібліотеці Франції.
1 Тут ідеться про Тридцятилітню війну 16181648 років, під час якої католицьку лігу формували папа римський Павло V, іспанський король Філій III та німецький імператор Фердинанд II.