На практиці це означало запосісти "добре" робоче місце, яке б дозволяло — або просто красти у держави, або керувати і красти. Отримати(!) совкову "трущобку". Отримати(!) город. Отримати(!) талон на телевізор. Отримати… чуже. Доброта і безінтересовність були рівнозначні з втратою плацдарму в Місті. Тому дівчину з такої родини, ще скоріш, ніж ранішньої молитви, навчали однієї–єдиної заповіді: урвати чоловіка з міською припискою і помешканням. Бажано багатого. Зворотній бік цієї заповіді гласив: дівчина з порядної місто–селюцької родини під страхом вічної ганьби не має права на теренах Міста давати хлопам у себе запихати безінтересовно. Доброта і щедрість — смертний гріх. Негарних і не сексуальних ця заповідь часом заводила у глухий кут. Хтивих чекала зовсім иньша доля. Хтиві, задовольняючи власну плоть, самі трахали хлопів, негайно перетворюючи своє фізіологічне вдоволення у довічне зобов'язання, моральні кайдани, майстерно накинуті на душу й тіло нещасного.
Жінка, яка не може жити без постійного злягання, викликає прихильне вирозуміння. Жінка, яка з відкритою душею, з безінтересовною добротою задовольняє мужчин, викликає повагу і вдячність. Жінка, яка платить мужчинам, викликає співчутливе розуміння. Жінка, яка примушує мужчину платити власним життям і маєтком за задоволення її ж власної хіті, є повією–аматором. Повія–фахівець бере гроші вперед, за встановленим тарифом. Повія–любитель спочатку злягається, а тільки згодом вимагає винагороди. За плаваючим тарифом. Повія–фахівець бере кожного клієнта, повія–аматор вибирає на власний смак. Фахівець не мусить сам отримувати задоволення. Повія–любитель використовує клієнта для задоволення власної хіті. Фахівець не одружується з клієнтом. Аматор кожного наступного клієнта намагається затягнути до ЗАГСу.
Повія–аматор іще називається курвою. Вийшовши заміж, курва не перестає вимагати від чоловіка гроші та подарунки. Всі гроші. Подарунки, куплені за невідомо які гроші. Повія–фахівець обмежується твердими розцінками, і їй платять один раз за одне злягання. Дружина–курва ненаситна. За кожне наступне злягання чоловік платить в геометричній проґресії і довіку. Згодом злягання припиняються. Цей мужчина стає нецікавим. Але плата продовжується. Вона, як сказано вище, залишається довічно забезпечена попередніми зляганнями. Плата не тільки маєтком — маєтку вже нема, маєток отоварений розвагами й гардеробом, витратами на коханців. Плата продовжується здоров'ям, знищеною кар'єрою, сивим волоссям, тремтячими руками, і, врешті, — простатитом, що розвивається з причини передчасного і насильного відлучення законного чоловіка від дірки.
Вихована в старосвітсько–селюцькій родині міського типу, наділена цінним природнім даром еротизму і хіті, Онися не могла вирости нічим иньшим, як курвою. Якби не пута схибленої моралі, вона знайшла б судженого. Але постійне надзавдання, яке переслідувало її кожного разу, коли вона кидала свіжого юнака на ліжко,— завдання одружити його на собі, зіпсувало її натуру, внесло шизофренічне роздвоєння до її, від природи доброї, душі — роздвоєння між невинною власною хіттю дівчини і нав'язливим імперативом зловісної мети. Це роздвоєння поступово перетворило її, й без того наділену багатим, різностороннім,— але суперечливим,— характером, в істеричну меґеру з тиранічними нахилами.
Четвертий кусник
Якийсь час по тому, як закінчилися її студентські пригоди, вже на новій роботі, Онися поклала в ліжко близького співробітника, на два роки молодшого од неї хлопчика, дуже перспективного науковця, який не встиг на той час іще набратися глибоких знань із жіночої психології та еротичних любощів. Вона трахала Мироська довгих дев'ять років, впродовж яких він устиг написати дві дисертації (по одній для себе і для Онисі), максимально користаючи з вигоди постійно мати її дірку поруч, готову за першої ж потреби зняти його молодечу напругу. Вони вже майже провадили спільне господарство, і діло, як здавалося Онисі, мало перспективу. Та Миросько злиняв. Часті непорозуміння, сварки на побутові теми, періодичний терор з приводу "коли вже ми понесемо заяву" так налякали його мирну душу і наздоптали вроджене почуття самостійної гідности, що він усілякими неправдами і крутійством (затиснутий в кут забуває про гідність) намагався відтягнути фатальну мить. Як покарання, Онися відлучила Мироська від дірки. Вирішивши не ризикувати побічними зв'язками, вона зберігала вірність, повністю перейшовши на мастурбацію. Раптова зміна орієнтації з довговічної гетеросексуальної на свіжу, але неповну, самодостатню,— викликала статеву напругу. До цього додалися нерви і постійна непевність. Онися почала їсти. Вона постійно жувала. Схильні до повноти короткі стегна відгукнулися негайно. За сегнами послідкував живіт. Огрядна матрона з драглистим тілом мало чим нагадувало щуплу прудку дівчину. Навіть лице розплилося тлущем і вмить постаріло. Миросько зогидив собі Онисю. Він кинувся заводити нові знайомства, знайшов інтерес у новому для нього виді занять. Будучи товариським, Миросько мав успіх, і йому навіть траплялися дівчата, які не прагнули виходити заміж. Але Миросько прагнув. Бажання одружитися перетворилося у нав'язливу ідею. Онися ненавиділа Мироська люто, але назовні залишалася доброю мамунею, якій він звірявся у всіх подробицях свого різноманітного статевого життя. Принаймні так вона могла перебувати в курсі всіх його знайомств.
Раптом, на протязі одного місяця, Онися, застосувавши неймовірну силу волі, схудла. Спостерігаючи Мироськових дівчат, вона усвідомила чітко, що огрядній, товстій бочці целюліту ніколи не судилося наставити Мироськові роги. Тим часом, дуже хотілося подражнити молодця, на зло йому звабивши якогось пристойного пана. Та й Мироська можна було б повернути, представши оновленою, красивою, і такою, з иньшого боку, знайомою та рідною, з неймовірно хтивою діркою, якій рівної він до цього часу іще не знайшов. І ця дірка мало не щодень отиралася повз нього, ваблячи і дражнячи. Насолоди, яких вони зазнавали разом протягом дев'яти років, залишилися в пам'яті надовго. І не легко струться звідти. Особливо, коли щоденно підтримувати цю пам'ять своїм ніжним оновленим образом.
Дівчині вдалося звабити досить пристойного, геть старшого від неї, одинокого хтивого пана, який, незважаючи на підстаркуватий вік, терпів проблеми із задоволенням своїх, все ще великих, еротичних потреб. Майстерні Онисьчині руки повернули молодість посивілому прутневі, а давно спрагла дірка отримала задоволення, не гірше від того, яке їй перед тим достачав Мироськів член. Правда, Миросьчине упихайло не вимагало штучної стимуляції, та це не становило проблеми для натхненних пальчиків Онисі. За те пан, бувало, довго не кінчав.
Охоплений ревнощами і обуренням від роману, що розгортався в нього на очах, Миросько зважився на відчайдушний крок. Він запросив Онисю зустрітися в ЗАГСі. І ось тут вона допустилася фатальної помилки. Ониська зробила вибір. Вона закохалася в просторе і шляхетне помешкання пана.
Протягом усього життя Онися прагнула вирватися з тісного сварливого помешкання. Вона чомусь вважала, що проживання у "трущобці" компрометує її. Пан займав просторе помешкання в центрі міста, де, як була переконана Онися, жили шляхетні і культурні міщани. Позбавлена традиційного міського виховання, дівчина терпіла на комплекс простюхівської сільської меншевартости, який вона усвідомлювала і ненавиділа. Преображення у "культурну" міську пані Онися жадала навіть з більшою силою, аніж вона жадала першої справжньої копуляції.
Дойна Вавриківна прагнула того ж. Вони з донькою не раз укупочці мріяли про багатого, бажано, закордонного нареченого для Онисі. І бажано, з власним палациком. Онися повинна була стати окрасою цього палацика. Тим часом, їх власне помешкання геть не нагадувало палацик. А найгірше, що атмосфера в їхньому тісному помешканні дуже відрізнялася від "культурної" палацикової.
Після народження доньки Онисі на Дойну Вавриківну напав страх. Вона десь довідалася, що жодна протизаплідна стратегія не ґарантує стовідсоткової безпеки. Специфічна її натура не зносила будь‑якої, навіть найменшої непевности. "Вовків боятися — до лісу не ходити; хто не ризикує,— той не п'є шампанського",— подібні прислів'я виклика́ли огиду і блювотний рефлекс у вічно наляканої життям "перестраховщиці". Тому секс у сім'ї припинився зовсім. Отримавши затуркане "призвоїте" селюцько–галичанське виховання, Дойна Вавриківна не відала, що то є оральний, мануальний, анальний (сиріч дупний) секс. Мастурбацію уважала смертним гріхом. Нервовий розлад став очевидним, і єдиним, наслідком придушення статевих потреб еротичної від природи жінки. Михайло Миколайович навчився розпускати еротичну напругу горілкою. Нервова атмосфера погіршувалася сварками на ґрунті фінансів. Отець сімейства не віддавав своїм лялям усіх до решти грошей. Лялі не могли заспокоїтися. Вони любили здійснювати за́купи. Фраза "я стільки ПОТРАТИЛА!" не несла в їх устах найменшого натяку на каяття. На довершення усіх нещасть, наче не бажаючи збагнути всю глибину і на́прасність еротичних потреб доні, батьки намагалися контролювати кожен її крок поза домом, рівно ж як і не дозволяли злягатися в її власній кімнатці удома. Можна було сказитися. Рятували маневри з пропусканням лєкцій в часі, коли батьки перебували не вдома. Отоді вона злягалася! На всю повноту душі. Але зараз Онися прагнула одного — забратися геть з остогидлої домашньої атмосфери, покинути назавжди сварливу хату. Жінці підходило сорок років. Вихід був єдиним: не маючи можливості купити помешкання,— заволодіти чужим.
А ще Онися дуже хотіла вийти заміж. Вона не вибиралася бути вірною дружиною "поки смерть не розлучить нас". На її переконання, впоєне родинним вихованням, печатка про розлучення дозволить їй прямувати крізь життя з гордо піднятою головою, щиро зневажаючи тих своїх одноплемінниць, у яких в паспорті по́рожньо.
П'ятий кусник
Пана кликали Ромуальд. Мулько не тямився од щастя, що знайшлась молода женщина, которій забаглося його трахнути.