ком. Гарне готує нам спасение радіо "Ініціятива". Вони там не москвофіли. Вони є просто сучасне молоде розбещене брудом "халявного" недбальства покоління.
18) В аґітаційному обіжнику, поширеному перед виборами 2002го року: "впровадження… програми "Реформи заради добробуту"" ("план Ющенка"). Для мене зрозуміло, що Кабмін, який не вміє творчо і з довірою поставитись до рідної (!) мови, – і всілякі реформи нездатен переводити. Не можна було просто понашому написати для (задля, в імени) добра? Бо тлустий добробу´т, до речі, ні добром ні цнотою не є. .
19) Наведені приклади показують, що випадки покращання мови є спорадичними, часом нетривкими і, що найгірше, поглинаються бездонно-невичерпним болотом новоутворюваних мовних покручів, які народжуються щоденно і плодяться наче кролики на доброму кормі у дбайливих господарів. Читач переконається, що 2001й рік ніяк в цьому відношенні не відрізняється від, скажімо, року 1999го. Зберігається тенденція, і тенденція ця є печальною.
Новым "Украинцам" – новый "украинский"
20) Яке, отже, є походження новітнього зросійщення? Найперше і "найпродуктивніше" джерело – зміна аґента (суб'єкта, носія, рушійної сили). Раніше Москаль тараторив собі по-своєму, неборака-гречкосій дещо з тої тарабанщини на свій лад перекручував, "рабочий класс", з Ро´сії перевезений, правив кацапської. В наш час ситуація перемінилася. Вже не малорос російщить рідну, лише сам Москаль викручує чужий для себе "украинский язык", а нам залишається сприймати цього покруча за офіційну "мову". Iнтер, котрий в житті не вимовив слова по-українськи, котрому іще вчора не могла навіть приснитись така напасть, аби зогидженим хохляцьким діялектом псувати вроджену "шляхетність" совдепівського прононсу, – оцей самий Iнтер за одну ніч ніби‑то "навчився" фальшивити "солов'їну", та й заходився сам власноручно нас учити з телеекрану, радіо, на сторінках "з'европеїзованих" крутих часописів, як це тепер слід по-новоукраїнськи балакать. В такий спосіб "ударними темпами" і дуже поспішно відбувається перебудова (з обов'язковим черговим вихолоштанням) української мови, пристосування її до психо-соціо-лінґвістичних особливостей Iнтеру. Це називається "усучасненням", "модернізацією", а зрозумілою всім мовою – Iнтеро-зросійщенням. У значно ширших масштабах, ніж під Совєтами. Під фарисейську мелодію начеб-то вседержавного переходу на українську мову. Справа занечищення української мови перестала бути внутрішньою справою самих малоросів, вона перейшла в загальнодержавні руки бравого Iнтера і стала справою не просто провінційного перекручення, а великомасштабного переродження українського "языка". Словом, левова частка всього, що ми чуємо і читаємо начеб-то по-українськи, є мовлене і писане тим самісіньким Iнтером, для якого, якщо й існує рідна мова, то це – ро´сийська мова, з притаманними са´ме ро´сийській мові синтаксисом, морфологією, вимовою, будовою думки, логічним керуванням між частинами мови в реченні – всім тим, що несе в собі та утримує ґенетичну неповторність ро´сийської мовної структури. А відповідні структури української мови для цього Iнтера є безмежно чужими, незрозумілими, психологічно і ґенетично неприйнятними, та іритуюче-дискомфортними. "Українська" мова такого оратора – не більше як набір українізованих мастодонтів з почварними суфіксами та префіксами, застиглих в питомо кацапських конструкціях, лиш під синьо-жовтою попоною. Саме таким чином, під саме таким щоденним акомпанементом Українця призвичаюють до способу висловлення і мислення, притаманного чужій, не українській, мові.
21) Чому пишу так, наче за цим нищенням стоїть цілеспрямована і усвідомлена воля?
22) Тому, що державні структури:
1) наймають не когось иньшого, а саме Iнтера до праці в національних засобах масової інформації;
2) не вчать його добре, і на систематичній основі, української мови;
3) не забезпечують добрими словниками і т. ін.;
4) ніяк не контролюють;
5) за професійну непридатність не усувають (аби не служив поганим і заразним прикладом для громадянства).
23) Тому, що державним структурам начхати на те, що має статись з українською мовою.
24) Чи десь у французькому національному телебаченні мислимо, щоб штатний диктор – не-Француз – розповідав новини народові Франції ламаним французьким "языком", та ще й зі сильно вираженою баварською вимовою? Хто може собі дозволити, наче в анекдоті, запрошувати такого-собі слюсара-партача найнижчого розряду – "спеціяліста" від совдепівсько-московської ро´сийськомовної пропаґанди – на тонку і відповідальну ролю повитухи при народженні українського слова в національному телепросторі? Дехто може. "Національна" надзірна рада може. А що своїх героїв Україна мусить шанувати – пропоную: прізвища шляхетних принців – дійсних членів Національної ради з питань телебачення і радіомовлення повинні урочисто проголошуватися після кожного виконання Державного… гімну на радіо і телебаченні. На телебаченні поміж програмами пускати заставку, де у лавровому віночку поміщати список спонсорів, які фінансують приватне життя членів Ради, як і тих спонсорів, які фінансують діяльність україножерних кореспондентів. Чому вся Україна повинна пам'ятати ім'я злодія – ще не доведеного, між иньшим, через суд – Лазаренка, але не повинна тішитися іменами тих, хто щоденно в білий день і на очах мільйонів глядачів та слухачів краде в неї її мову? Щоб не здавалося, що перебільшую, – ось бувальщина: коментуючи працю ЦВК під час виборів до ВР 1998го року, ведучий в студії, подумавши помилково, що він вже не є в етері, щиросердно тут‑же вигукнув рідною мовою: "меня, кажется, вырубили". Саме цією мовою диктори і редактори послуговуються всюди і постійно. Не навчиться професійно плавати любитель, який раз на тиждень входить до води – для цього необхідно більшу частину дня перебувати у воді, щоденно жити цим середовищем. Швидше приїжджий Кореєць при потребі навчиться доброї української, чим місцевий Iнтер, – бо він цього не прагнув і не буде прагнути ніколи з причини своєї натури.
Професійне омосковщення етером
25) Наступні приклади можуть служити: як доказом чистого невігластва та безсоромности, так і підставою для кримінальної відповідальности з бону "Надзірної" ради. За те, що свідомо покликає до праці у висиланнях на загальнонаціональних каналах професійно-непридатних людей. Берімо дикторів, заводіяк ("ведучих"), иньших паяців телеекрану (не хочу тут образити серйозних, глибоко культурних та освічених, яким все рідше надають слово) – берімо всякого типу телеакторів з культурно-націоналістичного середовища, берімо, врешті, з діяспори, коли в Україні – брак! Отже, приступімо.
26) а) Вимова: нам падобається; ґаління; пакупка; харні (гарні); ґхарно зроблено ("Інтер", 21го жовтня 2000го року, фільм "Цунамі: немає виходу"); "Титанік" – траґхедія століття (1+1, 25го жовтня 2000го року, оповістка про фільм); ґадаю, ти кохаєш мене? (фільм "Сабріна", Міст/СТБ, 11го травня 2001го року); містичний трилєр "Холод" (в ориґіналі "Голод", "Hunger") – "Новий канал", червень 2001го року; акхент нац. безпеки (фільм); уваґа; смашно; танцуй, Ромео, танцуй (пісня). Через радіо 16го грудня 2000го року певний хор співав: "помагай, помагай нам Святий Миколай". При хорі виступав соліст. То цей соліст мене розсмішив: то він співає помаґай, а вже у наступному рефрені – помахай. І так разів з декілька – щойно попросить помахати, а то знов помаґати. Патріярх Філарет 23го серпня 2001го року благословляв іменем якогось "Боґа". Оголошення про "Перший мільйон" 23го серпня 2001го року заповіло на каналі 1+1 початок нового сезону великої "хри".
27) Коли антропологічний тип людини не дозволяє вимовляти українських звуків, може не варто їй шукати працю саме в тій єдиній галузі, де дикція є вирішальною. Діє совдепівська засада: блат – усе, якість – ніщо; відповідність посаді не зобов'язує. Не слід відмовлятися тим, що наведені казуси вимови найчастіше зустрічаємо в рекламі. Мовляв, Україна хай потерпить, бо рекламодавці не бажають наймати Українців для озвучення своїх оголошень. Виглядає так, що вся державна рать перебуває в заручниках у капінтернівського злодія з його "правом людини" на закуп всієї україномовної сировини для подальшої її переробки на московську грязь. I держава нічого поправити не годна. То пора, може, громадою…? Але причина банальніша. Просто членам Надзірної Ради "національного" Телерадіо й самим така вимова зовсім не ріже вуха…
28) б) Несприйняття українських закінчень, наголосів при відмінюванні різних частин мови та керуванні: в Риги (рос. в Риге, укр. в Ризі); приймати рішення по двом законам (по двох законах, щодо двох законів, доходити згоди) – "Епіцентр", 26го листопада 2000го року; ніко´ли їм (ним) не торгував; він їм (ним) займався – серіял "Кримінальний загін", "Інтер", 14го березня 2001го року; нічого нікуди не тече (рос. ничего, укр. ніщо); три батька краще, ніж один (троє батьків); троє феноменальних (!) хлопця (рос парня) – радіо "Ініціятива", 22го листопада 2001го року; три товариша – на позиралі світиться чітка назва роману Е.–М. Ремарк "Три товариші", та це не заважає інтердиктору так само чітко вимовити закінчення множини на кацапський лад – 23го жовтня 2001го року, 1+1; 32 зуба норма – звабище на зубну пасту "норма 32", 1+1, Інтер, ICTV, 2го серпня 2004го року; пан професор, до Вас питання (правильно – пане професоре) –"Без табу", 3го листопада 2000го року, М. Вересень; вічний мій Бог (Боже), я Тебе прославляю – пісня в християнському молодіжному (!) радіовисиланні "У колі друзів"; дай Бог (Боже) Вам друзів і родину – пісня, національне радіо, 4го липня 2004го року; пречиста Діво Богородиця – пісня Алли Попової[3], радіо, 17го листопада 2001го року; влада добре підготувалася, аби запобігти нещасних випадків (нещасним випадкам, – поплутане з ро´сийським избежать несчастных случаев) – "Вікна опівночі", 28/29го лютого 2001го рок