Бо таки на велику та підступну брехню ще треба мати досить ґлузду та обізнаності.
Далі шлях лежить через Венеру, через величність або ницість, хто на що здатен, виходячи зі своєї Волі вибору, почуттів. З Венерою все пізнається через доторки, смаки, відчуття. Хочеться кохати й бути коханим, діставати насолоду від матеріального прояву любові. Тут також діапазон широкий, хтось вимірює любов діамантами й маєтками, а хтось — ніжним цілунком і теплим поглядом. На все воля, на все!
Хтось шукає насолоду у споживанні харчу й розносить його тоді вже за принципом Юпітера, як надувну кульку, а хтось насолоджується музикою і тонкими смаками, легким білим вином, вишуканим убранням, інтер'єрами, картинами та живописом. Для останнього має під'єднатися до танцю Нептун, оскільки він високий естет, невловимий і неосяжний, незбагненний на перший погляд. До нього дійдемо.
Так приводить оця цікавенька дорога, а чи цей дивний танець особистих планет гороскопу до Марса. Тобто до дії. До діяльності, енергії й сили, до сексу. Варто зазначити, що в будь-яку діяльність потрібно вкладати свої пізнання, чи то знання Меркурія, й керуватися певною етикою та естетикою Венери, бо інакше та діяльність може не вирізнятися чимось особливим і обмежитись виключно сексом. А в найгіршому випадку поле тієї діяльності звузиться до носіння ложки до рота. Про ниці інстинкти, що можуть вилізти з Еґо й Душі при діях Марса, без включення вищих меркуріанських та венеріанських енергій, краще не згадувати, бо все то не людське, навіть не тваринне. То вироджене, вивернуте й трансмутоване в страховисько.
Після певних здобутків на цьому особистому рівні виносить людину на інший рівень. Соціальний. Тепер мають підключитися енергії
Юпітера і Сатурна. Ці двоє зможуть визначити свободу та велич людини. Та не самі собою, а за бажання самого власника. Отже, Юпітер дасть широту поглядів, відкритість до нових і чужих світоглядів та культур, розширить межі розумові й фізичні, доведе до незвіданих, захоплюючих висот. І ось тут знадобиться Сатурн. Учитель, екзаменатор, закон. У справді вільної людини Юпітер має діяти на зовнішньому рівні, а Сатурн на внутрішньому. Тоді Сатурн, при усіх юпітеріанських широтах і висотах, не дасть, аби знесло дах, не дозволить задерти носа, а отже — колись і боляче одержати по ньому. Не дасть дійти до гордині. Все, що зробить Сатурн — допоможе здобути розуміння і чуття своїх рамок і дозволеності, коли будуть поважатися чужі світогляди й культури, та шануватися своя. Дасть можливість вибудувати в собі міцний стрижень, особисту опору і фундамент, щоб не розмило в чужорідному, щоб не відступилося від вірного шляху.
Тому за добре розвинених енергіях Юпітера і Сатурна людину неможливо ув'язнити. Зовнішні кайдани будуть обмеженням тільки на фізичному рівні. Сильний Юпітер, неможливо затиснути в рамки, а Сатурн допоможе в тяжких випадках витримати будь-які стіни. Але це уже вища арифметика. Бо насправді те, чого людина боїться найбільше, — бути вільною. Оскільки воля накладає обов'язок і відповідальність, що є сатурніанським. Воля — то не вседозволеність, як дехто думає, то не хаос, оця вигадка матеріального, людського світу. Воля — це Закон. Розуміння законів і правил, що можна, а чого і чому — ні. Вміння дотримуватися золотої середини, залишаючись при цьому внутрішньо необмеженим.
Вільна людина — це ще людина обізнана, якій відкрилась можливість доступу до пізнання, яка пробувала різні смаки, але при цьому не втратила відчуття та розуміння межі. Бо відсутність межі — справа небезпечна.
Ці двоє, Сатурн і Юпітер, — перша сходинка до висот, і це те, що може дати людині мудрість.
Далі — шлях за хмари. Він під силу одиницям.
Там, на вершині, планетарні енергії Урана, Плутона, Нептуна. І про них розмова також непроста. Але оскільки стислість — сестра таланту, то спробую стати талановитою, — Фотіні вкотре мило усміхнулась.
— Гайда ж до Плутону! — підняла руку Слава.
— То вища октава Марса, не будь-що. В ньому захована сила необмежена. Головне — пам'ятати, що сила без розуму — то горе й нещастя. Така плутонівська енергія призведе до розрухи і знищення. Та все ж таки за першого-ліпшого включення розуму ця сила здатна трансформувати і вивести на наступну сходинку, вищу та якіснішу за попередню. Не обійдеться й без болю та втрат, але людина відчуває біль, щойно потрапивши у цей світ і роблячи перший подих. Отож, нових початків без болю не існує, навіть не сподівайся. Особливо коли перед початком чогось нового маєш закрити за собою старі й пошарпані двері або викинути зачовгані й затерті капці геть на смітник. Така процедура ще називається звільненням від старого й непотрібного, від того, що псує нашу енергетику і тримає на прив'язі... На смітник корисно викидати не лише старі капці. Але, гадаю, що Меркурій у тебе працює ... — глянула скоса на Славу.
Та лиш кивнула головою.
— Плутонівські енергії — це те неймовірне, що народжує нову квітку на попелищі. Це та величезна магічна сила, що дає крила і ти летиш. Це довгий, мученицький процес, що підводить до межі гусінь, — і ось уже тріпотить крильцями чарівний метелик. Коли приходить в гості Плутон, його варто прийняти мовчки, терпляче витримати цей візит, бо проти нього немає сили. І нема дверей, що стануть йому на перепоні. Залишається лише зрозуміти — отой меркуріанський голос має завжди бути включений на повний діапазон, для чого й завітав Плутон. Даси йому те — і народишся оновленим, звільненим, кращим.
Далі — Уран. Цей непокірний, вічний молодик, котрий уявляє про себе казна-що!
Але чому б і ні, коли його енергії — це другий кінець палиці, на якій засів Меркурій. Уран — то вже розвинений розум, що дістався межі геніальности, або ж повна втрата логіки і безумство. Він тримає в своїх руках оте бажання свободи, що досягається через знання. Але неправильне використання його енергій веде до протилежного, до безумства. Зрештою, та межа дуже тонка, тому досить часто геніальні люди здаються для решти трохи дивними. А насправді вони
не дивні, а просто інші, бо пізнали те, чого іншим не вдалося. Уран породжує непокору і веде до новизни, та недаремно володарювання надалося йому у знаці Сатурна, бо Сатурн має стримувати від божевілля, від цілковитого безладу, сліпої непокори чи відмови від нового і корисного, бо довгий застій — то деградація. Працюючи злагоджено, енергії цих двох планет легше просувають у життя нове й прогресивне, і приходить воно через розумні й поступові реформи.
Та досить про Уран. Його енергії ми уже відчули, і ще побачать наші очі.
Прийшов час завітати на поріг до Нептуна, володаря людських Душ. Цього незбагненного, загадкового, майже ілюзорного імператора підсвідомості. Разом із Місяцем вони іноді граються в дивні й небезпечні ігри.
Нептун — то вища октава Венери. Так, до любові він має прямісінький стосунок, хай то тебе не дивує, — вловила здивований погляд Слави, — окрім любові, стосується краси, розуміння її у Природі та мистецтві, музиці й поезії. Дає здібності самій людині творити цю красу, творити загалом і любити безмежно, жертовно, самовіддано. Так, кажуть, любив Христос. Йому вдалося стати на тремтливих і таємних, тонких, аж повітряних, невловимих, як спалахи блискавиць нептунівських струнах. Стати й заграти самому.
Так, зрештою, любить сам Творець...
Душа приходить у життя, щоб навчитись, дорости до такої Любові і повернутися до своїх витоків.
Та ось знову біда. Страхи не покидають. Страхи, ці найтяжчі кайдани, які одягає людина на свої рамена добровільно. Страхи, що є перепоною і до геніальности, й до польотів у високості, й до любові. Та що там говорити про такі високі речі, коли страхи відбирають можливість пізнати ближче іншу людину, мову, світогляд. Коли страхи відбирають здатність насолоджуватись чимось новим у матеріальному житті, вони зупиняють кохання, відбирають здібності й таланти. Зрештою, породжують нещастя, злидні, тупість.
Отак, через страх, важко пізнати чарівну силу Плутону, неорди— нарність і особливість Урану, красу й паморочливе почуття любові Нептуна.
Потрапляючи під вплив плутонівських енергій, людина з рабською, застояною своєю природою просто гине. Від уранівських енергій втрачає розум або все рушить на своєму шляху, породжуючи анархію. Під впливом Нептуна, не маючи свободи і знань, спивається. Шукає вихід до волі через наркотики, і лише тоді, під дією отрути, може дозволити собі любити. Але поступово деградує, бо отрута на те й отрута, і тоді залишиться в нагороду — ненависть та озлобленість на весь світ.
Біду несе страх. А невігластво його породжує. З цими братами— близнюками ніколи не пізнається політ, не досягається світло від знань, не приходить щастя. Бо воно там, у пізнанні й пошуці. У постійному розвитку і зміні себе, нехай через біль і страждання. І воно таки там, у незвіданому й безмежному Океані. У хвилях всеохоплючої, всесильної, Божественної Любові!
І сидимо ми оце біля порогу володаря Риб і володаря Душ... — Фоті— ні раптом замовкла й глибоко зітхнула, лице її горіло.
— Ти вся світишся, — зауважила Слава, — так натхненно й цікаво все розказала, аж у мене в грудях щось запекло.
— Це добре, що запекло, значить, зацікавило. А якщо зацікавило, то прийдеш колись туди, куди прийшла я.
— Знаєш, слухаючи тебе і роздумуючи над нашим життям, доходжу висновку, що людство перебуває в тенетах невігластва. Може, не всюди вони одинакової міцності, ті тенета, та все ж.
— Так і є. Так було завжди. Людина не може пояснити все, чого хоче. Або боїться, або плюється на те, виказуючи свою зверхність. А насправді виглядає все те жалюгідно в очах Всесвіту. Хоча мені далеко до того, аби зрозуміти Всесвіт, але намагаюся дивитись на речі і світ не знизу, а зверху.
— І при цьому не стаєш зверхньою, — зауважила Слава.
— Коли піднімаєшся до висоти польоту орла... До речі, я говорила тобі що стрибала з парашутом?
— Ні! — захоплено дивлячись на Фотіні, відповіла Слава. — І де тебе лиш не було!
— Отож, той політ дав мені можливість пізніше, в медитаціях, підніматись до тих висот знову. Хоча, цього можна досягти думкою і без стрибків з парашутом. Коли я там, все інше, те, що тут, виглядає таким мізерним, незначним, не тільки за розмірами, розумієш?
за знову кивнула головою.
і проблеми, всі турботи збігають перед очима, мов бистра ріка, вони мають початок і кінець.