Не підходить. Чотири літери.
– Грип.
– От спасибі. Точно.
Ви щезаєте в кімнаті.
– Вже почалось, – кажете дружині. – Почав кросворди розгадувати. Давай швиденько снідати, забирай малих і в зоопарк. Мене зачиняй, бо працювати треба…
Не встигли й фразу закінчити, коли дзвінок.
– Прошу пробачення, але не те… Перша літера "я", остання "р".
– Ящур.
– От спасибі. Кажуть, ви за професією інженер сільськогосподарських машин.
– Ні. Я історик.
– От чудесно. Тоді ви повинні знати місце битви Богдана Хмельницького з поляками.
– Жовті Води.
– Довга. Дайте коротшу назву.
– Пилявці.
– Ні, п'ять літер.
– Батіг.
– Що-о?
– Батіг, – кажу.
– Як батіг?
– Дуже просто. Місце битви Богдана Хмельницького під Батогом. Батіг – назва поселення. Нині його перейменували на село Веселе.
– Ага-а! От спасибі. А не скажете, хто в нашому будинку зоотехнік?
– Офіціант.
– Хто?
– Наш офіціант із ресторану "Млин".
– Ага! Так він зоотехнік… Цікаво. Побіжу до нього.
Через хвилину-другу.
– Пробачте. Питання з історії: домашні птиці, що врятували Рим.
– Гуси.
– Невже? Точно… Лягає… Цікаво, чи немає у нас у будинку перукаря?!
– У двадцять першій квартирі. Колишній агроном.
– Невже? От порадували!
Сусіда мчить на п'ятий поверх. Вихідний почався. Ви поспішаєте у ванну. Почистити зуби. Раптом стук у двері.
– Пробачте… Питання по вашій лінії… Назва кладовища, на якому поховано українського композитора Степового.
– Байкове, – гукаєте ви.
– От спасибі. Ну, ви – як я. А той зоотехнік ні в зуб ногою. Питаю його: свійська тварина. Самець. Чотири літери. Не знає.
– Кнур, – підказує син.
– Ти диви. Точно. Вгадав. Ну й синок. Цікаво, чи немає у нашому будинку літератора?
– Є. Колишній аптекар. Тепер вірші пише.
– Правда? Ну, ви мене вбили. Я побіг.
Ви сіли до столу. Дружина подала сніданок.
– Пробачте… Ви нікуди не поспішаєте?
– Ні, а що?
– От чудесно. Значить, попрацюємо разом. Аптекар не відчинив. Порося. Цікаво, чи є в нашому будинку артист? Тут питаннячко… Назва з трьох літер. Точніше – прізвище… Видатний український актор… Невже був такий? Із трьох літер?
– Юра, – кажу я.
– Та ні. Тут прізвище, який вам Юра.
– Юра, – повторюю. – Гнат Юра.
– Правда? Точно, збігається. От здорово. Юра! Ну й прізвище! Ніколи б не подумав.
– Є ще коротше!
– Не може бути? Яке!
– Ле.
– А це хто такий?
– Письменник Іван Ле. Автор "Роману Міжгір'я".
– Сам написав? Цікаво. Давайте запишу. Може, згодиться. Корабельний кухар. На "ки" починається і "ки" кінчається?
– Кок!
– Ну, точно.
– Місто, де навчався Ломоносов? Чотири літери.
– Київ.
– Як? У Києві – Ломоносов? Точно… На "ки" починається, на "ви" кінчається. Ти диви! Хто у нас педагог?
– Продавець газводи.
– Із другого парадного?
– Еге ж.
– Ну, спасибі. Я побіг. Ви ж нікуди не виходьте. В мене ще є журнальчик.
Я взявся за склянку. З холодним чаєм.
– Пробачте. Педагога нема. Може, ви скажете, як звали батька Віри Павлівни з роману Чернишевського "Что делать?"?
– Павло.
– У мене новий кросворд із "Огонька". Тут по-російськи.
– Павел.
– Ну й пам'ять у вас! Точно, перша "пи", остання "ли". Побіг до зоотехніка. Смачного вам…
– Жінко, підігрій чай, будь ласка…
Коли:
– Пробачте, але зоотехнік – свиня. Не відчинив. Хоч я чув, як він ходить по кімнаті й чавкає. Ну й люди тепер пішли. В мене двері не зачиняються, а тут людину не пустити на поріг, не допомогти. Питаннячко – раз плюнути: домашнєє животноє.
– Корова.
– Точно. Ну, спасибі. Виручили. А я вже розхвилювався. Вік не забуду. Ви найпрекрасніша людина. Смачного вам. Я побіг. Скажіть, у нашому під'їзді ботаніка нема?
– Сусід над вами.
– Невже? Він же пиво продає коло стадіону?
– Кінчав сільськогосподарську академію.
– З вищою освітою, значить. Недарма у вихідні дні при краватці ходить. Я побіг…
Коли дзвінок.
– Це знову я. Свійська тварина?
– Осел.
– Ну, спасибі. Ні, не підходить.
– Ішак, баран, – вигукуєте ви, поспішно натягаючи штани.
– Ну, спасибі. Ні, не те. На "си" починається, на "я" кінчається?
– Свинья.
– Пробачте, в мене вже український кросворд. Із журналу "Знання та праця".
– Значить, свиня.
– Точно. Ну, спасибі, як я одразу не здогадався!
– Найзручніший вид міського транспорту! На "ти" починається, на "і" кінчається. П'ять літер…
Нарешті сусіда мене доконав. Цього я й досі розгадати не можу. Весь дім на ноги підняли від зоотехніка до офіціанта. Але, хоч убийте, – ніхто не знає. Кліточки в сусіда так і не заповнені. Це був перший кросворд, якого сусіда не розв'язав. Я йому співчуваю.
P.S. Сьогодні випадково дізнався: найзручніший вид міського транспорту, виявляється, таксі. І як я зразу не здогадався. Ох і зрадіє сусід!
Як розгадувати сни
Певен, що в наш атеїстичний вік це питання хвилює багатьох. Якщо я не правий, то скажіть мені, чому й досі від своїх знайомих ми чуємо:
– Слухай, ти не можеш сказати, що міг би означати такий сон? Нібито я йду по рівній бруківці, дивлюсь, а то вже не бруківка, а звичайнісіньке болото. І воно мене засмоктує, засмоктує. Що б це означало?
– Гонконгський грип. Згадаєш моє слово, через день-два захворієш. Пий горілку з перцем і їж цибулю й часник, – каже ваш знайомий.
І ви тієї ж миті відчуваєте, що вас і справді ломить, проймає то жар, то холод. Минає день, другий, а грипу нема. Є інше – догана на роботі за випивку. От піди і вгадай, до чого був той сон. А все чому? Ліквідували сонники. Перше, пам'ятаю, приснився сон: пес, приміром, укусив, але кров не пішла. Розгорнув сонник на потрібній сторінці, глянув і засяяв: поцілунок друга. Якщо собака, то поцілує друг, якщо сучка – то жінка. От на півдня і є роботи. Все згадуєш, хто ж тебе вкусив: сучка чи песик.
Сонник – то велике діло. Без сонників не проживеш і в атеїстичний вік. Бо сни, як відомо, сняться навіть тим, хто страждає на безсоння. То як же відгадувати ті сни? Перш за все, сон треба запам'ятати; по-друге, щоб він збувся (якщо це гарний сон), то, вставши з ліжка, нізащо не дивіться у вікно. Якщо поганий сон, негайно кидайтесь до шиби і вивчайте краєвид. І той поганий сон як рукою зніме. Отже, віднині ви свої сни можете регулювати. Але постає інше питання: як дізнатись – гарний сон чи поганий?
Вам сниться пес із ланцюгом на шиї. Ланцюг прикутий до будки і собачого полумиска. Це гарний сон. У будці тепло, затишно, гріє сонечко, повіває легенький вітерець, і пес спочатку їсть із череп'яного полумиска, а потім з олов'яного. Далі, дивись, і мідну миску хтось йому підставив. Це чудесний сон.
Якщо на собаці ще й золотий ошийник, прикрашений медалями з останньої собачої виставки, то це сон-мрія. Після такого сну можна спокійно сідати в метро, бігти по ескалатору, сідати в ліфт і навіть у таксі. Ніяка неприємність на вас не чекає.
Добре, коли сняться сходи. А краще, коли драбина. Не лякайтесь, як раптом побачите, що ви по ній деретеся вгору без голови. Голова ж ваша не на в'язах, а під пахвою чи прив'язана до ноги. Головне, аби ви дерлись угору. Це сон добрий. Не страшно, якщо несподівано спіткнетесь і полізете по драбині рачки. Ще краще, коли замість ніг і рук у вас виростуть лікті. Якщо це присниться, вважайте, що сон у руку.
Непогано, коли сняться крісла. Особливо, коли спочатку малесеньке-малесеньке, а тоді все більше й більше. Це гарний сон. Якщо сняться штани, та ще й протерті в одному місті, а крісла з більшого стають все меншими й меншими, то сон – не доведи господи.
Погано, як сняться ті ж самі сходи чи драбина, але голова у вас не під пахвою, а на плечах. Ноги – не лікті, а замість щаблів – павутинки бабиного літа. Це сон неприємний. Після такого сну можна негайно писати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.
Недобре, якщо сниться той самий пес із позолоченим ланцюжком, але він не мирно дрімає, а б'є лапою по черепку й намагається перегризти ошийник. Якщо це йому не вдається – півбіди. Якщо ж обриває ланцюг і перекидає надщерблений полумисок – біда. Після такого сну не варто перебігати вулицю в недозволених місцях, іти на червоне світло й проситись у профспілкову відпустку.
Милий сон, якщо сниться лазня і вас тазиком ніхто не б'є по голові. Ви стоїте серед голих одягненим (у сні таке ж буває) і намилюєте самі собі шию. Після такого сну можна відвідувати наради, займатися самокритикою, кидати репліки під час зборів і ходити до молодиць. Погано, коли сниться та ж лазня, але ви голий серед одягнених і вас усі б'ють по голові тим же тазиком та одночасно намилюють шию і регочуть. Після такого сну не варто купатись у річках, озерах, басейнах, а також ходити по карнизах сімнадцятиповерхового будинку.
Мабуть, немає такого сновидця, який би не запам'ятав сон, у якому він хоче від чогось утекти. І не може. Це не страшний сон, і лякатись його не слід. Це гарний сон, бо, як відомо, самому від себе не втекти, хоч дехто й намагається.
Дуже неприємно, коли сниться жінка. Зодягнута в чорне, або ще гірше – взагалі не одягнена. Тут передчасно не радійте. Бо це, по-перше, сон, а по-друге, поганий. Бо ж відомо: жінки нікому не приносили щастя. Тим більше – чужі. Того тижня бійтесь гречки і не вживайте гречаної каші з вишкварками чи з козячим молоком.
Цього, гадаю, досить. Я навів приклади найпоширеніших снів. Інші, як на мій погляд, уваги не варті. Бо решта зв'язана з дріб'язками, сімейними та службовими. На кар'єрі такі сни не позначаються, їх не слід і запам'ятовувати. Може, знайдуться товариші, які не погодяться з моїм трактуванням снів і почнуть запевняти, що в житті все навпаки. Не вірте їм. То говорять або заздрісники, або люди, які більше вірять у забобони, ніж ви, і в них від того вже запаморочення. Чи варто прислухатись до їхнього базікання?
Як точити ножі
Побутова порада
З власного досвіду я знаю, що найкраще точать ножі жінки. Бувають, звичайно, рідкісні винятки, коли вам несподівано набридає періодика і на душі стає сумно-сумно.
– Ти б хоч ножі поточив!..
А й справді, чому б вам і не поточити ножі. Але як? У вашої дружини це виходить блискуче. Ніж буває як лезо бритви.