На всяк випадок, пропоную свої відповіді на сторінці 236. Так чи інакше, ступінь клопотів високий.
291) Додатково, Совєти ще й привчили нас до своїх перекручень: нафта у них називається керосином, зате ропа´ зветься нефтью; олово називають свинцем (пригадаймо вираз: олив'яне небо, а не свинцеве), а цину – оловом; нарти (лещата, снігівці) стали лижами, а лижви (скобзуни) – коньками!
292) З "незалежністю" відкрилася епоха, яку нащадки назвуть епохою Новітньої (Iнтеро-Демократичної) Руїни. В тім, що не стосується прямої американізації (яка не є великою – основна відбувається посередньо – через Москву і русскоязычных бизнесменов-Украинцев), причиною Руїни є існування ро´сийської мови в Україні. Я навмисне написав "існування", а не "поширення", бо це є хвороба такого типу, як AIDS (СПІД) – що не піддається локалізації в силу властивого їй подиву гідного потенціялу аґресивного поширення. Українці не призабули‑б власних слів аж так безнадійно, якби не купалися щоденно в ро´сийсько-мовному оточенні.
Пошесть не щадить нікого
293) В'язкість підступної трясовини звироднілого мовного середовища, у якому плаває українське суспільство, можна оцінити за частотою прикрих схиблень навіть тих людей, тих висилань, тієї книжкової продукції, які справедливо заслуговують на оцінку зразкових. Там, де дійсно видко і патріотизм, і порядність, і якісну працю, відповідальність, інтелект, українську ерудицію. Перерахую те хибне, що мені запам'яталось – не задля прискіпливости чи злорадства, а для того, щоб Читач збагнув глибину деґрадації суспільства зі зразків прикрих помилок чи не найкращих цього суспільства чинників.
294) Один випадок, коли чудовий текст читається слабеньким диктором (якась географічна передача): найвисокі гори світу (найвищі); падаючі камені (спадаючі). З висилання стає очевидно, що гарно відпрацьований текст дали читати не-Українцеві.
295) Інформаційно-аналітична програма "Тиждень" (радіо-висилання): Ґор залишиться кандидатом від демократів, сповнених рішимості (рішучости) йти до кінця – 16го грудня 2000го року.
296) Висилання "Дотик природи", переклад Олекси Негребецького: щоб отримати кучку (купку) барвників треба (краще: слід, потрібно) переробити 1000 устриць.
297) Радіожурнал "Слово", 14го жовтня 2001го року: на свято Покрови прихожани сходились до церкви. Навіть з'совєтизований тритомний українськоро´сийський словник 1980(1)го року дозволяє тільки одинєдиний переклад ро´сийського прихожане: парафіяни.
298) Мова біля-церковна: "графік богослужень в храмі монастиря монахів студійського уставу на літній період". З засади, не повинен би‑м втручатися до незвіданої для мене області церковних паперів, але от прийшлось мені подібне оголошення прочитати, і, як звичайний мирянин, учув я певну штучність. Бо сподівався від церкви більшого консерватизму, щоденної вишуканости, продуманости. Не знаю, чому, але мені більш звично було‑б читати: розпис, розпорядок, розклад, замість графік; ченців замість монахів; чину або статуту, замість уставу; час замість період. Церква сама вибирає, як їй іти в ногу з часом, мені лиш було‑б прикро, якби ця хода зі статечної переходила на легковажно-популістську, якби цей крок, ступінь, з виважено-консервативного, плеканого, дистинґовано-розміреного, збивався на поквапливо-простюхівський. Складається враження, що церква не має з кого вибирати – коли йдеться про кваліфікованих працівників секретаріяту. Чомусь залучають таких‑же "лопухів", як і в иньших "медіях" чи канцеляріях. З такими‑ж схильностями до бездумного мавпування всеукраїнської мовної глупоти: "Шановні співгромадяни!" Що за "грамотій" складає тексти звернень від імени кардинала Любомира Гузара? ("Поступ", число 28(885), 28/II – 6/III 2002го року). Просто написати громадяни – надто "буденно"? (гляди сторінку 26).
299) З другого боку, церква залучає "круто сучасну" молодь до активного мирського життя, намагаючись популяризувати свої морально-етичні позиції (що є добре), та при цьому сліпо мавпує західно-европейський стиль (що є зле). Складається враження, що в молодіжному при-церковному середовищі Україна щезла повністю! Церква замінює українську справжню мову англо-латинською мішаниною, відкидаючи добрий досвід передвоєнного Пласту, греко-католицького патріотичного чину, і я заризикую навіть сказати – відкидаючи українську сутність діяльности митрополита Андрея Шептицького. Наприклад: при парафії Церкви покрови Пресвятої богородиці виховники, натхненники, провідники, вчителі, наставники і т. ин. у дитячому таборі звуться аніматорами. (Львівське радіо, 7го серпня 2004го року) В Українському католицькому університеті щось подібне зветься тутором. Може переїдемо усі разом до Америки і дамо спокій – відступимо дряхлу Неньку Московській епархії, коли несила по-своєму називатись?
300) "Гіпотези про Ісуса", стор. 76: "…якщо брати до уваги ту кількість протирічивих (суперечливих) прикмет…"; стор. 87: "згідно точки зору" (правильно – згідно з точкою зору). В цілому книга перекладена о. Гайдуківським гарною мовою. Однак церковні достойники наші мають ту особливість, що їх мова часом тяжить до таких кацапізмів, які спровоковані залишками церковно-слов'янських архаїзмів. Цим потягом до консерватизму пояснюється недовіра до нових гарних українських слів, упроваджених вкраїнськими вченими-лінґвістами десь у XIXму–XXму століттях.
301) Володимир Яворівський: на Новій Землі було зірвано (підірвано) ще одну атомну бомбу – авторська програма, національне радіо.
302) Сергій Набока у висиланні "Доброї ночі, Україно": нав'язати думку (накинути); людина, яка у себе вірить, і у якої все получається (якій усе вдається) – це про п. Ржавського; якщо не получається поправити закон…; схоже, що в парламенті сформується більшість (рос. похоже, укр. виглядає так, що…, скидається на те, що…); будь-яку справу можна висадити в повітря, вибухнути (підірвати) зі середини (14го грудня 2000го року); вже десять років будуємо і ще досі толком (до пуття) не збудували… (8го листопада 2001го року); кричущий (волаючий – 25го жовтня 2001го року); мусимо подивитися фільм, який довго вже чекає того, щоб ми його подивились (тоді‑ж) – можна‑ж було хоч раз вжити синонім оглянути![23]
303) Відступимо на хвилину від нашого принципу – не критикувати мову неофіційних осіб під час всіляких репортажів, вивідок ("інтерв'ю") з приватним народом, – і глянемо, чим накипіла митецька молодь в київському середовищі (зовсім, до речі, симпатична молодь). Беремо висилання "Доброї ночі, Україно" у ніч на 22е березня 2001го року. Ігор Подольчак: "не дивлячись на жодні перешкоди" (рос. несмотря, укр. не зважаючи); "продвинуті українські художники" (передові малярі); "якщо хтось схоче прийняти участь" (взяти участь); "спробувати продвинути Україну на виставці" (випхати, проштовхнути, просунути, виперти, висунути). Ігор Дюрич: "дуже спокійно розходуються ресурси інтелектуальні" (тратяться, марнуються); "це пов'язане зі зняттям приміщення для павільйону експозиції" (з винаймом). Сам Сергій Набока теж грішив спрощеною лексикою: "в мене трішки інша задача" (иньше завдання – плутанина з родом іменника). Слово задача є надзвичайно поширеною помилкою вульґаризації, яка прищеплюється на лєкціях математики почавши від другої кляси "української" школи. Тим часом, такого слова просто не існує. Про що повинні пам'ятати всі інтеліґенти, і мистці разом з ними: "в мене повно своїх задач (завдань) в житті, які я ще повинен виконати" – Микола Гнатюк, радіовивідка, 19го серпня 2001го року. Які ще завдання може мати український співак, крім єдиного – вигнати ро´сийську пісню зі Святого міста?
304) Невідповідність між різними мовами у присвоєнні роду іменникам має несподівані, на перший погляд, наслідки. Коли людина звикла ставитись до певного предмету, як до об'єкту певної статі, їй важко згадати відповідне слово рідною мовою, якщо там воно наділене иньшим родом. Це психологія. Мій колєга, доктор фіз.‑мат. наук, свідомий Українець, виступаючи на науковому семінарі, порівняв форму певної конструкції з обрисами "мексиканської шляпи". Цей термін є поширеним у відповідній ро´сийськомовній науковій літературі. В цій історії особливо мені запам'яталось, що доповідач… надовго задумався перед тим, як вимовити ро´сийський штамп! Виснажений повсякчасним засиллям кацапізмів мозок науковця марно бився якусь хвилину над пошуком українського відповідника. Бо шукав… серед назв жіночого роду! Якби не цей психологічний бар'єр, – напевне дуже легко і не запинаючись вимовив‑би "мексиканський бриль".
305) Десь улітку 2001го року у висиланні під проводом Сергія Набоки пані Галина Сазоненко, директор Українського гуманітарного ліцею Київського університету, вжила вираз "губи шевеляться" замість "уста ворушаться". Природа помилки така сама, що і у Віктора Ющенка, який у записаному на телевізії в березні 2002го року передвиборчому уривку ("кліпі") тричі повторював "праця не затребувана" (не була жадана, потрібна, змарнувалася). Є одна велика спільна біда ново-української еліти: вона зовсім на вважає за потрібне серйозно тренувати свою швидку мову. Тим часом, виробленість, "елітарність" – це плід систематичної праці, а не просто автоматичний результат приходу на престижну посаду. В історії з ліцеєм трапилась ще й зовсім сороміцька приключка. Пані Сазоненко є учителем хемії. Тому оператор хотів, поміж иньшими здобу