і польської), не нищать структури української мови. А запозичення з ро´сийської – нищать дуже! Накидають структуру, небезпека якої якраз і полягає у спорідненості. Живе підтвердження: стовідсоткова москвичка зізналася мені, що при кожному відвідуванні Галичини її переслідує відчуття, ніби саме тут вона чує правильну мову, в порівнянні з якою московська мова звучить як неправильна. Глибокі інтелектуали, професійні лінґвісти можуть вміти гладко розмовляти обома мовами, навіть підкреслюючи відмінності між ними, соковитість та неповторність кожної. Але пересічний, навіть інтеліґентний, чоловік у своїх щоденних клопотах не має часу слідкувати, якою, зрештою, мовою він висловлюється, а тим більше – завдавати собі мороки зі словником. Це справа автоматизму. Кожен знає, як важко позбутися хибних навиків. Кожен педагог, вчитель, наставник, тренер, суворо слідкує, щоби в учня не закріплювалися одночасно з правильними – ще і неправильні рефлекси. В противному разі, у висліді виховається недосконалий спеціяліст, дуже посередній працівник, одним словом, людина-суржик. Одночасне вивчення ро´сийської і української мов – це не те саме, що одночасне навчання маленької дитини як ходити, так і плавати. Від науки плавання в дитини жабри не виростуть. А от від науки ро´сийської мови, особливо в оточуючому ро´сийсько-мовному багні, однозначно виросте мовний мутант. Ро´сийська мова у великій часті є покручем української, а ро´сийська вишукана мова – неправильно розвинутою українською. Тому, замість баламутити учнів неправильним відгалуженням української мови, ми‑б мали їх просто відгородити від московської граматики та семантики охоронним муром.
Чи має українська інтеліґенція свою–ж рідну мову за надійного партнера?
181) Серед пересічної "інтеліґенції" вкоренилася НЕДОВІРА до власної мови, якась сором'язливість щодо вживання питомих та колоритних, власне українських, слів та виразів – саме тих, які і вказують на провалля між ро´сийським та українським способами висловлювання. Тому чуємо: рахунок за сетами (у великому тенісі) – я сказав‑би: на захо´дах на укладах, і не в тенісі, а у відбиванці; незаслужено забуті ще такі українські назви для баскетболу та волейболу: кошиківка, сітківка…
182) На щастя, хоч і рідко, все‑ж трапляється зустріти Українця або Українку, які дивним чином ще не втратили ні розуму ні притомности в нинішньому суспільному, – зокрема, лінґвістичному, – багні. Так, одна пані підказала мені, як називається "дельтаплан": ширяк.
183) Слухаємо далі: видаляє бруд (усуває); як ти з'їздив (просто їздив) – "район Мельровз"; я почала здавати кімнати студентам (винаймати) – "Кондорсе", 3я серія, УТ1, 25го березня 2001го року; вони точно не зашкодили‑б (напевне не зашкодили‑б: слово напевне, вимовлене з притиском, означає повну впевненість); одних саджають, інших випускають (садять (до криміналу) і звільняють) – газета "Експрес" за числа 21ше – 29те серпня 1999 р. Слово саджати належить українській мові та було зареєстроване ще словником Грінченка. Газети, які виходять у Галичині, могли‑б, однак, частіше вживати синоніму "садити", "посадити" до цюпи. Для милозвучности. Те саме стосується і "Поступу" (1го – 7го березня 2001го року, стор. 9).
184) Далі: вони перетворились на ізгоїв (вигнанців) – фільм "Печія", 1+1, 13го січня 2004го року; проворна сорока (метка, моторна, шамка´) – казка для дітей (!) на 1й програмі радіо; з скоринкою (зі скоринкою – збіг приголосних); поздоровляємо з святом кохання (зі святом) – поширений напис на львівських маршрутках; в кінцевому рахунку (підсумку) – депутат Щербак; боляче відразилося на житті (відбилось); безкінечна історія (нескінченна, безконечна); закохалась у шафера (боярина, дружбу, дружка´ – від дружко´) – газета "Говорить і показує Україна", а також пан Яневський у "Першому мільйоні" на каналі 1+1, 2го травня 2001го року; ти‑ж був шафером на моєму весіллі – фільм "Американський президент", 13го грудня 2002го року; доро´га не терпить алкоголю (не зносить) – плакат на узбіччі; нова неслизька тротуарна плитка (плити на хідник); дирекція зовнішніх зносин (стосунків); пульверизатор (прискавка, порскавка, сикавка); цей підрозділ у відповіді за все у Нью Йорку (рос. в ответе, укр. в одвіті, але – відповідає за все) – з телефільму; ми у відповіді за човен перед державою – "Кримінальний загін", "Інтер", 14го березня 2001го року; не діставайте з кишені запальничку (не добувайте запальнички: калька з рос. достать из кармана) – "Школяда" (висилання для дітей!), 23го травня 2000го року; в школі зірвалася граната (вибухнула) – радіоновини 27го травня 2000го року; начинена вибухівкою машина зірвалася – радіоновини, 6го серпня 2004го року; самогубець зірвав (підірвав) гранату – "УТН-вечір", 19го жовтня 2000го року. В цій останній помилці видко лінґвістично-психологічну причину, яка полягає в орієнтації на ро´сийський приросток (префікс): взорвал[21].
185) Фабрика "Світоч" наводнила склепи різними шоколадками з "горіховим" та иньшими "смаками". Воно наче й немає до чого вчепитись, але вухо все‑ж дратує… Бо смак – це швидше назва одного з п'яти змислів (дотик, зір, нюх, слух, смак), а от те, що знаходиться всередині шоколадки, прийнято називати присмаками, при´смажкою, або‑ж так: шоколадка, присмачена горіховим макухом, кавовими фусами, зацвілими конфітурами, чи, скажімо, цитриновими вичавками.
Простюхівство з вищою освітою
186) Не якісь–там змосковщені східняки, а таки місцева галицька "інтеліґенція" виказує брак підставового виховання зі сторони психології мовлення. Усього не перерахувати, кожного не поправити, хочеться лиш сплюнути на землю в присутності такого "інтеліґента" з його лімонами, апельсинами, вафлями, ізюмом, сливами (укр. сливки), грушами (укр. грушки), галстуком замість краватки, качелями замість гойдалки, – і чиї галицькі нащадки, надія нації, катаються на качелях чи каруселі замість просто гойдатися або крутитися. Часом навіть не знаєш, хто задає тон у капарстві: базар, університет, чи бюро чиновника-"патріота". Селюк, який тяжко гарує, привозить на "Привокзальний ринок" "різину" для перепродажу. Але‑ж до нього підходить, окрім пришелепуватого рекетьора, ще й міліціонер, щоб здерти чинш, і добре бачить вивіску "різина". А хто засумнівається в інтеліґентності та патріотизмі галицького міліціонера? До кав'ярні "Мрія" навпроти технічного університету заглядає виключно інтеліґентна публіка – від студента до доцента – і от ця публіка довший час з чистим сумлінням закушувала "пицою". Звернути увагу не було кому – чи, може, очі в тумані?
187) Львівське об'єднання "Іскра" розсилає через радіо-етер оповіщення (т. зв. рекляму) про нові лампочки (18го березня 2001го року). Звідки взялися в Галичині лампочки, коли всі нормальні галичани звикли до жарівок? Причин може бути три: 1) директор фабрики не є Українцем; 2) директор фабрики є хрунем, який або не бажає контролювати свого Інтера-реклямотворця, або не бажає утруднювати собі життя боротьбою із "загальноприйнятими" лайдацькими, як і саме суспільство, "нормами", в такому разі – пощо´ такий директор обтяжує повітря своїм зоологічним існуванням?; 3) бабця директора вдома говорила "жарівка", а вже сам директор на робочому місці висловлюється "інтеліґентно": "лампочка". Такий керівник називається простюхом. Простюх-"інтеліґент", або селюк-"інтеліґент" – не той, кому брак знань з математики чи американського низькопробного сленґу. Простюх – той, хто плює у власне гніздо. Не слід думати, що жарівка є полонізмом. Слово жар важко чимось заступити, хоча воно присутнє в обох мовах. А ось "лампа" – точно походить з латині, вже не згадуючи московську…
188) "Галицькі лицарі" мають улюблене заняття – робитися "винуватцями" різноманітних свят і ювілеїв. Нехитрою українською мовою скажемо простіше: призвідцями окроплених ксьондзами пиятик. Чим вища посада, тим лексика вишуканіша: якийсь Валерій Осадчий у висиланні "національної" радіокомпанії "Банкір" 11го червня 2000го року погоджується, що "закон можна прийняти з певними обмовками". Тим часом, людина, що вміє читати і писати, сказала‑б: "із застереженнями".
189) Учень середньої школи добре знає, що у кістках людини міститься кістковий мозок. Тоді, як депутат Борис Андресюк 29го квітня 2000го року в радіовисиланні "Фактор часу" тішиться, що Президент відкрив центр пересадки костного мозку. Звідки робимо три висновки: 1) що депутат не скінчив десятої кляси; 2) що кожна бабуся на селі твердо запам'ятала, куди їй везти свого внука, жертву чорнобильської змови, – саме в костний центр Президента, а не в жадний "кістковий"; 3) що порушувати офіційні і узаконені українськими нормативними словниками правила літературної мови є для офіційної особи, депутата, законодавця, є іще простіше та безкарніше, чим порушувати правила дорожнього руху.
190) Заступник голови Національного банку(!) повідомляє, що "до кінця року буде випущена нова купюра вартістю одна гривна" (новини на радіо Ера-FM, 5го вересня 2004го року, 2000). Чи справедливо обурюватись, що перекупки на базарі не відчувають ріжниці між гривною та гривнею, коли сам високий державний фінансист не вміє добре вичитати, що ж‑бо оце написано на випущених ним‑же паперових знаках?
191) Якийсь Володимир Васильович з прокуратори хвалився через національне радіо дня 7го листопада 2000го року, о 1530 годині, що "прокурор Дніпропетровської області порушив