Про вбивство вони, очевидно, й не здогадувались. До обіду вони відпочивали. Ніхто з них нікуди не виходив і ні з ким не зустрічався.
— Певно, відсипаються "сови", — мовив сержант, обходячи пости спостереження. — Дивіться, не проморгайте. Я поїхав доповідати...
Через півгодини вони підкотили до білого особняка, що потонув у царині саду. Цвіли запаморочливо жасмин і таволга. Пахла після вчорашнього дощу по свіжому трава, ледь не на очах зеленіючи... Під'їхали впритул до густих чагарників з глоду, терену й дикого винограду, що видрався на квадратні сітки паркана і не давав змоги як слід роздивитися давно не білений будинок. Фасад будівлі з напівкруглими вікнами дав помітну тріщину. Вікна зі ставнями давно вочевидь не бачили петель, тож і не відкривались. Усе поржавіло, облупилося, лущилося і гойдалося на чесному слові... Трухляві дошки ледь висіли.
"Молодик займається коханням, а сад дичавіє. Здичавів сад і здичавів господар", — з сумом подумав капітан Дубль.
Раптом за поворотом промайнула чиясь тінь. Маленька зсутулена і підступна. Чоловічок (а це був саме мужичок) начебто вискочив з-під капоту автомашини і перетнувши дорогу, сховався в одному з густих кущів.
"Кублей! — промайнула думка в капітана. — Чортів Кублей тут як тут..." — він не міг помилитися. Чоловічок оглянувся, ошкірив свої жовті зуби і приклав свого жовтого пальця до тоненьких губ, ще нижче присів, даючи зрозуміти капітанові, щоб і він повторив те ж саме. Мовляв, тихо, злякаєш пташок у гнізді. Вилетять — не піймаєш...
— У чім справа, Кублею? — просичав капітан, буквально вивалившись з авта.
— Спокійно, капітане. Концерт розпочинається. Перші акорди оркестру. Слухайте.
— Що ти з себе Езопа корчиш? Говори в чому справа, — вже спокійніше звернувся до приватного сищика Дубль.
— А ви прислухайтесь...
У дворі особняка кричала жінка.
— Міліція! Рятуйте!..
— Це щось новеньке в їхній оперетці, — усміхнувся Кублей, випроставшись на повний зріст. — Тепер можна не ховатись, капітане. Це "мецо-сопрано" вашої улюбленої "співачки" Феррарі-старшої. Знала б вона, яка до неї міліція завітала, одразу б язика прикусила і дала дьору, — вишкірився Кублей. А вона, бач, вірить у благородство нашої української міліції. Ніби там не ті ж самі кадри, що й за совдепії і не той самісінький стиль...
— Стуліть пельку, Кублею, а не то я сам вам закрию рота.
— Я ж і кажу — стиль точнісінько той самий, а цукор в Україні і досі по талончиках.
— Там же бійка!..
— Ви не помилилися, капітане. Скажу більше, там якраз подаються запізнілі уроки пізнього виховання заблукалої овечки, що раптом відбилася від отари... Наступив початок навчального року. Зараз перший урок по вихованню і вибиванню дурощів з голови через досить-таки звабливий задок, капітане... Ви її бачили зблизька?..
— Хто кого б'є?
— Тренер Василь Король надає перші ази любителям, які збираються стати профі... Якби не ми з вами, капітане...
— Але Василь один на один проти двох... І Феррарі...
— Василь не сам... З ним його кулаки, кохання і ненависть...
— Не забувайте, Кублею, що він ваш клієнт, який може стати пацієнтом "швидкої допомоги". Він же тренер по тенісу. Здається, ще й до того ж з настільного.
— А він перекваліфікувався, капітане. Два місяці тому зайнявся ретельно боксом. Кажуть, подає великі надії на майбутнє. А втім, нам недовго доведеться чекати, капітане. Тож не поспішайте. Вашим людям слід економити сили для майбутніх баталій. Тут Василь упорається сам. Вони ще не в нокауті, але близько до цього. У Василя гарний удар лівою знизу в щелепу. Ваш лейтенант Хорт міг би засвідчити персонально при зустрічі...
— Не зачіпайте лейтенанта Хорта, детективе. Аби не ви...
— Аби не я, ви б чорта з два дізналися про те, що Феррарі близнючки... Ви погляньте на цей талант, капітане, — повернувся Кублей убік двору. — Кожному з них нокаут забезпечений. Дивіться, який чудовий аперкот!.. Вашим хлопцям нічого не залишиться, як попідбирати їх, ніби старі й гнилі груші на землі і повкидати до кузова. Ах, у вас "бобик"!.. Ну, нічого, вони й туди влізуть. Одну секунду, капітане... Заради Бога, не поспішайте!.. Чому ви не приїхали на п'ять хвилин пізніше?.. Ви подивіться який черговий аперкот!.. Ну, Василю, ростеш на очах... А от вам і нокаут... Те ж саме буде і з другим. Ваш Ягідка — не Ягода[9]... Йому залишиться тільки клацнути на зап'ястках наручниками, і ви в дамках, капітане. Гарно вам: Кублей іде як пес по сліду, а Дубль — по сліду Кублея...
— Йдіть ви до біса, Кублею... Не приписуйте собі того, чого не можна приписати, — капітан повернувся до сержанта: — Можете приступати, сержанте...
— Ягода, — зле пожартував Кублей.
— Ягідка, — м'яко поправив Дубль.
— Так, часи міняються. Колись був Ягода, а тепер тільки Ягідка-квіточка...
— Ви й тут не можете обійтися без свого відомства...
— Колишнього, капітане... На жаль, колишнього. Приємні спогади. Ми тоді з такими, як ви, не церемонилися...
Та капітан Дубль його не слухав.
— Зв'яжіть обох одними наручниками: і "режисера", і "оператора".
— А що ж з Феррарі?
— Феррарі нам приведе сам Василь Король, — капітан посміхнувся. — Чи не так, Кублею? Чи може ви знову скажете: дупель пусто?..
— Навпаки, капітане. Я скажу — ри-ба! І цього разу на вашу користь, капітане Дубль...
[1] Очевидно, йдеться про одного із Задніпровських — сучасних популярних українських акторів, але про якого саме, на жаль, нам невідомо. (Примітка упорядника семитомного зібрання творів Олега Чорногуза).
[2] Тут присутній деякий анахронізм: події повісті "Європа-блюз" відбуваються пізніше, ніж події творів "Воскреслий із мертвих" та "Ключ до вбивства", судячи з того, що у двох останніх в Україні грошима є ще купоно-карбованці, а у "Європі-блюз" вже гривні (заміна одних на інші відбулася у 1996 році); і у "воскреслому" та "ключі" Ситорчук вже є генералом, а тут, у "Європі", він названий лише полковником. (Примітка упорядника збірки).
[3] "Лель" — перший український еротичний журнал. Позиціонував себе як ілюстрований літературно-художній і науково-популярний журнал про кохання, що робило його унікальним не лише в Україні, а й у Європі. Назва походить від імені давньослов'янського бога кохання. Засновником і незмінним головним редактором журналу був поет і журналіст Сергій Чирков. Видавався з 25 червня 1992 по грудень 2003 року. Що ж до "Ковбоя", то це напевно натяк на "Плейбой". (Примітка упорядника збірки).
[4] Антон Макаренко (1888–1939) — видатний український педагог і письменник, який перевиховував юних злочинців, перетворюючи їх на достойних людей. (Примітка упорядника збірки).
[5] Вірш Володимира Сосюри. (Примітка упорядника збірки).
[6] На жаль, тут пропущене речення. Напевно, питання — де саме знаходиться притон "Європа-блюз". (Примітка упорядника збірки).
[7] Хоча в час, коли відбуваються події, в Україні грошима були вже гривні, багато хто за старою звичкою ще з совєтських часів називав їх карбованцями або рублями. (Примітка упорядника збірки)
[8] "Бобиком" неофіційно і жартівливо у совєтські часи називали автомобіль-позашляховик "ГАЗ-69". (Примітка упорядника збірки).
[9] Наш герой, очевидно, натякає на кривавий каральний орган — НКВД СРСР та на одного з його керівників — наркома Генріха Ягоду. (Примітка упорядника семитомного зібрання творів Олега Чорногуза).