Вона була мертва.
Твори пережили автора
Некролог
Жахлива смерть передчасно вирвала з наших лав одного з найвідоміших письменників епохи. Багато є письменників, які ще за життя вважаються покійниками. Але є й такі, які живуть і після своєї смерті. Саме до таких письменників належить той, кого сьогодні оплакує вся Україна і світ. Це справді був великий сатирик нашого часу. Єдиний, який мав державні премії.
З-під його невмирущого пера вийшло понад тисячу фейлетонів, гуморесок, сатиресок, десятки сатиричних повістей і романів. Останні ще не надруковані, але чекають на свого дослідника і безсмертя по смерті, як всякого генія.
Його межи нас немає. Він помер. І ми сумуємо, що більше не зможемо побачити цього вічно радісного, з добрими і лагідними очима, майже з дівочим обличчям, дотепника за нашим столом.
Він помер. І тепер ми твердо впевнені: він більше не повернеться. Але його вічно пам'ятатимуть ті, кому він був дорогий і незабутній. Дізнавшись про його смерть, не одна посивіла голова. Він пішов від нас великим боржником. Так і не віддав людям того, що заборгував. Ще більше сліз проллється завтра, коли вийде цей некролог. Плакатимуть друзі, плакатимуть знайомі, плакатимуть читачі, які ніколи не пробачать йому цієї передчасної смерті. Море сліз заллє вулиці, провулки, майдани. Ручаї виллються в одну вселюдську ріку горя і печалі.
Автор помер. Але твори його живуть. Їх і досі ви можете побачити на полицях будь-якого книжкового магазину. І можна вже зараз сказати: вони пережили автора. Він пішов від нас повний сил, енергії і задумів. Пішов у розквіті творчих сил. На зорі свого другого полудня. Спи вічним сном, чарівник веселого слова, влучного жарту і дотепу.
●
Примітки
Як я пишу. Побачило світ у книжці "Морський порядок" (1986) та авторській збірці "Я хочу до моря" (1991). Тут публікується за виданням: Олег Чорногуз. Я хочу до моря. Видавництво "Молодь", Київ, 1991.
Портрет ідеалу. Написано на початку 60-х років минулого століття і вийшло з друку 1964 року в однойменній збірці творів. Тут публікується за виданням: Олег Чорногуз. Портрет ідеалу. Видавництво "Молодь". Київ, 1964.
Янічка. Входить до циклу "Іронічні оповіді за чашкою кави" і вперше надруковано в книжечці "Морський порядок" (Бібліотека "Перця" № 312, 1986 р.). Друкувалося вдруге в книзі "Я хочу до моря" (1991). Тут подається за виданням: Олег Чорногуз. Я хочу до моря. Видавництво "Радянський письменник", Київ, 1991.
Алконавти. Оповідання із циклу "Іронічні оповіді за чашкою кави". Вперше з'явилося в збірнику оповідань українських письменників у 1984 р. Також виходило в книжках "Морський порядок" (1986) та "Я хочу до моря" (1991). Тут друкується за виданням: Олег Чорногуз. Я хочу до моря. Видавництво "Радянський письменник", Київ, 1991.
"А от японці!" Із циклу "Іронічні оповіді за чашкою кави". Побачило світ у книзі "Я хочу до моря" (1991). Тут публікація за виданням: Олег Чорногуз. Я хочу до моря. Видавництво "Радянський письменник", Київ, 1991.
Кошик з цибулею. Оповідка з циклу "Іронічні оповіді за чашкою кави". Вперше надруковано 1991 р. Тут подається за виданням: Олег Чорногуз. Я хочу до моря. Видавництво "Радянський письменник", Київ, 1991.
Морський порядок. Із циклу "Іронічні оповіді за чашкою кави". Надруковано в однойменній книжечці (Бібліотека "Перця" № 312, 1986 р.). Перевидавалося в 1991 р. Тут друкується: Олег Чорногуз. Я хочу до моря. Видавництво "Радянський письменник", Київ, 1991.
Стара діва і Дон-Жуан. Ця дотепна оповідка з циклу "Не тільки гумор" з'явилася вперше у книзі "Я хочу до моря" (1991). Тут подається за виданням: Олег Чорногуз. Я хочу до моря. Видавництво "Радянський письменник", Київ, 1991.
Портрет. Оповідка з циклу "Не тільки гумор". Побачило світ у книзі "Я хочу до моря" в 1991 р. Тут публікується за виданням: Олег Чорногуз. Я хочу до моря. Видавництво "Радянський письменник", Київ, 1991.
Загадка Везувію. Оповідання з циклу "Не тільки гумор" ввійшло до книги "Я хочу до моря" (1991). Тут публікація за виданням: Олег Чорногуз. Я хочу до моря. Видавництво "Радянський письменник", Київ, 1991.
Миша. Входить до циклу "Не тільки гумор" і вперше надруковано в книжці "Морський порядок" (1986). Тут друкується за виданням: Олег Чорногуз. Я хочу до моря. Видавництво "Радянський письменник", Київ, 1991.
Подумаєш, наука! Оповідання з циклу "Не тільки гумор". Виходило в книзі "Я хочу до моря" (1991). Тут подається за виданням: Олег Чорногуз. Я хочу до моря. Видавництво "Радянський письменник", Київ, 1991.
На дачу. Входить до циклу "Не тільки гумор" з книжок "Морський порядок" (1986) та "Я хочу до моря" (1991). Тут публікація за виданням: Олег Чорногуз. Я хочу до моря. Видавництво "Радянський письменник", Київ, 1991.
Дитинство. Веселу оповідку, присвячену світлій пам'яті Остапа Вишні, написано 1959 року і вперше надруковано в періодиці. Входила в авторські збірки "Моральна підтримка" (1962), "Між нами кажучи" (1972) та двотомник автора (1986). Тут публікується за виданням: Олег Чорногуз. Твори в двох томах. Том перший. Видавництво "Дніпро". Київ, 1986.
Кішечка. Ввійшло до циклу "Не тільки гумор" і побачило світ у книзі "Я хочу до моря" (1991). Тут друкується за виданням: Олег Чорногуз. Я хочу до моря. Видавництво "Радянський письменник", Київ, 1991.
Анафема. Іронічна оповідка виходила в збірці оповідань українських письменників "Діла твої, Господи!.." (1965), книзі "Помаранчева Одіссея" (1968), та двотомнику творів О. Чорногуза (1986). Тут подається за виданням: Олег Чорногуз. Помаранчева Одіссея. Видавництво "Молодь". Київ, 1968.
Убивця лежав поруч. Написано 1967 р. і надруковано в книжках "Помаранчева Одіссея" (1968), "Між нами кажучи" (1972) та двотомнику творів О. Чорногуза (1986). Тут подається за виданням: Олег Чорногуз. Помаранчева Одіссея. Видавництво "Молодь". Київ, 1968.
Причина смерті – щастя. Повість-пародія другої половини шістдесятих років минулого століття. Вперше надруковано під назвою "Повість про неписьменного діда" в книзі "Помаранчева Одіссея" (1968). Увійшла до двотомника творів письменника (1986). Тут подається за виданням: Олег Чорногуз. Твори в двох томах. Том перший. "Дніпро". Київ, 1986.
Репортаж. Оповідання написано автором у 1967 р. Надруковано в книзі "Помаранчева Одіссея" (1968). Увійшло до двотомника творів автора (1986). Тут друк за виданням: Олег Чорногуз. Твори в двох томах. Том перший. "Дніпро". Київ, 1986.
Рожева фантазія. Оповідання у фантастичному стилі другої половини 60-х років XX ст. Друкувалося вперше в книзі "Помаранчева Одіссея" (1968). Увійшло до двотомника творів (1986). Тут публікація за виданням: Олег Чорногуз. Твори в двох томах. Том перший. "Дніпро". Київ, 1986.
Вона була ніжна, ніжна... Написано в 1968 році. "Новела" друкувалася в книжці "Помаранчева Одіссея" (1968). Увійшла до двотомника творів (1986). Тут друкується за виданням: Олег Чорногуз. Твори в двох томах. Том перший. "Дніпро". Київ, 1986.
Твори пережили автора. Пародію написано в 1967 р. і надруковано в книжці "Помаранчева Одіссея" (1968). Увійшла до двотомника творів автора (1986). Тут подається за виданням: Олег Чорногуз. Твори в двох томах. Том перший. "Дніпро". Київ, 1986.
Примітки
[1] Гумор цієї фрази у тому, що габа — турецька біла вовняна тканина — аж ніяк не ніжна і не прозора, а навпаки — груба та щільна. В Україні з неї раніш шили жупани та інший верхній одяг. (Тут і далі у виносках примітки упорядника збірки).
[2] "Кава по-сідалковськи" – тобто зварена за рецептом Євграфа Сідалковського, одного з головних героїв іронічних романів Олега Чорногуза ""Аристократ" із Вапнярки" та "Претенденти на папаху".
[3] Обапіл – необроблена дерев'яна дошка.
[4] Джонатан – сорт яблук червоного кольору.
[5] Монітор — невеликий військовий корабель, призначений переважно для внутрішніх та прибережних вод.
[6] Мається на увазі сцена з комедії Антона Чехова "Весілля".
[7] Messerschmitt Bf 109 (також Me 109) — німецький літак-винищувач часів Другої світової війни, наймасовіший винищувач в історії людства.
[8] "Біблія для віруючих і невіруючих" – атеїстична книга Омеляна Ярославського. Уперше біла видана у СРСР частинами російською мовою в першій половині 20-х років XX сторіччя, і з тих пір неодноразово перевидавалася, зокрема в українському перекладі.
[9] Утинок – рушниця з укороченим стволом та прикладом (обріз).
[10] Очкур – це шнурок, тасьма або ремінець, який протягують у верхній край штанів, шароварів чи іншого одягу, щоб затягувати його на поясі.
[11] Українська радянська енциклопедія. Є два видання: 1959-1065 років, у 17 томах, та 1976-1985 років у 12 томах. (Примітка упорядника).