Твій і тільки твій — Рафаель П-К". На зворотній стороні медальйону красивим почерком вигравіювано напис: "Милій Яринці від мене! Р.П-К".
— Тепер ви, капітане, відчули увесь його романтизм? Старшого сина він назвав Рифом, мене — Аскольдом-другим. Не випадково ж ні я, ні мати не хотіли й чути цього імені...
— Я сказав, що в мене останнє питання, але після появи вашої сімейної реліквії, пробачте...
— Прошу, капітане, — великодушно дозволив Іщук.
— Ох, і задали ви мені задачку... Коли й де ви знайшли цей медальйон? Я з практики знаю, що самотні жінки, матері-одиночки, як правило, заводять щоденники, роблять записи... Я перевірив, грубо кажучи, усі шухляди і книги вашої кімнати — жодного сліду... Втім, це й зрозуміло: медальйон ви не могли залишити... Але більше ніяких записів... Адже ж була передсмертна записка вашої матері?
— Я забрав її з собою. Як і медальйон...
— Що в ній було?
— Я знаю її напам'ять до словечка. Адже мати зверталася до мене. "Дорогий сину! Я сьогодні порушую дане тобі слово. Я так хотіла поставити тебе на ноги. Але дане мені слово теж порушила людина, котра ще вчора була мені дорога... Хто він — ти дізнаєшся, але тільки тоді, як помре Ковалевський-Панчук... Після його смерті поїдь до бабусі й візьми в іконі Богоматері золотий медальйон — він знадобиться тобі у важку хвилину. Можеш продати його, якщо буде дуже скрутно, але перед тим розкрий його — і тобі відкриється таємниця мого і твого життя..."
— Ви ікону також привезли до Америки? — уточнив Дубль.
— Ні, капітане, я боявся ризикувати на митниці. Адже то дуже стара ікона, наша сімейна реліквія... Вона залишилась у бабусі... Бабуся пережила маму. Але я, сподіваюсь, переживу бабусю і... Мені ще треба поставити пам'ятник на могилі матері... — Вадим затулив обличчя руками й затрусився в беззвучному плачі.
— Візьміть себе в руки, Аскольде... — підвівся, нахмурившись, капітан Дубль. — Ви до найменших подробиць розрахували, як покінчити із своїм батьком, але зовсім не познайомилися з Карним кодексом нашої держави. У нас відмінено смертну кару, Аскольде. Ми не відправляємо на електричні стільці й не застосовуємо гільйотин. Хоча я й не знаю, чи нам слід цим пишатись... Будемо сподіватись, що правосуддя врахує усі пом'якшувальні обставини...
Епілог
Френк Фебер зняв з пояса останню американську новинку — наручники:
— Поліцейський сувенір, Алексе!
— Сенк'ю, Френку... Та він цього разу не знадобиться... Мій підопічний пообіцяв ні тобі, ні мені не завдавати клопоту. Гадаю, Вакснер долетить до Києва і без "браслетів".
— О'кей, Алексе! Сподіваюсь, ми ще зустрінемося?
— Я б хотів, аби ми з тобою на Дніпрі рибку половили...
— Неодмінно, Алексе. Як тільки вона переведеться у Гудзоні. А у вашому Дніпрі переведуться радіонукліди...
Капітан Дубль обійняв його.
— І сенк'ю за фінансову допомогу... Розцінюю це — як кредит Америки Україні...
— Пусте, Алексе, ми завжди допомагали вам у важкі для вас часи!
— Сподіваюсь, не залишимося в боргу, — плеснув його по плечу на прощання капітан Дубль.
Уже в літаку Вадим несміливо запитав:
— Ви взяли у них гроші на мене, капітане?..
— Ні, я взяв на тебе у них авіаквиток, — буркнув Дубль. — Ти ж забув, на відміну від мене, придбати його на зворотний шлях...
— Але у мене є долари, капітане! Я міг би й сам...
— Залиш їх, Вадиме, для себе. Тобі ще ж пам'ятник матері треба поставити. І найняти... адвоката. За американські долари твою справу будь-який український адвокат єврейського походження виграє. А тим більше, коли дізнається, що ти — єврей українського походження...
Вадим Ішук-Вакснер, чи то пак Панчук-Ковалевський, уперше за останні три дні посміхнувся. "Боїнг-747" набирав висоту, і ось уже білі прозорі кучугури хмар повисли під його крилами.
[1] Ніна Андрєєва — совєтська публіцистка, що 1988-го року прославилася як автор маніфесту "Не можу поступатися принципами". У цьому газетному тексті вона різко виступала проти критики Йосипа Сталіна та виправдовувала сталінські репресії. (Примітка упорядника збірки).
[2] "Стислість — сестра таланту". Антон Павлович Чехов. (Примітка упорядника збірки)
[3] "І який же росіянин не любить швидкої їзди?" Микола Гоголь, "Мертві душі". (Примітка упорядника збірки)
[4] Про справу афганця Джима Пеленса йдеться в романі Олега Чорногуза "Воскреслий із мертвих", де капітан Дубль є одним з головних героїв. (Примітка упорядника збірки)