вимову усенькій Україні було‑б занадто. I має рацію. На відміну від сьогоднішніх "унормалізовувальників". З другим випадком наголосу, у слові "пра´вий", непорозуміння є тоншим і сягає глибше. Подвійний наголос, "пра´ви´й", у тому значенні, яке є антонімом до слова "лівий", признають всі словники. А от для значення "вірний, правильний" – дійсно подається лиш один-єдиний наголос: "пра´вий". Задаймося, однак, питанням: яку семантику насправді має це друге значення слова "правий"? Сьогодні замовчується факт, що слово "пра´вий" переважно вживалося Українцями як синонім "пра´ведного". Звідти і наголос. А в значенні простішому – "той, хто має рацію" – воно вживалося рідко! Словник за ред. А. Кримського (IIIй том під ред. С. Єфремова) подає ось які поширеніші (на той час) переклади ро´сийського "быть правым": мати рацію, мати слушність, ваша правда. Переклади ро´сийського прикметника "правый": справедливий, правдивий, невинний, безневинний, безвинний, неповинний. Чому, на милість Божу, "медія" учепилися, як вош кожуха, одного-єдиного, зі всіх синонімів найменш характерного для української мови, – синоніму "пра´вий"? Коли вже така доля, то варто було‑б якраз у цьому місці та й підкріпити тезу, що "мова розвивається" – лиш не в бік злиття з московською, а в тому керунку, до якого закликали класики – "геть від Москви!". Можна‑ж було впровадити до словника наголос "прави´й" також і в розумінні "той, чия думка вірна". I не боятися гріха ревізіонізму супроти академіків Єфремова та Кримського – хіба‑ж могли вони передбачити, що таке рідкісне значення слова "пра´вий", знамените хіба що своєю спорідненістю з ворожою мовою, стане найпоширенішим в українських "медіях" по-совєтських часів!
Словники – іще раз
107) Політично заанґажованому читачеві може здатися дивним, що я практичне пригнічення сьогоденного українства вбачаю не стільки в заморожених сибірськими морозами кістках патріотів, скільки у відсутності якісних словників та підручників чужих мов для Українців. Тут багато особистого. У школі я користав з англо-українського словника на 25 тис. слів. У студентські роки справив собі словника англо-ро´сийського на 70 тис. Це було 11те видання під ред. Мюллера, 1965го року. У 1974му році УРСР спромоглася нарешті видати англо-український словник на 65 тис. слів, багато в чім просто переписаний зі словника Мюллера, лиш на хохляцький лад. Нині Без'ядерно-Незалежна пропонує своєму науковцю англо-український словник на 125 тис. слів і поруч – англо-ро´сийський на 250 тисяч, як і слід було сподіватися, на "но´вих" реформаторсько-ринкових засадах: обидва за 145 патріотичних гривень, що лиш не набагато є менше від середньо-місячного рівня зарплати-винагороди (у 2000му році) за відданість Демократії, Ринку та Західному безнадійно-цивілізаційному "векторові". Як бачимо, кацапське не завжди дорожче, зате завжди ліпше. Тепер уявімо собі, що в силу своєї безпорадности Ви не змогли еміґрувати і продовжуєте дурити близьких неприкрито-голодним патріотизмом свідомого українського науковця, що з власної невимушеної волі залишився погибати разом з ненькою-Україною, замість вчасно чкурнути вслід за менш патріотичними, але більш зарадними колєґами. Одним словом, Ви намагаєтесь щось тут на голодний шлунок "творити". Оскільки на Заході все уже давно створено, – Ви змушені багато читати (по-їхньому) – і ось Ви, під нестримним напором наївно-відчайдушного патріотичного поривання свого внутрішнього Я, з необґрунтованою, але такою жада´ною гордістю українського свідомого "науківця", сягаєте по англо-УКРАЇНСЬКИЙ словник. Якщо Вам пощастить, Ви дійсно знайдете там необхідну варіяцію перекладу – як правило, тривіяльну кальку з ро´сийського. В гіршому випадку, коли у Вас виникла потреба перекласти щось серйознішого, – потрібного слова (або значення) Ви не знайдете зовсім. Пора сягати по словник кращий, повніший, яким, як ми домовились, є словник англо-РО´СИЙСЬКИЙ. Якщо Ви іще не спромоглися купити до цього часу жодного, і за кожним серйозним перекладом літаєте по словник до бібліотеки, чи вистарчить у Вас патріотизму та грошей, аби придбати у власність відразу обидва словники – за 300 грн.? Бо один лиш англо-український справі не зарадить – бігатимете до бібліотеки і надалі. З чого випливає, що серйозна наукова діяльність – не для патріота. В усякому разі наївного. Якщо Вам дорогі засади лінґвістичної охайности, Ваші митарства лиш почались. Не завжди, але часто, в нашому зрусифікованому середовищі трапляється, що Вам бракне ясної думки, бистрого розуму, не заціпенілої від голоду, холоду, від нескінченних життєвих клопотів, від змагань із хамськими галицькими чиновниками, – притомности мозку, щоби одразу впасти на український відповідник витончено-вишуканого, єдино доцільного ро´сийського перекладу. Найкращий на теперішній час, тритомний, у 1980му–1981му роках якимсь чудом виданий ро´сийсько-український словник далеко не завжди допоможе. Вище вказувалося, які "перли" за совєтськими критеріями вважалися і, стараннями яничарів-лінґвістів, по нинішній день вважаються "нормативними". Справжня інтелектуальна Голгофа безконечного порпання у власній пам'яті, перелистування Грінченка, Уманця, Кримського, Скалозуба, иньших передвоєнних словників чужинецьких слів, все‑ж може увінчатися успіхом. І ось Ви гордо несете кілька своїх абзаців-шедеврів неповторного українського перекладу англомовної інструкції до виготовленого у Тайвані порохо-брудо-смоктально-втягального пристрою, призначеного для ново-укра´инского слабо-язычного споживача… Несете недоуку-коректору, який Вашу виснажливу працю тут‑же забракує в силу "малопонятности". За цей час Кацап, послуговуючись розвинутими ро´сийсько-мовними засобами, напише дві дисертації, уникне докорів націоналістичної совісти, зап'є, за крилатим виразом татуська, "стаканом водки" і забуде всі проблеми. Щоб жити і творити свої діла далі. Може, хтось іще досі не зрозумів, чому Остроградський писав французькою, а Пулюй – німецькою? Найпечальніше в цій ситуації – що нікому немає діла до аґресії Iнтер'язычія і до виродження україномовного загалу. Українець кинутий напризволяще власними лінґвістами.
108) Мені закидають суперечність: нема словників – погано, є словники, хороші й дорогі, – теж погано. Відповідь проста. Українське слово не може бути предметом комерції. Це паршивий ринковий обман, коли Українець раптом виявляє, що бути патріотом – привілей багатих. Не подарую ніколи гидотного відчуття, коли я не зміг купити своєму хлопцеві квитка на першу імпрезу "Українська молодь – Христові", що відбувалася 8го вересня 1990го року на стадіоні Україна. Не було грошей в кишені наукового співробітника, та й годі: самі борги за вікт на душу тиснули. Коли спостерігаю розтовстілих виряджених матусь галицьких "пластунів" – завжди спливає перед очі фото моєї, молоденької на той давній час, матері в колі босих сиріт дитячого садочка "Рідної Школи". Ці босі сироти пізніше рятували честь України. Не знаю, чи захистять чиюсь честь нинішні комп'ютерні пластуни. Знаменитий винахід Горбачова: до нині партія за всіх дбала, а від нині ви самі собі винні, – партія умиває руки, – зовсім даремно і нерозумно був підхоплений "націонал"-демократами, помішаними на анти-соціалізмі. У висліді ми не одержали ані ринку, ані демократії, ані національного відродження. Не є тут моїм завданням переконувати Читача, що комуняцька партія таки повинна заплатити. Мене лиш обурює, що українські ринково-европейські демократи плутають працьовитість з вмінням ошукати. Бажання і готовність докласти рук – з можливістю для непродажного Українця це зробити. Триста років Москаль грабував українську культуру. А тепер "ринкові демократи" переконують мене, що я повинен свою українську мову за гроші відкупити в Інтера назад. Пощо мені така держава, коли моя культура перебуває в цій державі на тих‑же ринкових умовах, що і в Канаді: хочеш мати – плати! Правда, в Канаді держава допомагає національним меншинам. В Україні національним меншинам допомагають иньші держави – Москалі, Мадяри, Чехи, Німці, Жиди, Поляки. Українській меншині не допомагає ніхто. Хочеш мати україномовне компутерне забезпечення – плати. Хочеш мати словника – плати. Хочеш мати вихованих у християнському дусі дітей – плати. Або будь члєном галицьких "аґраріїв", або прямим нащадком привілейованого галицького ксьондза чи адвоката у десятому коліні.
109) А от большевики вміли тим матер'ялом, на поширенні якого їм залежало, і бібліотеки, школи заповнити, і мури на вулицях пообклеювати. Бери – не хочеш. Розумні були большевики. І розумними залишилися. При банках, фірмах, холдінґах, в уряді, та й просто так. Що‑ж до українського "ринкового демократа", то він, вірний своїм ідіотичним ринковим "принципам", продовжує борсатись і переконувати мене, що я у своїй Україні за свою українську мову та ще й повинен платити. В той час, коли вчорашні большевики на чолі з одним чи другим Азаровим тихенько лічать прибутки від платників українських податків. То хто сам собі суперечить, панове?
Трохи про назовництво
…наука чужою мовою не пускає в людині глибокого коріння…
(Іван Огієнко)
Треугольник понятнее ромба для каждого, говорящего порусски. Заставляя детей мучиться с иноязычными "файлами" или "байтами", мы автоматически создаём среду баксов и киллеров, за чем