Окей, Волтер. А це Василь.
ВОЛТЕР (подає руку Василеві). Базіль. Базіль... Окей. Спік ін інгліш, Базіль?
ДЖЕК. Ноу спік ін інгліш.
ВОЛТЕР. А це?
ДЖЕК. Клара — сестра Базіль...
ВОЛТЕР. Веррі велл... Веррі гуд... Міс Україна...
КЛАРА. Сенк'ю, містер Волтер.
ВОЛТЕР. Спік інгліш, Клара?
КЛАРА. Ноу, спік інгліш, Волтер.
ВОЛТЕР. Окей. А ці, соррі, що за леді?
ДЖЕК. Пуцик, Фуцик, Дуцик, Круцик...
ВОЛТЕР. Ієс... Сістер?
ДЖЕК. Ноу, сістер. Приїхали разом...
ВОЛТЕР. О разом... Веррі гуд. Я плачу... Манні-манні!
ДЖЕК. Десять відсотків.
ВОЛТЕР. Окей... Десять відсотків. Від суми?
ДЖЕК. Від твого майна, Волтере.
ВОЛТЕР. Ноу проблем! Окей. Леді Фу-цик — Хіна?
ФУЦИК. Не зрозуміла?
ДЖЕК. Не валяй дурня, Волтере. Говори з ними українською.
ВОЛТЕР. Я питаю — китаянка?
ДЖЕК. Ні, не китаянка. Як ти, Волтере. Юкрейн.
ВОЛТЕР. О Юкрейн!.. Веррі гуд... Веррі файн. Я беру.
ДЖЕК. А цих — Круцик, Пуцик, Дуцик?
ВОЛТЕР. Ноу проблем... Веррі велл... (Розглядає фігури, обходить їх ззаду). Веррі гуд... Супер... Ноу проблем.
ДЖЕК. Як домовлялися, Волтере.
ВОЛТЕР. Окей... Слово джентльмена. А леді Клара? Веррі гуд...
ДЖЕК. Я тобі вже сказав: леді Клара — сестра Василя...
ВОЛТЕР. О Базіль... Веррі велл... Клара — веррі гуд... Двадцять відсотків.
ДЖЕК. Ноу, Волтер... Клара, сестра Василя...
ВОЛТЕР. Окей, Джек. (Волтер бере під руку Джека, відводить його в сторону). Гарна баба... Я плачу гарні гроші. Чому ти не можеш її продати? Василь — лопух.
ДЖЕК. Василь — Махтей.
ВОЛТЕР. Тим краще. Ми цього Махтея обкрутимо.
ДЖЕК. Він її любить... Ні за які відсотки не продасть...
ВОЛТЕР. Ешлі дає добрі гроші... Стартовий капітал.
ДЖЕК. Ні, Волтере... Передай Ешлі — нічого не вийде... Він її ні за які бакси не продасть.
ВОЛТЕР. Тоді для чого він її сюди привіз?
ДЖЕК. Показати Америку, Нью-Йорк, Манхеттен.
ВОЛТЕР. Давай його обкрутимо?..
ДЖЕК. Волтере, він нам потрібний... У нього ж там головний офіс. У Києві... Товару навалом. Ми не можемо втрачати клієнта.
ВОЛТЕР. Окей... Але пам'ятай: Ешлі платить великі гроші... Його матушка розбилася в автокатастрофі. Він без церкви і жінки довго жити не може...
ДЖЕК. Скажи цьому попу, хай потерпить.
ВОЛТЕР. Він не може терпіти... Він фотографію її під подушку спускає... Соррі, ховає...
ДЖЕК. Нагадай йому, що великий піст почався... Скоромне...
ВОЛТЕР. Окей, Джеку. Але пам'ятай — мене "міс Україна" цікавить...
ДЖЕК. Волтере... Вона не продається...
ВОЛТЕР. Він дає добрі манні...
ДЖЕК. Ноу... Я й сам не проти...
ВОЛТЕР. Окей! У тебе ще є товар?
ДЖЕК. Готуємо наступну партію. 90 на 60 і на 90...
ВОЛТЕР. Веррі гуд. (Повертаються до групи).
ВАСИЛЬ. Ну як, Вольтере... Зер гут?
ВОЛТЕР. Що є "зер гут"?
ВАСИЛЬ. Це я по-німецьки. Шпрехаю... Товар вищого класу?..
ВОЛТЕР. О так!.. Веррі гуд... Веррі вел! Але я хотів бачити товар, як у вас кажуть в Україні, товар лицем...
ВАСИЛЬ. Це ж як, без трусів чи що?
ВОЛТЕР. Ноу, без трусів. У трусах... Але без джекід.
ВАСИЛЬ. Окей. У трусах, але без решти одягу. Ти хочеш побачити бюст?.. Можеш не переживати. В усіх бюст, як у Леніна...
ВОЛТЕР. Ноу Ленін... Бюст і гірл... По-вашому у дівчат...
ВАСИЛЬ. У них, як ти кажеш, усе веррі вел.
ВОЛТЕР. Супер... Стриптиз-клаб. Кабаре. Мені треба багато сістер. Юкрейн. Веррі гуд?
ВАСИЛЬ. Будуть тобі "веррі гуд".
ВОЛТЕР. Твоя сістер? (Показує на Клару).
ВАСИЛЬ. Ієс, моя сестра.
ВОЛТЕР. Веррі велл. Я беру. Фігура. Стегна. Груди!..
ВАСИЛЬ. Ноу, Вольтере... Моя сістер.
ВОЛТЕР. Супер-клас, ... віп-персон.
ВАСИЛЬ. Сенк'ю, Вольтере...
ВОЛТЕР. Ноу проблем... Веррі гуд... Сістер. Супер. (Шепче Василю на вухо). Я беру. Двадцять відсотків.
ВАСИЛЬ. Я її навіть за всі сто не продам, Вольтере... Дякую, але Клара не продається...
ВОЛТЕР. Монна Ліза... Ель-Греко... Окей... Ноу проблем... Ще сестри ієс?
ВАСИЛЬ. Будуть, Вольтере...
ВОЛТЕР. Як Монна Ліза Ель-Греко?.. Я беру. Багато беру. Юкрейн — супер! Популлі. Дежав'ю. Оранж лайв. Сістер.
ВАСИЛЬ (до Джека). Що він каже?
ДЖЕК. Він каже, що сьогодні українки дуже популярні в світі. І особливо в Америці після помаранчевої революції. З ними усі хочуть жити і брати їх собі в сестри.
ВАСИЛЬ. Тільки в сестри?
ДЖЕК. Ну-у... Це поки пройдуть випробувальний термін. Такий закон в Америці. Раніше емігранти проходили карантин на острові Свобода. А тепер...
ВАСИЛЬ. Я зрозумів. У "Кантрі-клаб"... Скажи йому, що привеземо через тиждень дві інших... сістер. Ноу проблем.
ДЖЕК. Я йому так і сказав і тобі нагадую: українки — ходовий товар. Беруть з руками і з ногами.
ВАСИЛЬ. Я вже зрозумів: зі стегнами і грудьми.
ДЖЕК. Ну, не можемо ж ми брати без рук... Вони ж не Венери Мілоські?! Ти сам розумієш. А кому потрібна сестра без стегон, без грудей?..
ВАСИЛЬ. А для чого їм ще й вища освіта?
ДЖЕК. Так тільки українки в барах і кабаре з вищою освітою працюють. Поголовна ж освіта в українок. Це ж дуже на Заході модно і добре ціниться. Мови знають. Престиж. Диплом міжнародний.
ВАСИЛЬ. Але я чув... Наші дипломи...
ДЖЕК. Ну, то в медицині, юриспруденції. Там своя мафія... Інородців туди ні ногою... Бояться, що ціни на їхні послуги упадуть... Кругова порука... По всій Америці...
ВАСИЛЬ. А ці для кабаре, для барів, стриптиз-клубів — так я зрозумів? Як живий товар?
ДЖЕК. Ноу, Василю... Частину виставимо під українські церкви, клуби, ресторани, редакції... Там теж є замовлення... Серйозний намір...
ВАСИЛЬ. І це довго триває?
ДЖЕК. Ноу... Такий товар довго не залежується. Це дефіцит. Весь час в русі. Особливо в стриптиз-клубах. Приходь і вибирай. Завжди продати можна. Ноу проблем. Бізнес є бізнес. Товар ходовий. (Василь і Джек ідуть до гурту, тоді прощаються і розходяться).
Картина третя
Василь і Клара на квартирі у Джека. Заходить Джек. Вітається.
ДЖЕК. Хай!
ВАСИЛЬ. Хай, хай, Джеку.
ДЖЕК. Як у нас тут справи?
ВАСИЛЬ. Дуцик нам десять відсотків не заплатила.
ДЖЕК. Як?
ВАСИЛЬ. А отак. Показала дулю і змилась. І помахала мені паспортом з під'їзду. Що тепер робитимемо?
ДЖЕК. Помахаємо і їй паспортом з балкона.
ВАСИЛЬ. Як це?
ДЖЕК. А от так. (Джек виймає кілька паспортів з кишені). Паспорти ж у мене.
ВАСИЛЬ. Але ж і в неї є також паспорт.
ДЖЕК. Звичайно. Я і їй вручив паспорт. Дуцик гадає, що вона найрозумніша і найосвіченіша в світі. Тільки не розумніша, Василю, за Джека. Джек — практик, а Дуцик — лише всього теоретик.
ВАСИЛЬ. Кажи швидше. Не філософствуй і не муч.
ДЖЕК. Справжні паспорти, Василю, у мене. А в Дуцик — справжнісінька фальшивка. Я їм радянські паспорти повиписував. З п'ятою графою. У кабаре з китайським прізвищем і без графи українок не беруть.
ВАСИЛЬ. І що ж тепер робитимемо?
ДЖЕК. Складатимемо прайс.
ВАСИЛЬ. Що складатимемо?
ДЖЕК. Прейскурант наших витрат. Сідай і пиши.
ВАСИЛЬ. Сідаю, пишу.
Джек ходить офісом, диктує. Василь пише.
ДЖЕК. Проїзд в один бік вісімсот доларів.
ВАСИЛЬ. Чотириста.
ДЖЕК. Соррі... Я кажу вісімсот. Туди і назад. Скажемо, Дуцик, якщо так поводитиметься — відправимо назад. В Україну. Газети продавати...
ВАСИЛЬ. Окей.
КЛАРА. І ти вже окейкаєш? Кажи, гаразд... Що ви за українці такі? Не встигне два іноземних слова почути — і вже окейкає. Від Волтера зачамрів...
ДЖЕК. Він валяв дурня. Сам учора з України приїхав. Це остання хвиля XX століття. Дуже багато пройдисвітів. Авантюристів. Шахраїв. Чесні — усі працюють. Манхеттен підмітають. Як ми з тобою...
ВАСИЛЬ. А ти хіба також з України?
ДЖЕК. А ти й досі не зрозумів? Тільки в Америці дійшло?
ВАСИЛЬ. Ну, ти й фрукт, Джеку!.. Чи як тебе раніше звали?
ДЖЕК. Я ж тобі вже казав — Дмитром. Можеш, коли нікого поруч не буде, Дімою називати.
ВАСИЛЬ. Може Дмитриком? Чи ти голубий?
ДЖЕК. Я після цих Дуциків-Пуциків уже синій.
ВАСИЛЬ. То й Волтер такий? Недавно з України?
ДЖЕК. Такий і Волтер. Володька з Мотовилівки. Гадаєш, він не знає української? То він корчить з себе емігранта у третьому поколінні. Два тижні як в Америці. Володька Сівкович. Волтер. Уолтер. Пиши далі...
ВАСИЛЬ. Що писати?
ДЖЕК. Стояли з Дуцик під церквою. Ловили їй багатого жениха. Чотири дні... У дощ, у холод, промерзли — тисячу доларів.
ВАСИЛЬ. Але ж ми стояли тільки один день?! Сонце світило.
ДЖЕК. Пиши, що кажу. У дощ. Ходили навколо гольф-клубу. Три дні — дві тисячі доларів.
ВАСИЛЬ. Ми ж на електровізках для гравців у гольф їздили. Дві години.
ДЖЕК. Я диктую, чи ти?
ВАСИЛЬ. Гаразд, пишу.
ДЖЕК. Ще дві тисячі. Під греко-католицьким собором виглядали женихів у суботу й неділю.
ВАСИЛЬ. Веррі велл.
ДЖЕК. Що таке?
ВАСИЛЬ. Копіюю Володьку. Волтера... Він так гарно вимовляє ці слова. Аж мені захотілося.
ДЖЕК. Зараза. Це у нас, в українців, зараза така. Повторювати іноземщину. А я вже налякався. Гадав, і в тебе дах поїхав. Так... Тепер одяг...
ВАСИЛЬ. Ага... Від Берлусконі.
ДЖЕК. Від Версаччі. Запам'ятай — від Вер-сач-чі. Два че... Від Версаччі — це клас. Ще тисяча триста доларів. Тепер — харчування. Дві тисячі доларів. Є кеш, конто.
ВАСИЛЬ. Який кеш? Яке конто?
ДЖЕК. По-українськи, рахунок. У ресторані "Арізона" розраховувалися готівкою.
ВАСИЛЬ. Який ресторан? Яка Арізона? Ми ж від італійців під деревом піцу холодну їли. Ховалися від дощу.
ДЖЕК. Добре, що ти нагадав. Тоді додамо ще сто доларів. За шкідливість. Ми ж могли там простудитися. Брали напої. Італійське вино (виймає чек) 1848 року — червоне "Гарібальді" і біле "Монах". Перше до м'яса. Друге до форелі.
ВАСИЛЬ. Якої форелі, якого монаха? Чи цього червоного?.. Як ти його називаєш?
ДЖЕК. "Гарібальді".
ВАСИЛЬ. От, от, "Гарібальді". Коли це ми їли і коли це ми пили? Ми ж на піці і хот-догах сиділи...
ДЖЕК. У мене бойфренд у ресторані. Я в нього чеки випросив. Там усе відповідно чеків. Пиши.
ВАСИЛЬ. Пишу.
ДЖЕК. Тисяча вісімсот двадцять три долари і сім центів плюс десять відсотків чайових.
ВАСИЛЬ. Підбивати бабки?
ДЖЕК. Почекай з бабками. Мене дівки цікавлять. Ми ж її цю, Дуцик, ще розважали.
ВАСИЛЬ. На чому розважали?
ДЖЕК. На американській "гірці". Вона ж захотіла побільше адреналіну отримати.
ВАСИЛЬ.