буємо "неологізм" забавний в українській частині. Чому "неологізм"? Та тому, що у свідомості нормального Українця забавний означає те саме, що і забарний, себто "той, хто бариться", повільний. Або таке. Перед большевиками Українець на сході, коли говорив покрасити, то мав на увазі те саме, що й Кацап, коли казав украсить, скрасить. Так що ми мали декілька синонімів: прикрасити, оздобити, бути окрасою, скрашати, окрасити, покрасити. Тритомний словник 1980го року чомусь уважає, що українське покрасити має бути синонімом до… помалювати!
87) Або таке. Спробуємо знайти переклад слова "сыщик". Виявляється, нормального перекладу просто… не існує! Єдиний відповідник, який подається без поміток – детектив, що є спільним запозиченим словом як української, так і для ро´сийської мов. Решта відповідників, властиво, заборонені цим словником для повсякденного вжитку: шпик, нишпорка кваліфікуються як зневажливі, слідець, слідчий – як застарілі. Прикладів меншевартісного упокорення українськї мови у цьому (й досі найповнішому) академічному ро´сийсько-українському словнику знаходимо більше: рос. створка книжкової оправи має виключно "застарілі" відповідники – застібка, застіжка; рос. останки теж не має відповідника, окрім "застарілого" рештки, забутки та "розмовного" останки. А може, ми усю українську мову віднесемо до "застарілих", та й баста?
88) Дня 30го січня 2001го року, виступаючи через Львівське радіо, обласний епідеміолог замість дивоглядного, але "освяченого" словником терміну опірність (орґанізму), могла‑би вжити слово відпірність… якби вона ЗНАЙШЛА його там, у цьому, за перепрошенням, "українському" словнику. Серед українських перекладів слова наездник (їздець, вершник, їздун, верхівець) знаходимо кальку наїзник; також ПРИСУТНІ у словнику: угон (чому не краді´ж, уєм?); протиугонний (забезпечувальний, противідгінний, протиуємний – кажемо: "злодій відігнав або займив (уймив, уйняв) моє авто"); славний (молодець, козак-хлопець); ти славно попрацював (кажемо попрацював на славу) – телеканал "Інтер", кінофільм "Лід", 16го січня 2002го року; давати дьору (дременути, дряпонути, подрапцювати, драпцем манжати); рукоятка (руків'я): "троянда і хризантема на рукоятці його револьвера" (канал "1+1") – якщо Вас не знудило від запаху свіжої пелюсткової цноти, розмазаної по кацапській рукоятці, то це знак, що Ви уже готові до "украинского" суспільства-2000, принаймні – з лінґвістично-естетичного боку.
89) Сама Висока "Надзірна (Національна) рада", похапцем перекладаючи з ро´сийського вещатели (чому завжди танцювати починаємо від московського порога?), запроваджує термін мовники для користувачів етером. Адже мовник – це є просто лінґвіст. А той, хто мовить зветься мовець. Панам від культури варто‑би знати!
90) Далі: казначейство (державний скарб, скарбниця, скарбнича палата; повітова скарбі´вня; підскарбій, скарбі´й); Міністерство фінансів оголошене держателем (утримувачем) іпотеки – радіо, 1го квітня 2004го року; розстрочення чи відстрочка платежу за податковим зобов'язанням (розтягнення, відтермінування, перенесення оплати, сплати податку) – радіо, 28го листопада 2001го року); парадний розрахунок (рос. расчёт, укр. стрій) – улюблений совково-казенний термін коментаторів різноманітних військових парадів на честь "незалежности"; пари´ ментолу з евкаліптом (у множині!) – реклама на 1+1; в українській мові пара вже означає збірне поняття і множини не має, як ми вже зауважили раніше на стор. 17; ще говоримо ви´пари, дух м'яти і т. ин; скрипач (скрипаль, скрипак, скрипар) – "Поступ", 2го вересня 1999 р.
91) "Експрес" дня 26го квітня 2001го року (сторінка 9) цитує слова працівника Львівського обласного центру зайнятости: "ніхто тобі хорошої роботи на тарілочці з голубим обідком не піднесе". Нумо замислімося. Доходимо трьох висновків:
1. цитата не була взята в лапки, так що писака до "Поступу" міг‑би, якби вмів, якби переживав за якість, за мову свого продукту, і, зрештою, якби дотримувався громадянської позиції, – міг‑би відкоректувати;
2. працівниками згаданого Центру наймають "інтелектуалів", які за вершину дотепности мають кацапські приказки базарного рівня;
3. тритомний ро´сийсько-"український" словник 1980(1)го року, на шкоду українській мові, дійсно дозволяє вульґаризм обідо´к; словник Грінченка – ні: обіде´ць, обвідка, (об)лямівка, окрайка, смужка. Ро´сийська приказка дослівно перекладалася‑б так: "на тарелі зі синім бережком не подасть"
92) Далі: зайве і найкраще тому свідчення – "Проти ночі", 2го вересня 1999 р. Перед нами узаконений підсовєтським тритомним словником 1980го року кумедний алогізм: мова йшла про додаткове, іще одне свідчення, але аж ніяк не зайве, себто непотрібне. Роздольні пісні (привільні, розлогі); очаровувати (не в розумінні причарувати, а в значенні заворожити своєю чарівністю); хваткий горішок (чіпкий, беручкий). Згідно зі словником Грінченка вказане вище значення слова хваткий (чіпкий), якого йому надав недолугомовний "український" Iнтер на афіші відповідного фільму, і яке підказане співзвучним ро´сийським "хватать", – взагалі НЕПРИЙНЯТНЕ: хваткий повинно мати такий‑же сенс, що і швидкий, меткий, хапливий (що діє похапцем, хапається, але зовсім не той, хто хапає). Відчуваєте, наскільки глибоко, на якому витонченому рівні перекривляється семантика мови?
93) Руйнівна сила існуючих словників полягає ще і в тім, що вони ЗАБОРОНЯЮТЬ вживати деякі поширені серед Українців слова. Ті самі слова, які і за Совєтів були песиголовцями-русифікаторами "затавровані" як "нелітературні". Дивуватись, звісно, немає чого – ЦЯ держава, за ознакою пануючої нації та пануючої еліти, нічим не відрізняється від попередньої. I все‑ж. Під Совєтами Ви переступали поріг ВОРОЖОГО торгового закладу у ВОРОЖІЙ державі – СССР. I купували туфлі. Тепер приходите до УКРАЇНСЬКОЇ крамниці в "УКРАЇНСЬКІЙ" державі, але й надалі купуєте… ті самі туфлі. А де ж Україна? Виявляється, продавець НЕ МАЄ ПРАВА на ярлику написати мешти, бо у "вєдомостях" значаться саме туфлі. Тільки, що нині оці туфлі уже перестали бути неприємним символом ро´сийської окупації. Сьогодні вони вписуються в атмосферу "рідного" суспільства, босяцького розгульно-алкоголічного "патріотизму", причепуреного дипломами про вищу освіту. Сьогодні ці "туфлі" з "брюками" поєднуються з РІДНОЮ державою, з "безпрєдєлом" етносів, віросповідувань, визнань, "демократії", рогатого американо-"окультурення" – і все то те наше, місцеве, самогонно-свійське, ріііідне. Включно з туфлями. Я поцікавився у крамниці, в чім річ. Поки-що продавчиня ще й сама обурювалася тим, що її може переслідувати "українське" КРУ за звиклий напис "мешти" на товарній наліпці. Те саме можемо сказати й про такі, до неможливости дратівливі, назви товару, як апельсини (помаранчі), лимони (цитрини), вафлі (андрути), ізюм (родзинки). Повірте, я, де маю силу, – звертаю увагу, але чи може сама одна людина протистояти усім та усяким інтерівським, без перебільшення, ворожим до української мови, супровідним гендлярським документам (фактура, накладня´, подоро´жня, иньше…). За цими документами, за цією огидною лексикою, – вся сила проклятої слабописьменної української бюрократії, вся сила Закону, Адміністрації, Уряду… Опір зламано. Можемо бути певні, що в "рідній" державі, в такому короткому терміні, про який і не мріяли совєтські русифікатори, увесь Західний край забуде про мешти, так що і цією пікантною особливістю галичанин перестане відрізнятися од щирого Кацапа
94) На одному лиш прикладі переконаємось, як виглядає логіка омосковщення за посередництвом меншевартісного словника. Французько-український словник для школярів (це коли формується людина і її мова!), "Вища школа", 1982, ред. Б. І. Бурбело. Слово gueule має в перекладі такі відповідники: паща, зів, глотка, горло. Звідки узялась глотка? Тритомний українсько-ро´сийський академічний словник 1980го року освячує це гріхопадіння, подаючи, однак і правильні відповідники: горлянка, пелька, хавка. Можна зрозуміти редактора цього підсовєтського словника, який був просто змушений впроваджувати усяке сміття до української частини, аби словник побачив світ. Що, однак, керувало діями редактора скороченого словника для школярів, який успішно уникнув українського горлянка на користь ро´сийського глотка? Нічим иньшим не пояснити, як тільки лінґвістичним яничарством.
95) Історія проникнення слова глотка до українських словників є повчальною. Словник під редакцією Грінченка ще у 1907му році не знав цього слова. Але‑ж "глотка" не позначає ані якогось нового технічного поняття, винаходу, ані не відображає розвитку лексики соціальних чи економічних наук, не є, зрештою, якимсь новочасним запозиченням з чужинецьких мов, необхідним для осягнення глибин чужої думки. Не є воно і запозиченням з ро´сийської вишуканої мови, з ро´сийського письменницького чи салонного красного мовлення. Це звичайний вульгаризм, який, коли вірити сло