х над суперником) – "Спорт-тайм", 27го серпня 2000го року. Здогадуюсь, як відчуває себе чоловік, котрий перепив, або переїв. А от щоби ціла команда та й переграла…
80) к) Трапляється, що природні для української мови вирази вухом "цивілізованого" Iнтера сприймаються на "рогато-лохівському" рівні: "у Нью-Йорку ти ні разу не готувала" (кажемо: жодного разу не варила). Далі: поет написав вірш і його озаглавив (написав вірша і назвав його); Шевченко передрік (провістив) – обидва приклади з "Освітнього"(!) каналу; студія X та студія Y представляють (показують) – "Сто чудес світу"; предстане перед судом (просто стане, або піде під суд); видворено (вислано, виселено) нелегальних китайських іміґрантів – радіо Ера-FM, новини, 8го вересня 2004го року, 1605.
81) л) Стовідсоткове партацтво, зумовлене повною відсутністю чуття української мови, яка є мовою для Інтера чужою. Маємо приклади явного криміналу позанормативних – навіть з точки зору змосковщених словників – русизмів, неприпустимих як за Перших, так і за Других Совєтів, або таких, за які переслідували вже навіть у загальноосвітній школі хрущовських часів: маленька тваринка стає головною улікою (тваринка перетворюється в найперше свідчення); бодро (бадьоро) звучить голос… – висилання "Мої літа – моє багатство", радіо, 30го жовтня 2001го року; три кучки (купки) попелу – фільм "Іствікські відьми", 1+1, 21го жовтня 2001го року; в ліквідації пожежі взяли участь горно-рятувальні служби (просто гірські рятівники) – "Ситуація", 1+1, 12го грудня 2000го року; на Закарпатті мешкають горяни (верховинці, але й це неправда!) – радіо, 6го липня 2001го року; служба в армії (у війську) допоможе юнакам розширити кругозір (світогляд) – радіо, 14го листопада 2001го року; бензовоз перетворюється в вогняний шар (у вогняну кулю) – ТБ, висилання "Випадковий свідок", 2го вересня 2000го року; у фундамент (до фундаменту) закладено гривні достоїнством… (вартістю…) – радіо, "Новини", 13го жовтня 2001го року; ця трупа може приймати різне лице (набувати, прибирати різного вигляду, образу) – якась короткохвильова станція, висилання 5+5 з Київа, 11го жовтня 2001го року; Московський патріархат в обличчі (рос. в лице, укр. в особі) митрополита – "Міст", 25го липня 2001го року; дозволили їм уїхати (від'їхати); доля не балувала (не щадила); шайба у ловушці (пастці); як нас приймають глядачі; як він прийме новину – "Ренеґат". Ро´сийському принимают відповідає українське сприймають: "як нас сприймають глядачі?". "Приймають"‑же (клієнтів, гостей) – повії. Стикування "Дискавері" намічено (призначено) на завтра – радіо, 11го серпня 2001го року; пострадали від землетрусу (постраждали) – ТСН, 17го серпня 1999го року; спеціаліст по (кровоносних) сосудах (від судин): Інтери, між іншим, так і вимовляють – "спе-ці-а-ліст"; храм збудований хрестообразно (малася на увазі не образа хреста, а подібність до нього!); загублена природа (змарнована, занапропащена) – "Ґрін піс"; в одному із загублених літописів (рос. потерянных, укр. втрачених) – радіовисилання про Михайлівський собор, 9го листопада 2000го року, 1750; "Покуття – дуже живописний край" (мальовничий) – радіо "Родина", 16го березня 2001го року; рулєвоє колєсо´ (кермо, керівниця; може бути ко´лесо, або коло керівниці) – "Парк автомобільного періоду"; вхопився за руль; витягнув бумажник (гама´н, гаманець, капшук, калита, калитка, пулярес, портмоне, киса´, кабза´, портфе´лька, – гляди сл. ред. А. Кримського – С. Єфремова, рік 1924) – обидва приклади з перекладу французької новели, радіо, 22го вересня 2001го року; водородна бомба – програма ТБ для школярів (!); старатель (золотошукач); плотини (греблі) – "Освітній (!) канал"; за´суха (посуха, суша, засу´ха); відкриття ігорного бі(!)знесу (грального діла); свідчення успіху приборів на міжнародному ринку (приладів) – диктор; парковка (постій, стоянка); обладнання ще не порозтаскували (порозтягали); шукати добрі ростки (паростки); до зустрічі з Ісусом ця людина була жадною (жадібною, скупою) – обидва приклади з релігійного висилання на 1му каналі радіо, 28го червня 2001го року, 1445; бізнес, вигідний для стран-експортерів (газета "Експрес", 22/30го травня 1999 р.); пресловута каннська розкіш (славнозвісна) – "Телеманія"; лихо обрушилось на Польщу (впало); земля лишилась чарівного сну і запалила горобину (пісня). Слід або співати позбулась, або замінити лібретто – ро´сийські штампи не надаються до української пісні: ми говоримо "залишитись без чогось", "залишитись самому", або "залишитись десь"; мені відомий лише один, до того‑ж сленгово-фривольний, випадок вживання слова лишитись з прямим додатком: "лишися того ровера" (себто – "покинь марну справу").
Пан Іванушка верхи на Україні
82) Окремо стоїть питання про досить-таки пікантний стосунок деяких коментаторів до предмету держави, у якій живуть, "творять", і з якої, як‑би там не було, користають. Послухаймо: "шкарпетки зроблено на Україні" (зовсім не йдеться про стадіон "Україна" у Львові, на якому довший час розташовувалася барахолка). От якби подібні шкарпетки виготовлялися на Росії, на Англії, чи на Франції – щоб це могло значити?
83) Одна річ, яка стосується не тільки лексики: репортери, ведуни, всілякі иньші "масовики-затєйніки", інтерв'юери, побільшости не знають, що робити зі словом "пан". За ілюстрацію дозволю собі тільки один приклад з висилання "Актуальна камера" каналу СТБ. Репортер звертається до п. міністра (на той час) Тигипка: "пане Сергію". Може, варто було‑би: "пане Міністре"? Коли писались ці рядки, Автор здивовано думав, що звертання по імені (за панібрата, як при Совєтах, – мовляв, усі одним ликом шиті, у кожного рильце в пушку) – що це є прикре одноразове непорозуміння, – і тому зафіксував цей випадок. На сьогодні вже очевидно, що йдеться про систематичну практику, про нову "традицію". У жовтні 2000го року "Вікна опівночі" устами ведуна звернулися до Голови правління центру стратегічних досліджень: Пан Павло. По-перше, нечемно, а по-друге, звучить, якби показував вказівним пальцем: дивіться, мовляв, ось пан Павло. За нормами українського звертання, коли вже навіть і по-панібратськи, то говоримо Пане Павле. Ганьба, та й годі[14]. Нормально за кожною посадою закріплене якесь звертання (dignity, rank, standing, position, decency, ethicalness, nobility, merit – це іще не всі синоніми до совкового "товарищ"): пане Ректоре, пане Iнженере, пане Раднику, пане Перший Міністре, пане Директоре, пане Учителю, пане Вартовий, пане Майстер… потрібно лиш володіти цими трафаретами, знати їх.
Зла воля чи ущербність Допущених?
84) Взагалі кажучи, я схиляюсь до думки, що навмисне ніхто української мови не псує, просто "спеціялісти", запрошені до редагування українських висилань (або видань, яких, до речі, в процентному відношенні стає все менше) вже є ущербними від самого початку: освітою, вихованням, браком чуття мови, браком потягу до досконалости, а найважніше – браком зогидження до ро´сийськомовних спотворень первинного українського джерела – зогидження, яке природньо закладене в душі кожного культурного Українця.
85) Може і не варто було‑б втомлювати читача перерахованим вище очевидним безглуздям, якби не один його аспект: усе це – задокументований склад злочину, вчиненого майже на 100% офіційними засобами масової інформації, а в иньших випадках – ліцензійними.
Офіційне паплюження
Словники
86) Не послідню ролю у "благородній" справі нагинання української мови до ро´сийської (а простіше сказати – у її паплюженні) відіграють совєтські українсько-ро´сийські словники, якими користуємось і понині, – з двох причин: по-перше, на такі‑ж великі, або й більші за обсягом словники Незалежна і Без'ядерна за дев'ять років розгульного патріотизму так і не спромоглася; по-друге, якби й були, то науковцю, чи просто освіченій людині – ніяк не по кишені. Витончене шкідництво словників полягає ось у чім. Поруч з питомим українським словом вони подають одверто чужорідний "синонім" ро´сийського походження, від якого кацапським духом несе далеко за межі обкладинок самого, за перепрошенням, "українського" словника. I ці московізми подаються навіть без найменшого натяку на попередження, як, скажімо, у словнику Караванського, – що воно є русизм і освіченій людині до вживання не надається. Це в кращому разі. А у скорочених, так званих "нормативних", словниках пи´томі українські слова опускаються і зовсім, під претекстом "застарілости". Залишаються переважно кальки та спільні слов'янізми. В цій ситуації Iнтер, якщо й загляне до словника, то вибере, ясна річ, що йому ближче. I офіційне право буде на його боці, на боці "узаконеного" словником партацтва. Читач оцінить ситуацію з небагатьох прикладів. Є такий поширений русизм: забавный. Років 50–60 тому вважалося, що перекладом цього русизму на українську мову будуть слова: кумедний, потішний. Стараннями любителів ро´сийських кальок в підсовєтському тритомному ро´сийсько-українському словнику 1980го року поди