Від неї, окрім Росії, всі втомились. У неї ще є резерви. Ми ж — у заручниках наших партнерів, без посилення їхньої допомоги може статись біда. І ось "підсоба" ключового партнера — "мирний план" Трампа із 28 пунктів. Підписати слід терміново. Реально — це вимога капітуляції України. У разі відмови — блокада надання розвідданих, продажу зброї для нас навіть через членів НАТО. Вражає й відверте жлобство, грабіж — віддати 140 мільярдів доларів заморожених активів Росії, що в банках Європи, якими ЄС хоче підтримати Україну, чого та гостро потребує.
Брутальність і цинізм шокували, збурили демократичний світ, навіть багатьох трампістів. Журналістські розслідування показали, що текст "плану" російського авторства, він є спецоперацією представників Росії і США. Спротив змусив спустити ультиматум на гальмах. Але він струсонув Україну, наших європейських партнерів. Ситуація надто серйозна. Мілітарно ми і вони тісно пов'язані із США, то ж позиція головного партнера негативно позначиться на долі України. Зеленський тут же виступив із зверненням до нації, варіанти, мовляв, невтішні: "Або втрачаємо гідність, або головного партнера", нагадав про холодну зиму. Соцмережі, ЗМІ негайно вибухнули. "Я вибираю гідність, — написав фронтовик на ім'я Володимир. — Що б не було, але нам не буде соромно. Краще вмерти з автоматом у руках, прихопити з собою кілька московитів. Хай буде соромно владоможцям Заходу, які, маючи змогу перемогти зло, його оберігають, стануть у нього прислужниками". Солідарний з тобою , Володю. Ти не один такий. І це головне.
Президент закликав об'єднатись. Та у серйозну тему недоречно уплів ненормативне: "...припинити срачі". Хто ж їх розводить? Про деякі є у книзі. Ще недавно гарант в інтерв'ю переконував американського журналіста, що корупції у вищих ешелонах влади нема, вона на побутовому рівні. І от грандіозний корупційний скандал "міндічгейт".
Група злодюг, яку очолив Міндіч, близький друг Зеленського, співзасновник "95 кварталу", його помічник Цукерман, кілька міністрів, інших осіб присвоїли величезні державні кошти. Поспівчуваймо одному з них. На плівках, записаних НАБУ і САП, той скаржиться: йому фізично важко нести 1,6 мільйона доларів. Оперативна група, яка прибула, аби затримати організаторів, запізнилась. Обидва на чотири години раніше, попереджені кимось, безперешкодно перетнули кордон з паспортами Ізраїлю. Високий "хтось" надав їм незвичайні повноваження: не займаючи жодних державних посад, керувати міністрами, бути розпорядниками бюджетних коштів.
Услід за цим — неймовірне: обшук у Андрія Єрмака, тіньового президента, особи, яка сконструювала систему ручного управління державою, замкнула на собі безліч невластивих для офіційної посади функцій, найближча до Зеленського людина, його права рука, але токсична для багатьох у нас, для США. Одразу за цим — заява Єрмака і указ Президента про його звільнення. Блискавична реакція Зеленського, вочевидь, свідчить, що записи на плівках, де зафіксована роль "Алі-Баби" (Андрій Борисович) вимагають такої жертви. Цим вчасно нейтралізував, оздоровив ситуацію, яка загрожувала його іміджу. Тут він діє швидко і різко.
Записи розмов злочинців лише трохи відхилили віко скриньки Пандори Єрмака. Підсилив колишній полковник СБУ Р. Червінський, один з авторів секретної операції спецслужб України і закордоння. Йшлося про арешт цілого загону міжнародних злочинців, російських вагнерівців. В Києві літак мав зробити незаплановану посадку. На велику радість Москви, суворо втаємничена операція зірвалась. Полковник мав необережність натякнути, що злив інформації міг вийти з дуже високого кабінету. За це поплатився посадою, підозрою, арештом, СІЗО, судами, які не закінчені. То ж після тривалої мовчанки, услід за звільненням Єрмака, президентською подякою тому за вірну службу, він дав розлоге інтерв'ю, зміст якого можна висловити так: хай Президент подякує Єрмаку за те, що той через своїх людей здавав Україну. Навіть при парламентсько-президентській формі державного устрою, міцна президентська вертикаль влади була б корисною, якби формувалась за іншими кадровими принципами.
Вища влада на Банковій вже давно відчувала небезпеку від діяльності неурядових антикорупційних НАБУ, САП, які утримуються на кошти закордону. Атакою на упередження стала їх дискредитація, звинувачення в посібництві Росії, арешт одного детектива і його батька. Десятки працівників спецслужб даремно шукали компромат. Щоб знищити незалежність цих інституцій, ВР аврально підпорядковує їх Генпрокурору, що ставить хрест на їх самостійних діях. Президент в тому ж темпі, того ж дня, підписує закон. І лише рішучий спротив притомної частини суспільства, осуд Європи, змусив ініціаторів відмінити ганебний документ.
Гучні події сприйняли по-різному. Недруги і несвідомі — як ганьбу України. Ми і наші партнери — як ознаку дієвості антикорупційних органів, очищення суспільства, характерне для демократичного світу. Ні, то ганьба влади. Бо Україна — то народ, а не влада. Однак це послабило наші позиції на переговорах про припинення війни, чим скористалась Росія і США, хоч після осуду трампівського плану документ переробили, скоротили. Його знов повіз на узгодження до Путіна одіозний представник Трампа, малограмотний політик, адвокат Москви. Це вже його шостий човниковий візит туди. І повернувся ні з чим.
Такий дипломатичний бадмінтон може тривати довго і до будь-якого "плану миру" Путін приколупається, аби виграти час і помалу відгризати наші території, перетворювати в руїни наші міста і села, вбивати і калічити мирних людей, даючи всім зрозуміти — ніякого миру він не хоче. Трампа ж час підганяє, бо услизає Нобелівська премія миру. Ще більш заманюють російські бізнесові приманки, химерна мрія — відірвати Росію від Китаю, чим ослабити його. Як бізнесмен, він вимірює демократичні цінності, мораль за жорсткими лекалами: можливість мати надвисокі прибутки не зупиняє капітал перед будь-яким злочином. Вже стає ясно — Трамп може здати і Україну, і Європу. Щойно це підтвердили авторитетні лідери кількох держав у розмові із Зеленським. Нонсенс демократичного світу: лідер найбільш цивілізованої демократичної країни допомагає міжнародному злочинцю.
Але хвильку... Для Трампа Путін є взірцем управління державою. В чиєму він окопі у цій війні, вже зрозуміло. Щойно він благословив "Нову стратегію нацбезпеки США", яка недвозначно натякає на руйнацію єдності ЄС, НАТО, зближення з Росією. Пєсков, речник Путіна заявив, що їм обом подобається документ. Називається, приїхали. Всюдисущі журналісти розкопали, що ще при СРСР, Трамп, перебуваючи в Москві, висловлював ідею про ядерну спілку. Тоді вони, мовляв, будуть володіти світом. Можливо, тоді він і опинився на кукані у КДБ.
Для початку нас вперто, поволі підштовхують до Мюнхена-2. Оніміла ООН. Та й Україна, чи інша держава, повинні б вже давно ініціювати розгляд заяви про недопустимість силової зміни кордонів у Європі, назвати війну війною, агресора — агресором, про що є достатньо міжнародних актів. Бо безліч перемовин, узгоджень, зустрічей, планів щодо закінчення — лукаве прикриття сильнішими від Росії свого небажання позбавити світ джерела зла. Хіба члени антигітлерівської коаліції, реально бажаючи перемогти, бавились з Гітлером у дипломатичні ігри?
Тривожними є нинішні передріздвяні, передноворічні дні. Виклики для України справді доленосні, обтяжені внутрішньою ситуацією. Та це не катастрофа. Попри заперечення Трампа, у нас є резерви, є "карти". Ми станемо стійкішими, більш свідомими, не будемо купуватись на обнадійливі перемовини, запевнення, що "війна от-от закінчиться", "економіка Росії на грані краху" тощо, шарпатись, зневірюватись. Мобілізуємось. Будемо працювати, діяти як і раніше, але краще і більше.
Дуже багато залежить від Президента. Він показав нам і світові, що позбувається єрмаковщини. Перші кроки зробив. Не зламався у складній ситуації щодо "мирного плану". Без зволікань ухвалено бюджет країни. Із в'язниці звільнено детектива НАБУ, його батька. Визначені кандидати на посаду голови ОП, йде фільтрація кадрів у вищому ешелоні влади, в тому числі у ЗСУ З молодих, у боях, виросли командири з сучасним баченням війни, проблем мотивації військовослужбовців, мобілізації, підготовки резерву. Наскільки вистачить у Президента запалу, сили волі, щоб не ускочити в наїжджену колію єрмаковщини? Адже він був частиною цієї системи, почувався в ній комфортно. І переінакшити себе не так легко, то ж спокуса застосувати її буде. Тим більше і сам Єрмак нікуди не дівся, йому навіть не пред'явлена підозра, що зрозуміло і вмотивовано: Він не одинак, і минула супряга з господарем міцно пов'язує обох. Це інтерес майбутнього, коли над обома зникне охоронний зонт війни і президентський. Єрмаковщина живуча, вона глибоко проросла в чиновницький організм держави, її не так легко зруйнувати. А сам її автор ще вирине в якійсь іпостасі.
Президент тримає спокій, активно працює. Це важливо. Ми теж віримо в краще. Проте кожна притомна і аналітична людина знає, що життя, навіть у мирний час, непередбачуване, то ж планує асиметричні варіанти. Один з моїх знайомих, людина дуже прагматична, зробив свій коментар щодо ультимативного "плану Трампа". "Дивись, фронтові ампутанти не впадають у відчай. Налагоджують повноцінне життя, заводять сім'ї, ростять дітей. Країни-ампутанти
теж непогано живуть, держави зберегли...". Так, але фантомні болі у них не щезли, над ними є зонти безпеки від НАТО, США. Що ж, при безвиході можливий і такий варіант, з програмою відновлення ампутованого. Мені ж бачиться інший, більш оптимістичний.
Економічні проблеми в Росії наростають. Активізує допомогу нам Європа. Щойно виділено для нас на два роки 90 мільярдів євро. Демократичний світ все більше усвідомлює звідки небезпека і реагує. Понад 60 процентів американців, трампістів підтримують нас. Це те, що може змусити Трампа змінити позицію. Лідери найбільш впливових країн Європи конструюють для нас систему безпеки, підштовхують США. Без неї всяке перемир'я — чеченський варіант. Міжнародні комунікації на всяких рівнях, в соцмережах, — поле діяльності для Президента, МЗС, урядовців, політиків, журналістів.