Міжнародний злочинець, і кадровий цербер КДБ/ФСБ, є досвідченим психоаналітиком, вправно грає на емоціях страху, демократичних цінностях, почуттях європейських спільнот, себто виборців, від думки яких залежить влада. Неприємно усвідомлювати, але факт: єльцино-путінська Росія переграла Захід, в тому числі і нас, заколисала в благодушші так, що Ви і ми ледь не просіли від її натиску, коли зміцніла і скинула з себе тогу партнера НАТО, нашого "старшого брата", розпочала війну.
Пане Президенте! Пане Канцлере! Плекаю мізерну надію, що через ваших радників Ви врахуєте ще один голос розумної аналітичної людини, його нестандартні, але логічні висновки, які не почули, не помітили, чи не хотіли врахувати політики у свій час. Це аналіз подій 80-річної давнини, які автор розлогої аналітичної статті Валерій Швець, доктор фізико-математичних наук, професор, академік у газеті письменників України "Літературна Україна" назвав "Парадокси Другої світової війни". Парадокси, які вплинули і впливають на світову історію. Назву лише кілька.
Стереотипом найбільшого зла у світі рахується гітлерівська Німеччина, її внутрішня політика стосовно єврейства, антисемітизм. Рівень демократіїу кожній країні визначається за багатьма показниками, найоб'єктивнішим серед яких є кількість в'язнів у тюрмах, концтаборах. У 1938-му, останньому передвоєнному році, в московії, за "офіційними" даними там було 1,3 мільйона концтабірних в'язнів, за неофіційними — вдесятеро більше. В Німеччині — лише 24 тисячі.
Весь світ знає про "Кришталеву ніч", коли в Німеччині було знищено 31 єврея, а 80 тисяч відправлено в концтабори. І от жорстокий парадокс: світ довго не чув, не реагував, що в Україні, яка була у складі СРСР, лише за рік голодною смертю було вбито 10,5 мільйона українців. Мільйони вивезли в Сибір. Українську інтелігенцію розстріляно. Щодо більшовицького антисемітизму, — це маловідома і малодосліджена тема, за яку не хочуть братись дослідники, хоч то теж своєрідний голокост. Проте, як відзначає автор, Захід обрав головним ворогом Німеччину.
Націонал-соціалістична партія відверто заявила у своїй програмі: "Жоден єврей не може бути громадянином німецької держави, він може жити в Німеччині як гість, і підлягає закону про іноземців". Антисемітизм був основою внутрішньої політики Німеччини.
Антисемітизм у СРСР? Це щось неймовірне. Насправді він теж був основою державної політики, але негласної, замаскованої під інтернаціональні, політичні гасла, бо імперії потрібна була фінансова, економічна, наукова, політична підтримка світового єврейства, яке було солідарне з більшовицькою програмою, адже саме діти Сіону були організаторами і натхненниками перевороту. Приручений Каганович довгі роки виконував свою роль, як представник єврейства у вищій владі. Маса його однокрівців займала різні посади на нижчих щаблях у державних, радянських, правоохоронних, судових, фінансових, каральних органах, армії, НКВС тощо. Інші писали книги, знімали фільми, виступали на сцені, але від реальної влади були усунуті.
Потужною фігурою в імперії, більшовицькій партії, в міжнародних єврейських колах, був організатор жовтневого перевороту, Червоної армії, трибун Лейба Троцький, який логічно мав стати наступником Леніна. Проте його переграв Сталін. Знищити фізично таку особистість він не міг, бо авторитет суперника був високим у країні, закордонному єврействі. Тому, після звинувачень у викривленні генеральної лінії партії, Сталін вислав його з країни. Це й стало початком тривалого невизнаного сталінського голокосту євреїв: знищуються, мовляв, троцькісти, як вороги партії і народу. Масакра над високоранговими, середнього рівня керівниками-євреями, їхніми поплічниками, лівими і правими ухилянтами йшла під одностайне народне схвалення судових процесів. А Троцького, за наказом Сталіна, агент НКВС вбив льодорубом у далекій Мексиці.
1937 рік був найкривавішим — розстріляно 750 тисяч осіб переважно середньої управлінської ланки, стільки ж поповнило в концтабори. Так, зазначає автор, були знищені найздібніші представники єврейського народу. Простолюдинів вождь не чіпав. За програмою атеїзму був знищений іудаїзм — духовна основа відособленого існування єврейського етносу. Євреї стали розмінною монетою в глобальній грі за світову революцію, яка перейшла до Китаю. Як бачите, більшовицький голокост не викликав жодних заворушень, загального міжнародного осуду, трибуналу, контрибуцій. Як і голодомори, репресії, розстріли невинних, замасковані під партійні державні заходи.
І от спільна перемога. В ореолі найвищої слави постає член антигітлерівської коаліції, вождь імперії світового зла. Так, перемозі раділи мільйони людей, бо настав мир. Тут, Високоповажні панове, хочу привернути увагу до своєрідної сповіді душі одного з тих, хто наближав цю перемогу і дав цій події свою нестандартну оцінку. Ні, це не рядовий солдат, а командувач Третьої армії США, генерал Джордж Сміт Паттон. Наведу кілька його висловлювань, які оприлюднив автор статті, взятих із зарубіжних видань.
"Ми знищили єдину нормальну країну в Європі". Висновок, безперечно. дискусійний. Вочевидь, його автор, ерудований знавець історичної реальності, насамперед виходив з наслідків перемоги: дерибан єдиної високорозвинутої структурованої держави між переможцями, де найбільший зиск мала московія і єврейський народ, який ще не мав своєї держави, правовий дисбаланс справедливості. Генерал свідомо абстрагувався від оцінки злочинів Нюрнбергським трибуналом, де тон задавала московія, яка вчинила за свою історію в сотні разів більше злочинів, аніж гітлерівська Німеччина за 12років існування. Використовуючи міжнародне законодавство, вона концептуально, несправедливо, як найбільше зло, виступила в ролі головного і справедливого судді над меншим злом.
"Берлін розкрив мені очі. Ми зруйнували все те, що було створено великою расою, яку ми тепер збираємося замінити монгольськими дикунами. І вся Європа буде комуністичною. Кажуть, що протягом першого тижня, після того, як вони (Красная армія) взяли його (Берлін), всі найкращі жінки були зґвалтовані й потім пристрелені. Я ніколи б не дозволив їм зробити це, маючи таку можливість".
"Те, що ми зараз робимо, є знищенням єдиної сучасної держави в Європі, в ім'я того, щоб Росія змогла проковтнути її повністю".
"Ми не здатні розуміти росіян, як не можемо зрозуміти китайців чи японців, та, маючи багатий досвід спілкування з ними, мушу сказати, що не маю особливого бажання розуміти їх, якщо не брати до уваги розуміння того, яка кількість свинцю і заліза потрібна для їхнього цілковитого знищення. На додачу до інших азіатських властивостей характеру, росіяни не поважають людське життя, вони сучі діти, варвари і хронічні алкоголіки".
А щодо "найбільш постраждалого" народу у цій війні і новий порядок в Європі, генерал каже: "Упресі існує очевидний семітський вплив. Вони намагаються зробити дві речі: по-перше, допомогти просуванню комунізму. По-друге, домогтися того, щоб усі підприємці з німецьким родоводом або просто неєврейського походження, були викинуті зі своєї роботи". Вони надмірно нехтують англосаксонською концепцією правосуддя і вважають, що кожна людина має бути звільнена тільки тому, що хтось сказав про неї, що вона є нацист".
То ж недаремно автор статті вважає найбільшим парадоксом те, що головним обвинувачем у Нюрнбергу була московія. Вона та сіоністська преса, на його думку, і одягнули міжнародній спільноті окуляри з викривленою московсько-єврейською оптикою. Росія — алігатор в них виглядає ледь не європейською державою, кривавий вбивця Дракула-Путін — людиною. "Комуністичну московію, — стверджує пан Швець, — західні держави врятували від знищення у роки Другої світової війни. 100 років московія чекала сприятливих умов для вирішення українського питання. Тепер вона вважає, що ці умови склались і почала нинішню криваву війну".
Високоповажні лідери демократичних країн! Прикро, але факт: ще раніше цього монстра допомагали викохати і Америка, і Європа. А тепер Ви боїтесь позбавити від нього світ, дати йому в тім'я, чи сповити в гамівну сорочку. Сил і можливостей у вас достатньо. Це синдром безсилля сильніших, як наслідок деградації сили волі, рішучості, різновид ухилянства чи боягузства.
Жорстокості, звірства, які чинить агресор, — трагедія не лише для України. Це й потужний психологічний вплив на спільноти держав, їхніх політиків, лідерів, аби вони припинили нам допомогу. А вони ніяк не насміляться кинути виклик Росії, хоч їхні предки не були такими полохливими. Нинішня війна, шановні, ще не переконала Вас, що треба рішуче відмежовуватись від будь-якого сприяння ворогу. Ваш однопартієць, пане Президент, Барак Обама, бажаючи служити і демократії і диктатурі, благословив спадкоємця імперії зла на фактичну окупацію Сирії, "допоміг" окупувати наш Крим. Прагнення служити добру і злу нині іменується дипломатією. Недолік такого роздвоєння показало падіння режиму Асада, коли відкрились катівні, колективні могили вбитих і замучених. Це почерк путінського сталінізму. Вам же відомо, як Росія щедро винагороджувала талібів у Афганістані за вбитих американських солдат, знищену військову техніку. З Путіним треба боротись так, як він з своїми опонентами — безжально знищує їх. Можливо, у ваших спецфахівців є архісекретні плани, як це зробити, доки не пізно? Чи ви чекаєте на СБУ, нашу "Службу Божу України", ГРУ, які навіть у Москві карають військових злочинців, перевертнів.
Здається, пік ескалації, погроз наблизився до апогею. Щоб підсилити Ваш страх, фюрер російських фашистів, його лакузи обрали роль нахабних, цинічних політичних хуліганів і брехунів. На територію країн, членів НАТО, вже залітають дрони, лікатаки, їх ніхто не збиває. Рвуться підводні кабелі в морях — нема бодай звинувачень. На вчорашній прес-конференції, хизуючись силою, маніяк виставив лідерів держав Заходу, НАТО в принизливому статусі слабаків, на весь світ нахабно заявив про свою хижацьку натуру. Йому, російському народу, бачте, потрібна "двіжуха". Здається, досить уроків історії, щоб упевнитись: доки існуватиме Росія, як держава-терорист, тим більше, з Путіним, ні у Європі, ні у світі спокою не буде.