Тис Юрій
Повні тексти творів
Дивна пригода в замку
— Ти, Васильку, сідай на канапу; Івась, коло нього; ви, дівчатка, тут. А тепер пильно слухайте, яка то пригода трапилась мені багато-багато років тому.
Я мав тоді стільки, що й ви, більше-менше, десять або дванадцять років. І того літа ми виїхали зі Львова до містечка Збаражу. На відпочинок.
— Там достигають яблука, — розповідав мені батько, — і перші грушки. Крім того, будемо ходити по гриби до лісу.
Ми приїхали ввечорі. Сад був великий, галуззя сягало майже землі...
Життя іншої людини
РОЗДІЛ І
Сиділи в садку біля корчми. Молодий налив горілки у запорізькі коряки і весело глянув на вусатого діда.
— Черево ж у вас! — засміявся, — Тепер таких і не видати.
Дід ображено віддув губи і ніяково підтягнув шаровари.
— ...теє... — промовив, не знаючи мабуть що сказати на таке зухвальство.
— І ніс у вас який же став! — насмішливо дражнив діда. — Червоний, горбкуватий, наче старий огірок. Та хіба, діду, не такий був колись.
Тепер дід уже розізлився... Читати повністю →
К7
Фантастичне оповідання
ЧАСТИНА І
1
Спека вже три дні. Сьогодні ступив у розтоплений асфальт, і черевик застряг у ньому. (Ношу трохи завеликі черевики).
– Гасько! – чую, гукнув Семен.
Дівчина, що мчала автом, на мить глипнула в мій бік. Заскреготіли гальма, і до авта підбіг Семен. З променистих очей Гаськи струменіла радість. Семен відкрив дверцята.
– А я що? – спитав я, підбігаючи з черевиком у руці... Читати повністю →
Писанка
I
Часи були такі давні, що їх ніхто вже не пам'ятає. Жили тоді ще люди, що їх звали чародіями або чаклунами. Звичайно, вони були недобрі і злющі, знали, як навести лихо на інших, перекидаючи людей у звірів.
Маленька Ладочка мала фіялкові оченята, ясне волоссячко, любила всіх і всі її любили. Мала добре серце і завжди помагала немічним та нещасним. Привітна й чемна, любила тваринки та квіти, любувалася красою лісів і полів, а жила з дідусем і бабусею, бо вже батьків не було...
Про лицаря Добриню та його сестричку Забаву
Давним-давном жив у Києві старий і шляхетний князь. Він не мав дітей, тому в його замку виховувалося двоє сиріток, таки з його княжого роду. Хлопчик звався Добриня, а сестричка — Забава.
Коли народився Добриня, з ясного неба загуркотіли громи, але це не означало, що небо загнівалось, навпаки, воно повідомляло, що народився хлопчик, який виросте на лицаря-багатиря...
Про славного королевича Гаральда Сміливого
Велике й гарне місто лежало на сімох зелених горбах. У місті —було сімсот золотоверхих церков і сімдесят срібних палат. Попри місто пливла велика ріка. За містом росли темні ліси й чагарники, повні грізних ведмедів, хитрих лисів і скорих стрибунів-оленів. У місті жив Великий Князь, володар багатої землі, міст і сіл.
Місто було столицею й звалося Київ, могутня ріка, що пливла широким руслом — це Дніпро, а земля, якою володів князь — Україна.
Великий Князь мав найкращу палату й багаті одяги...
Про юнака Семенка, що волю добував
I
Давно це, було, ще коли олені золоті роги на лобах носили. Розповідали старі люди про юнака Семенка, що волю добував. Розповідали своїм дітям, а діти — внукам, бо письма в ті часи ще не знали і про все, що діялось, переказували з уст до уст.
Семенко бачив, як зайди-чужинці його народ мучать, як змушують важко працювати й усе добро собі забирають. Людей огорнули туга і смуток. Думав Семенко, чому така кривда на світі...
Щоденник національного героя Селепка Лавочки
ВСТУПНЕ СЛОВО
до першого видання
Odi memorem auditorem!
(Еразм з Ротердаму)
Не люблю читача, який забагато пам'ятає!.. Читати повністю →
Дивіться також