Ви чуєте, милий: встає із могили...
Ви чуєте, милий: встає із могили
Прозоро-примарне.
Примарнії крила всі мрії повили.
Нам тихо. Нам гарно.
Ви чуєте, милий: лютує безсило
Зловісна безодня,
Шле з дна чорні хвилі...
Черняхівська Вероніка
Повні тексти творів
Звитяги вигуки. Танок шалений...
Звитяги вигуки. Танок шалений.
Сірий граніт. Згуки скажені.
Стомлені очи. Криваві руки.
Вир боротьби. Чорні гадюки.
Борвій реве. Борвій несеться.
Все розірве. З всього сміється.
Вітром зловісним! Струнко! Не спати...
Землетрус
Це було в неймовірній Еспаньї,
Де земля – золота помаранча,
Там, де трави сліпучо-зелені
І де щічки сеньйор чорнооких
З-під мережаних чорних серпанків
Рожевіші за цвіт мигдалевий
Завдяки найдешевшим рум’янам...
Ліричні імпресії
Як стискає, воскова інфанто,
Цей порфір твоє тіло нужденне.
Як застиг в етикеті побожнім
Погляд твій на Марії Австрійській,
Що, немов монумент із граніту,
У гранітнім сідлі заніміла
На холодному тлі Веласкеса...
Мати
Сіра ти сіра. Темна. Розхристана. Сльози не перли – рубіни кривавії.
Усмішка стомлена. Жалем повитая. Очи – ласкаві.
Слава зів’яла. Сіре мовчання. Таємне. Сміху не чути. Темно.
Діти, ой діти. Темні, замучені. Душі безкрилі – отрутою знаджені.
Погляди хворі. Скуті самітністю. Плечі обтяжені.
Люто-скажені соняшну радість убили…
Млисто. Темно, похило...
Тихокрила ніч спустилася над нами...
Тихокрила ніч спустилася над нами…
Оповили світ таємні темні тіні…
О, пощо холодними думками
Розвивати її мрії нині —
Легкі тіні…
Оповили світ таємні темні тіні…..
Дивіться також