Двовірші
Перекладач: Михайло Орест
Джерело: З книги: Орест М. Держава слова: Вірші та переклади — К.: Основи, 1995
* * *
Бог — це вогонь в мені, а я є світло в нім:
Чи не в єднанні ми, над все близьке близькім?
* * *
Є тільки я і Ти — і як нема нас двох,
То небо падає, і Бог уже не Бог.
* * *
Спинись! Куди біжиш? В тобі є Бог і рай.
В жаданні марному їх інде не шукай.
* * *
Ні, Бог не спочивав і не трудився він:
Його спочив є чин, діла його — спочин.
* * *
З любові йде краса, і божий лик дістав
Від неї поваб свій, інакше б він не сяв.
* * *
Любов до Бога в дім, не стукавши, іде,
А ум і суд тонкий надворі довго жде.
* * *
Я в смерть не вірю, ні! Вмираю я всякчас,
Втім, ліпше я життя знаходив кожен раз.
* * *
Тут в Бога я течу, ще струмінь часу; там
Блаженства морем я — безвічним — стану сам.
* * *
Безумний трудиться; а мудреця високий
I прешляхетний чин: любов, вглядання, спокій.
* * *
Людино, сутня стань: бо, як впаде земне,
Загине випадок, а сутнє не мине.
* * *
Мій друже, чим ти є, всякчас не будеш ти:
Із світла в світло ми всі маємо іти.
* * *
I небеса малі, і світ мені тісний:
Де простір буде ще і шир душі моїй?
* * *
О маєстате мій! Я вічності є син,
Природи володар, престол усіх вершин.