Хома оселився під Михасевим ліжком і ховався, коли хтось заходив. Вночі Хома вільно ширяв кімнатою. Своє захоплення він виражав, складаючи й співаючи урочисті гімни. Дракон багато їв, тож Михась мусив якось пояснювати мамі, коди зникають з холодильника фрукти і овочі. Перед іншими людьми Хома старанно вдавав собаку – обнюхував дерева, завзято гавкав на котів. Зустрівши вперше Спайка, Хома дуже налякався і засмутився, відмовився від їжі і переживав через те, що Михась більше не любитиме його. Після того, як Михась врятував Хому з лап Спайка, дракон вдома розповідав Котькові, що сміливо рятував Михася, хоч це і була брехня.
Загалом поведінка Хоми нагадує поведінку малої дитини. Домінус Верба називав дракона "хвалькуватим базікалом", але цьому було пояснення: дракони – хвальки, а Хома щиро вірив у свої вигадки, бо ще був малям. Я ставлюся до цього ящера позитивно, бо він смішний, добрий, вміє фантазувати і щиро любить Михася, боїться втратити його прихильність.