"Повість минулих літ" – це скарбниця поетичних і епічних сказань, байок, оповідань. Оповідь у літописі ведеться то спокійним, то драматичним тоном, який іноді переривається надзвичайно емоційними сплесками. У мові літопису чимало приказок ("коли вовк повадиться до овець, то виносить усю отару", "смерть спільна всім", "не передавивши бджіл, меду не їсти", "мертві сорому не мають", "поки камінь почне плавати, а хміль тонути"), порівнянь ("стріли летять, як дощ"; "князь Святослав ходив легко, як барс", "військо стоїть, як ліси"), стійких сполук слів ("втирати сльози, зломити спис", "поставити стяги", "січа люта"). Мова твору – жива, образна, поетична, хоча й неоднорідна: у текстах наявні й старослов'янізми, і народно-розмовні елементи. Тому можна стверджувати, що літопис є не лише історичним, але й художнім твором.
Доведіть, що "Повість минулих літ" має ознаки художнього твору (на прикладі мовних особливостей).
Відповідь на контрольне запитання
Інші контрольні запитання до твору "Повість минулих літ"
- Чи поділяєте ви думку Володимира Мономаха про те, що матеріальні цінності завжди повинні служити для примноження цінностей духовних: "І в землі не ховайте (скарбів), то великий гріх"?
- Як ви розумієте цитату Василя Яременка про цінність "Повісті минулих літ" для нащадків?
- Як ви розумієте слова Івана Франка про князя-господаря, який дбає про порядок у державі, цінує кожну дрібницю й кожну людину?
- У чому полягає історичне значення "Повісті минулих літ"? Свою думку аргументуйте.
- Чому, на вашу думку, Нестор Літописець долучив до свого літопису "Повчання дітям" Володимира Мономаха?