Поміркуйте, чи можна вважати марення героя-оповідача в кінці твору ознакою здорового психологічного стану молодої людини.

Оповідач говорить із загиблою дівчиною, наче з живою (п'ята частина). Він уявляє, ніби зустрічається з Терезою, розмовляє з нею. Тут природно переплітається дійсне й уявне. На мою думку, герой має глибоку душевну рану, адже його мрії розбилися разом з розповіддю матері про смерть Терези. Та кохання продовжує жити у пам'яті солдата, в його мріях, у яких він розмовляє з Терезою, як із живою. Їхні уявні розмови є глибоко меланхолічним, передають сум оповідача, його тугу за нерозквітлим коханням.