Образ України у цій поезії зливається з образом матері, яку ліричний герой називає гордою і щасливою, звертається до неї "нене". Україна для ліричного героя – не тільки "молитва", тобто сокровенне й найцінніше, а й "розпука вікова", адже вона зазнавала багаторічної неволі, втрачала державність. Митець усвідомлював своє найвище призначення – творити для України, наближати її незалежність: "Ради тебе перли в душу сію,/Ради тебе мислю і творю...".