Світ урочисто і піднесено зустрічає ніжну і чарівну Весну. Автор уживає епітети, щоб найточніше відтворити його світовідчуття та настрій, а слова церковнослов'янського походження довгожданна, нездоланна, осанна надають картині урочистості. Із семи дієслів у перших трьох строфах лише одне слово "лине" виражає рух, але авторові вдається майстерно передати динамічний стан природи, безперервне її оновлення. Особливістю поетичного пейзажу є те, що фокус для зображення природи перебуває десь понад хмарами – тому вся картина рідного краю навесні постає широко, панорамно. Підсилюють це враження й іменники на позначення простору: гори, гай, луги, поля.