Чи можна вважати, що автор у новелі "За мить щастя" був на боці кохання? Чому?

Автор був на боці кохання, бо розповідає про мить щастя Сашка і Лариси у піднесеній тональності. Різкий поворот тональності у фіналі – фатальна приреченість. Відчай від неможливості відвернути біду, потрібен автору для того, щоб змусити читача здригнутись, пережити потрясіння від напруги над законами буття: Бог дає людині життя, любов, гармонію, а не зненависть, злобу, дисгармонію – насильницьку смерть. І цю останню мить Діденко сприймає гідно, по-юнацькому романтично, бо була в його житті мить інша – щаслива. Письменник по-філософськи осмислює мить як безкінечність буття, як злет, порив, устремління людської душі до прекрасного, як сфокусованість усієї сутності людини і як сенс усього попереднього життя, і як своєрідний вибух національного менталітету.