Школярка навіть після розлучення батьків надіялася, що вони знову будуть разом. З раннього дитинства, коли батьки ще були разом, дівчина зберегла теплі і приємні спогади про стосунки батьків. До батька вона ставилася добре, хоч зовсім не розуміла, чому він приховував те, що мав маленького сина. Можливо, як би не бабуся, ставлення Школярки до батька було б набагато гіршим. Та бабуся пояснила внучці, що батько теж має право на щастя, на нову родину. І хоч його одруження для Школярки було ударом, вона не засуджує його, намагається спілкуватися і з його дружиною, та в неї не виникають сестринські почуття до братика і новонародженої сестрички.