Основна проблема, порушена у "Казці про двох пальців", – це проблема дружби та єдності, сила яких здатна подолати всі життєві труднощі. Також у творі розкривається могутність гумору та щирого сміху, що дає змогу протистояти будь-якому ворогові. Автор торкається проблеми родини, стосунків дітей у ній, суперництва між ними, що веде до ослаблення кожного із членів родини окремо та родини як єдності загалом, та засуджує розбрат та розлад у сімейних стосунках. Метафорично історія двох братів-пальців відображає ідею й державної, національної єдності, перегукується з історичним минулим Київської Русі часів суперечок між князями.