Прокоментуйте внутрішній монолог князя перед портретами своїх пращурів: "Ну що ви вирячились? Ви ж були такі самі! Не такі? Не кривили душею? Не обманювали? І не кривоприсягали? Ви — погани, що не відали Святого Письма, як смієте дивитись на мене осудливо? Я зробив усе, щоб врятувати Люботин!"
Князь підходить до розуміння своєї провини, він ще виправдовується, що рятував князівство і місто, але усвідомлює, що дракон загинув ні за що. Розуміючи, що йому бракує розмов з драконом, князь відчував, що прив'язався до нього, але підло скористався його доброю, готовністю на самопожертву і віддачу заради дружби і любові до рідної землі.