Цими епітетами автор передає враження від осінньої природи, від неба "без жайворіння, без легких з позолотою хмарок по обрію, без усміхненої радості пробудження", від ранкового осіннього холоду, через який Климка "затрусило так, що аж зуби зацокотіли".