"Федькові ж, неодмінно, щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами…", "Він усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидіти.", "Він міг би підійти тихенько, так що й не почув би ніхто,— але Федько того не любив.", "…Федько брехати не любить", "Не любить також Федько й товаришів видавати.". Перші речення підтверджують розбишацьку вдачу Федька, а от слова про те, що він не любив брехати і видавати товаришів, свідчать про його хороші риси.