Героїня використовує таке порівняння, бо у стосунках з Хомою саме вона є носієм особливого погляду на світ, це незалежна, самостійна, сильна особистість, здатна відстоювати свої позиції. Дівчина кидає виклик пасивному патріархальному світу й прагне не бути підкореною чоловікові, прагне довести своє право на почуття і їх вияв так, як вона хоче це робити.
Згадуючи першу зустріч у лісі, Марія пише Хомі: "Я сконцентрувала всю силу своєї волі, весь вогонь моєї пристрасті, всі чари своєї душі і тіла, щоб навіки, незатертими буквами вписатися в твою тямку. Як добрий режисер, я брала до помочі все, що було під рукою: сонце й ліс, пурпури сходу, чари полудня і меланхолію вечора… Все, все те була штафажа, були декорації для моєї ролі, яку я хотіла відіграти перед тобою, щоб залишити в твоїй душі незатерте, незабутнє, високоартистичне вражіння, таке вражіння, де ілюзія ані на волосок нерізнилася від найпоетичнішої дійсності. ...пане артисте, вдячний ти мені за мою ролю?".