Мова дійових осіб є важливим засобом типізації та індивідуалізації, тобто характеристики героїв. Кожному герою драми "Сто тисяч" властиві певні особливості. Вони виявляються в складі лексики, у фразеологічних зворотах, вживанням загальнонародними словами, діалектизмами, улюбленими висловами, приказками тощо. Наприклад, мовлення Бонавентури пересипане французькими словами: "А тепер, ле-козак, пур ашеве, сон е дюкасьєн, альом.", "Старики — емпе-амуре ! Ха-ха-ха! За щупом я сюда вернулся. (Бере щуп.) І на амури здесь наткнулся! Собственний експромт! Адьє! Оставляю вас в пріятном тет-а-тет. Ха-ха-ха!", "Не вмію? Вів ля Буланже, вів ля Ельзас, аб-а Ельман! Оле куто ля фуршет!… Оле кашон, ля помдетер, вів ля патрі!… А що?". Це характеризує копача як представника дворянства, яке любило говорити французькою. Він мріє відкопати скарб і поїхати саме в Париж. Вчити французьку мову він пропонує і Романові, але Пузир вважає це все дурницями. Мова Бонавентури виявляє його риси характеру й душевний стан.