Вітька був сміливий, але коли йшов на перше побачення, розгубився. Тому йому і здавалося, що хата дівчини наче наближається, "Ось уже пропливають кущі бузку, посаджені колись руками Галі, ось уже пливуть різьблені ворота, ось уже пливе хвіртка…". Вітька навіть пройшов мимо хвіртки і уже пішов би й далі, та його побачила Галя і почала розмову.